ного віку, наприклад, випускають хрестоматії літературно-ху­дожніх, історичних та інших творів (або уривків з них), що висту­пають об'єктом вивчення в межах тієї чи іншої шкільної дисцип­ліни. Моновидання (наприклад, книжка з однією казкою) найчастіше адресовані наймолодшим читачам.

За матеріальним носієм інформації (текстової та ілю­стративної) дитячі видання, як і «дорослі», можна поділяти на паперові та електронні. Електронним виданням вважається опра­цьований редакцією і випущений у світ твір, фізичною формою існування якого є або магнітний (магнітна стрічка, магнітний диск), або оптичний (оптичний диск), або магнітооптичний (магніто­оптичний диск) носій інформації, або поєднання цих носіїв з іншими носіями інформації (наприклад, з папером) і для повного або часткового відтворення інформації якого обов'язково використо­вується електронний пристрій. Залежно від характеру зафіксованої інформації та різновидів її носіїв електронні книжкові видання поділяються на мономедіа-книжки, мультимедіа-книжки, полі-медіа-книжки, гіпермедіа-книжки.

У мономедіа-книжках використовується або текст, або звук, або відеозображення, зафіксовані на одному носії (наприклад, аудіокнижка як набір аудіокасет із записаним на них твором у спеціально оздобленому та оформленому контейнері для збере­ження). У мультимедіа-книжках лінійно організовані текст, звук та відеозображення фіксуються на одному носії, у полімедіа — на різних (поширеним є поєднання друкованої книжки та компакт-диску). Гіпермедіа-книжки являють собою нелінійно організовані текст, звук та відеозображення, зафіксовані на одному носії. На відміну від друкованої книжки, сторінки гіпермедіа-книжки утворюють не лінійну, а мережеву структуру. У кожному вузлі мережі — сторінці книжки — міститься інформація, подана в текс­товій, графічній, анімаційній, акустичній, візуальній формі. Щоб скористатися такими виданнями, потрібні спеціальні пристрої — «читачі» («рідери»). У зарубіжній практиці зазначені різновиди узагальнено називають системами мультимедіа. (Детальніше про дитячі електронні видання ШШі^Мд^Ш:^.

3.2. Дитяча періодика

Специфіка дитячих журнальних і газетних видань полягає в тому, що вони, як правило, повинні бути розраховані на конкретну вікову категорію юних читачів і виконувати комплекс цільових на­станов пізнавального, навчального і художнього характеру.

Доволі показовою є анотація до одного з найстарших жур­налів для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку «Барвінок»: «захоплює дітей усім від абетки, казки, пригод до комп'ютера, від пізнавальних конкурсів, інтелектуальних ігор до найновіших знань про світ. Активно використовується на уроках, батьками».

Відомо, що журнал чи газета здатні швидше, ніж книжкове видання, відгукуватися на події, що відбуваються у різних сферах суспільного життя, висвітлювати важливі та актуальні для дітей і підлітків проблеми. Завдяки багатій жанровій палітрі публікацій (від казки і віршика до проблемної статті), їхньому невеликому обсягу, гнучкості у формуванні кожного числа, у доборі матеріалів та широкому вибору виражальних засобів дитяча періодика виступає одним з досить дієвих засобів прилучення дітей до послідовного і постійного читання, формування у них стійкої навички спілкування з літературою, популяризації спеціальних знань, розвитку їхньої естетичної сфери.

Якщо газета чи журнал зроблені зі знанням соціальних потреб і читацьких запитів сучасної дитини, урахуванням розу­мових, психологічних характеристик конкретної вікової групи — вони стають постійним комунікативно-інформаційним каналом, який забезпечує безперервний зв'язок між навчальним процесом і поза­шкільною самоосвітою, сприяють самоосвіті та самовдосконаленню, задоволенню різноманітних читацьких потреб.

Вітчизняний досвід випуску періодики для дітей протя­гом останніх десяти років представлений здебільшого журнальни­ми виданнями — науково-художніми для дошкільнят і школярів-початківців, ужитково-розвивальними і пізнавально-навчальними для дітей молодшого шкільного віку, просвітницькими і літератур­но-мистецькими для підлітків.

Спільною рисою журналів для наймолодших є їх яскраво виражений Журнали

поліфункціональний і політематичний лля мололшого читача характер, а також наявність розважаль­но-ігрового компонента.

У журналах, адресованих наймолодшим («Чомусик», «Ма­лятко», «Пізнайко», «Яблунька»), як правило, поруч публікують матеріали інформаційно-пізнавального (найчастіше — короткі замітки, нариси, інтерв'ю тощо) та літературно-художнього характеру (казки, загадки, вірші, оповідання).

Тут же вміщують різноманітні лінгвістичні та математичні завдання, ребуси, ломиголівки, кросворди, лабіринти та ін. Вони виступають ефективним засобом розвитку інтелектуальних та

мануально-практичних здібностей дитини, кмітливості, образної та просторової уяви і не менш ефективним засобом привертання і підтримки уваги юного читача.

Гру як елемент спонуки до читання, запам'ятовування, засвоєння різноманітних знань покладено в основу концепції одного з доволі популярних серед дітей дошкільного та молодшого шкільного віку періодичного видання — ігрового щомісячного журналу «Шзнайко». Редколегія журналу прагне робити видання, яке б допо­магало батькам готувати дітей до школи, всебічно розвивало творчі здібності, логічне та абстрактне мислення в учнів початкової школи, сприяло засвоєнню основ наукових знань. Для цього журнал має все необхідне — цікаві рубрики («Літературна сторінка», «Казка», «Ма­тематичний калейдоскоп», «Веселі завдання», «Саморобка», «Крос­ворд» тощо), зрозумілих та близьких сучасній дитині героїв, легкий, доступний виклад, якісну мову, тематичні вставки-додатки, добре виконані ілюстрації, загальний дизайн. «Пізнайко» ниходить двома мовами. Однак видавці журналу пішли нетрадиційним шляхом — за змістом його україномовні та російськомовні числа є різними. Це розширює можливості видання в цілому, адже дитина може читати обидві версії — тематично споріднені, вони доповнюють одна одну.

Періодичне видання для дітей повинно бути ілюстрованим. Ілюстративний матеріал має виконувати найрізноманітніші функції: зацікавлення, створення настрою, розважання, унаочнення або доповнення текстової інформації тощо.

Основний зміст періодичних видань для дітей розвиваль-но-ігрового характеру («Класики», «Класні ігри», «Не журись», «Розмалюйко») становлять загадки, кросворди, пізнавальні історії, гумористичні оповіді, комікси, ігрові завдання, що сприяють розвитку в дітей навичок читання, рахування, логічного мислення, а також мануальної вправності.

З дорослішанням читацької аудиторії тематич- Журнали ний спектр періодичних видань звужується, сер-

лля піллітка йознішою стає їхня проблематика. Літературно-

художні і пізнавальні (пізнавально-розва­жальні) часописи для дітей середнього шкільного віку відзначаються глибшим висвітленням проблематики, вищим ступенем науковості викладу, збільшенням середнього обсягу матеріалів.

Проте, як і наймолодші читачі, окреслена читацька ауди­торія також вимагає підтримки зацікавлення до предмета викладу, до журналу загалом. Тому для активізації читацької уваги в жур-

налах для підлітків широко використовуються різноманітні «відпо­чинкові» зони, розважально-ігрові засоби, образно-емоційна сти­лістика викладу, численні ілюстрації, щоправда, серйознішого зміс­тового навантаження, іншої художньої манери виконання.

Окрему групу становлять періодичні видання для підлітків загальногуманітарного характеру («Світдитини», «Однокласник», почасти «Соняшник»). Зацікавлення темами гуманітарного характеру пов'язане із задекларованою в державі ідеєю гуманізації суспільства, з поверненням його «обличчям» до людини, реабіліта­цією довший час заборонених імен і тем. Цікавими публікаціями літературо- та мистецтвознавчого характеру пояснюється популяр­ність ілюстрованих науково-художніх журналів «Соняшник», «Однокласник». Започаткована у «Світі дитини» постійна рубрика «Юні літератори» поряд з творами поетів та прозаїків-початківців уміщує й літературно-критичний аналіз їхніх публікацій. Це дає дітям змогу опановувати основи літературного фаху, сприяє вихо­ванню художніх смаків.

До активної популяризації гуманітарних тем спонукає та­кож закладена в самій їхній природі «відкритість», їхня нібито зро­зумілість і доступність для всіх. До того ж, дитина частіше у по­всякденному житті зустрічається з явищами, що досліджуються саме гуманітарними науками.

Представлена у дитячій періодиці також (щоправда, не так широко) проблематика природничих («Яблунька», «Паросток», «Юний натураліст») і точних наук («Світ фізики», «У світі мате­матики»).

З огляду на мовну ситуацію в сучасній Україні, а також враховуючи підвищений інтерес до іноземних мов, дитячі періодичні видання, які користуються серед читачів популярністю, виходять кількома мовами — українською і російською («Однокласник»), українською і англійською («Соняшник»), українською, російською, англійською («Пізнайко»).

Для дитячого часопису надзвичайно важливо мати «своє» неповторне обличчя — тоді він завжди матиме широку читацьку аудиторію. Цього можна досягти завдяки оригінальній концепції видання.

Для видавців періодичних видань важливо вміти творчо підходити до вибору тем, способів викладу матеріалу, засобів за­охочення до читання. Ефективними формами заохочення дітей до постійних контактів з періодичним виданням є цікаві рубрики, ори­гінальні жанри публікацій, продовжувані публікації пригодницьких

62