Завдяки таланту І. Багмута, М. Білого, Д. Білоуса, Н Бі-чуї, В. Близнеця, Г. Бойка, М. Вінграновського, П. Воронька, В. Голо-буцького, В. Грабовського, А. Дімарова, В. Довжика, І. Жиленко, Ю. Збанацького, А. Качана, Б. Комара, Т. Коломієць, Л. Костенко, А. Костецького, І. Костирі, Ю. Логвина, В. Лучука, В. Малика, Ю. Мушкетика, А. М'ястківського, В. Нестайка, Д. Павличка, М. При­гари, В. Рутківського, М. Слабошпицького, В. Скомаровського, М. Стельмаха, С. Тельнюка, Гр. Тютюнника, Б. Харчука, Ю. Хорун­жого, Д. Чередниченка, Г. Чубач, що у різних жанрах писали для дітей, а не для кураторів з комсомолу та комвидаву, всупереч жорстокій дійсності, українська література для дітей 60 — 80-х рр. XX ст. не знівелювалася і, зрештою, зберегла здоровий генофонд для сприятливого грунту сьогодення.

З початком перебудови в дитячу літературу повернула­ся заборонена раніше літературна спадщина, зокрема вийшли твори М. Вороного, Б.-І. Антонича, О. Олеся, А. Кащенка, В. Винниченка, О. Пчілки, М. Иогансена, антології прози та поезії 20 — 30-х рр. XX ст. Ці перевидання засвідчили справді потужні літературні і мистецькі традиції, на яких можуть базуватися якісно нові твори.

Демократичні зміни в суспільному житті країни, пере­будова у всіх сферах матеріального й духовного життя народу від­крили перед дитячою літературою і книговиданням широкі можли­вості в оволодінні глибинними процесами життя, у відображенні їх по-новому, з орієнтацією на загальнолюдські цінності.

1.2. Сучасний стан

Сьогодні до інфраструктури дитячого книговидання в Україні входить одне державне видавництво «Веселка» і близько 20 недержавних видавництв та видавничих фірм. Одні вже утверди­лися на книжковому ринку («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» (далі «А-БА-БА...»), «Аверс», «Богдан», «Веселка», «Грайлик», «Ґроно», «Ле­лека», «Махаон-Україна», «Олір», «Освіта», «Школа»), інші роб­лять лише перші кроки («Вікс», «Павлім», «Мак Сім», «Томіріс», «Торнадо», видавничий дім «Сі», «Три крапки» та ін.).

Кожне з видавництв намагається визначити свою пози­цію на "сучасному вітчизняному книжковому ринку. Випуском оригінальної та перекладної художньої, науково-художньої лі­тератури для юних читачів майже всіх вікових груп традиційно займається «Веселка»; видавництво І. Малковича «А-БА-БА...» спеціалізується на художніх виданнях для наймолодших чита­чів, такого ж самого спрямування видавництва «Ґроно», «Грай-

пик»; пізнавальну та ужитково-розвивальну літературу для дітей ііпиускають «Аверс», «Богдан», «Освіта», «Школа»; ліцензійну перекладну дитячу літературу переважно художнього характеру нидає «Махаон-Україна».

Безперечно, найдосвідченішим серед названих видавництв г -Веселка», єдине в радянські часи в Україні видавництво дитячої літератури. За майже сімдесят років свого існування «Веселка» ви­пустила близько 10 тис. назв книжок для дітей загальним накладом І шірд. 130 млн. примірників. Щорічно «Веселка» випускала близько '-40-250 назв книг загальним накладом понад 40 млн. примірників (український та зарубіжний фольклор, твори художньої, науково-нудожньої, пізнавальної, довідкової літератури). Тут було перекладено ті юри з 49 мов народів, що входили до складу колишнього Радянського ('оіозу, і з 42 мов зарубіжних країн. Книжки «Веселки» експортувалися у 128 країн світу, експонувалися на найпрестижніших книжкових пиставках-ярмарках у Москві, Франкфурті-на-Майні, Чикаго, Торон­то, Варшаві, Празі, Братиславі та ін.

«Веселка» видавала серії: «Шкільна бібліотека», «Історико-ікчюлюційна бібліотека», «Юні герої», «Життя — подвиг», «Для пер­шокласника», «Твоя майбутня професія», «Перші книжечки дитячо-ічі садка», «Казки народів СРСР», «Казки народів світу», «Пригоди, фантастика».

У непрості часи перебудови національного книговидання " Веселці» вдалося не лише вистояти, а й зберегти авторів і власний творчий потенціал. Протягом 90-х рр. видавництво випустило по­над 600 назв книжок загальним накладом до 50 млн. примірників, (юзширило популярні тематичні розділи і започаткувало нові серії - «Українське відродження», «Гетьмани України», «Кошові Запо­різької Січі», «Світочі», «Живиця», «Золоті ворота», «Україна — рідний край», «Нашого цвіту — по всьому світу», «Скарбниця сві­тової казки», «Символіка», «Ластовенятко», «Рідній школі», «Золо­та бібліотека школяра», «Епос народів світу», «Казки народів світу», «Лауреати Міжнародної премії імені Г.-К. Андерсена», «Пригоди. Фантастика», «Перші книжечки дитячого садка», «Для першо­класника», «Перша книжка генія», «Поетична бібліотека», «Книжка-иісня», «Чарівна скарбничка». Повернуто із забуття десятки імен українських письменників та майстрів перекладацької справи, випущено в світ низку книжок сучасних українських поетів.

Серед приватних видавничих структур привертає увагу видавництво І. Малковича «А-БА-БА...», яке працює для наймолод­ших читачів. До його репертуару ввійшли одна з перших українських

абеток нового покоління, видання казок «Вовк і семеро козенят», «Ой ти, коте Марку», «Снігова Королева», «Песик та його місячні друзі», «Різдвяна історія», «Білосніжка та семеро гномів», «Золотий павучок», «Рукавичка», «Пан Коцький», «Улюблені вірші», «Аліса в країні чудес», «Літаючий капелюх» та ін.

За кількістю назв та накладами воно не може конкуру­вати з «Веселкою». Та за якісними показниками продукції видав­ництву І. Малковича, мабуть, сьогодні в Україні немає рівних. Видання «А-БА-БИ...» відзначаються особливою ошатністю, роз­кішністю художньо-технічного оформлення, високою мистецькою вартістю ілюстративного матеріалу, поліграфічним виконанням європейського стандарту. Критики стверджують, що І. Малковичу вдалося створити естетичний еталон дитячої книжки. Саме з його видавничою продукцією пов'язаний перший випадок придбання авторських прав зарубіжними видавцями в незалежного україн­ського видавця: йдеться про купівлю нью-йоркським видавництвом Alfred A. Knapf прав на книжку «Котик і півник» (літературне опрацювання І. Малковича, ілюстрації К. Лавра, переклад англійсь­кою М. Онищук).

Висока якість його продукції яскраво демонструє, яких успіхів у створенні дитячої книжки можна досягти, коли в особі видавця вдало поєднується автор (упорядник) — тонкий психолог дитячої душі, талановитий перекладач, митець і редактор, іншими словами, людина, що вміє подивитися на плід видавничої праці очима її майбутніх маленьких читачів.

Успіх книжок видавництва І. Малковича полягає не лише в привабливому зовнішньому вигляді. Видавець дбайливо ставить­ся до текстів підготованих ним видань. Часто у запропонованому ним видавничому втіленні добре відомі дитячі твори набувають нового, а головне, сучасного звучання — що за рахунок цікавих підходів до літературного опрацювання текстів |2§І^££й£^0££;ЗД що за рахунок талановитої інтерпретації їх засобами типографіки, ілюстрування, сучасного книжкового дизайну. З І. Малковичем спів­працюють такі відомі «дитячі» ілюстратори, як О. Кошель, О. Ігна-щенко, К. Лавро, В. Ковальчук, С. Павленко, С. Савченко, К. Штань-ко та ін.

Бездоганною є мова видань — і щодо лексичної бази (з урахуванням можливостей юного читача), і щодо стилістичної струн­кості (з дітьми розмовляють «їхньою» мовою). І, безперечно, книжки видавництва — це потужний засіб популяризації української мови, формування її позитивного іміджу, подолання негативних стереотипів у ставленні до національної мови.

Висока якість видавничого виконання зумовлює й високі ціпи на продукцію «А-БА-БИ...», за що видавцеві часто дорікають. Тії це, мабуть, не проблема видавництва і. Малковича, а проблема ринку дитячої книги в Україні, який, на жаль, ще не наповнений рпшоманітною і за ціною, і за накладами продукцією. Наявність видавництв з різною комерційною стратегією є ознакою розвинено-і'і і структурованого ринку. Дорогий естетичний ексклюзив — це кредо Міїлковича-видавця, наріжний камінь його видавничої політики. А, скажімо, молоде харківське видавництво «Торнадо» успішно спеці­алізується на випуску «метеликів» у паперовій оправі — ілюстро­ваних книжок-малюків по 35-50 коп. за примірник. Щоправда, часом цим виданням бракує культури тексту.

Отже, сформована видавнича інфраструктура в Україні поки що не означає добре структурованого репертуару дитячих видань належної якості — і за змістом, і за формою. Між читаць­ким попитом та видавничою пропозицією на ринку дитячої літера­тури сьогодні ще існує чимало розбіжностей.

«Мені здається, що дитячі книжки можна поділити на дві основні категорії. До першої належать книжки, які я порівняв би із доигою: покрутить дитина дзигу, та їй проспіває-прогуде одну й ту 7К саму нехитру пісеньку, впаде на бік, і дитина про неї забуває. Але с книжки, котрі можна порівняти з улюбленою лялькою, дитина не розлучається з нею, бавиться, няньчиться багато днів, місяців, літ: вісладається спати, кладе її на ніч поруч себе. А коли дорослішає, кожна дитина скоріш за все пригадуватиме не дзигу, а ту, найулюб­ленішу ляльку дитинства...»⁵

Вілповілальність за те, чи пригадуватиме теперішнє юне по­коління в лорослому віці уроки життя, винесені зі своїх пер­ших книжок, лежить на сучасному авторові і вилавиеві.

Костецький А. Дещо про дитячу літературу // Українська дитяча літе­ратура: Хрестоматія: У 2-х ч. / Упор. І. Луценко, А. Подолинний, Б. Чайковський. К.: Нища школа, 1992. Ч. 2 С. 21

28

29

Завдання

для перевірки та закріплення матеріалу

1. Охарактеризуйте основні риси розвитку дитячого книго- та пресовидання на українських землях наприкінці XIX — початку XX ст.

2. Підготуйте реферат про діяльність українських дитячих видавництв наприкінці XIX — початку XX ст.

3. Підготуйте реферат про творчість видатного письменника (письменників) минулого, що писали твори для дітей та юнацтва.

4. Охарактеризуйте особливості організації перших дитячих видавництв.

5. Дайте характеристику репертуару української дитячої книги наприкінці XIX — початку XX ст.

6. Охарактеризуйте структуру дитячого книговидання в Україні ЗО — 80-х рр. XX ст.

7. Визначте характерні риси репертуару української радянської дитячої книги.

8. Дайте характеристику змін, що сталися у сучасній дитячій літературі і книговиданні з початку 90-х рр. XX ст.

9. Підготуйте реферат про діяльність одного з сучасних українських видавництв дитячої літератури.

10. Охарактеризуйте репертуар сучасної дитячої книги в Україні.

11. Охарактеризуйте джерела формування кола читання сучасної дитини.

Література

для самостійного опрацювання

1. Антологія української художньої літератури для дітей: У 3-х т.

— К: Веселка, 1967.

2. Бурданос Л. Еволюція розвитку і сучасний стан видання літератури для дітей та юнацтва в Україні періоду незалежності//Вісник Книжкової палати. — 1999. — № 12. — С. 20-23.

3. Бутент М. Книга для детей: общественные потребности и их удовлетворение/'Книга: Исслед. и м-лы. — М.: Книжная палата, 1990. — Сб. 60. — С. 20-29.

2. Галамага Т. Що видається для дітей сьогодні // Бібліотечний вісник.

— 1995. — № 5. — С. 20-21.

5. Гоян М. Українську книжку українській дитині/' Літературна Україна. — 1998. — 19 берез.

6. Детская литература Украины: Очерки истории украинской совет­ской детской литературы. — М.: Дет. лит., 1982. — 336 с.

7. Єфімов О. Спогад з поглядом у майбутнє: Дитяча література — вчора, сьогодні, завтра // Літературна Україна. — 1991. — 9 трав.

5. Зелінська Н., Олемдгй Л. Культура видання — культура читання

• культура мовлення (Культурницько-видавничий досвід журналу «Дзвіночок»)/'Поліграфія і видавнича справа. — 1996. — №31.

• С 173-177.

9. Іванюк С. Історія прекрасної заложниці: Про дитячу літературу в 20-ті роки І/ 20-ті роки: Літературні дискусії, полеміки / Упор. В. Дон- чик. — К: Дніпро, 1991. — С 289-314.

10. Кіліченко М. Українська дитяча література: Навч. посіб. — К: Вища школа, 1988. — 262 с.

11. Корнєєва Г. Видання читанок у Галичині (в II пол. 19 — І пол. 20 ст. (до 1939 р.) // Палітра друку. — 1999. — № 3. — С 74-77.

12. Корнєєва Г. Друкована українська книга та преса для дітей в Галичині (кінець XIX — перша пол. XX ст.) // Бібліотечний вісник.

— 1999. — № 2. — С. 25-28.

13. Костюченко В. Українська радянська література для дітей: Літ,-крит. хроніка. — К: Веселка, 1984. — 155 с.

14. Кусій Л. Часопис «Світ дитини» (матеріали за 1929 — 1939 рр.) та його-редактор Михайло Таранько // 36. праць наук.-дослід, центру періо­дики / За ред. М. Романюка. — Львів, 1999. — Вип. 6. — С. 242-257.

15. Література. Діти. Час: 36. літ.-крит. ст. про дит. літ. / Редкол. М. Наєнко та ін. — К: Веселка, 1988. — 175 с; 1989. — 206 с; 1990. — 173 с

16. Література для дітей (1900 — 1980-ті роки)/'Історія української літератури XX ст.: У 2-х кн. / За ред. В. Дончика. — К: Либідь, 1995. -— С 444-462.

17. Луценко І., Подолипний А., Чайковсъкий Б. Зародження і розвиток давньої української дитячої літератури (XI—XVIII ст.)/' Слово і час. — 1995. — № 3. — С. 69-75.

18. Нестайко В. Як вам не соромно, панове дорослі?/' Літературна Україна. — 1997. — 10 квіт.

19. Огар Е., Прокоф'єва В. Галицькі дитячі та юнацькі часописи першої третини XX ст. (з історії української видавничої справи та журналістики) // Тези доп. звітної наук.-техн. конф. УАД за 1994 р.

— Львів: УАД, 1995. — С. 66-70.

20. Перєдирій В. Становлення української періодики для дітей (на матеріалах журналу «Дзвінок», 1890 — 1914 рр.) //36. праць наук,- дослід. центру періодики / За ред. М. Романюка. — Львів, 1996, 1997.

— Вип. 3/4.— СІ 17.

21. Полтава X. З думок про творчість для дітей // Ми і наші діти. — Торонто: Нью-Йорк, 1965. — С 273-274.

22. СтадгйчукР. Дитяча література: від реалій до ідеалу/' Слово і час. — 1994. — № 9-10. — С 41-44.

23. Українська дитяча література: Хрестоматія: У 2-х ч. / Упор. І. Лу­ценко, А. Подолинний, Б. Чайковський. — К: Вища школа, 1992. — Ч. 2. — 286 с.

24. Франко І. Педагогічні статті і висловлювання / Упор. О. Дзеверін. — К: Рад. школа, 1960. — 299 с.

25. Чайковський Ю. Батьки і діти: Роздуми про стан дитячої літератури в Україні І/ Літературна Україна. — 1998. — 31 груд.

Розділ 2

ТИПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗТВОРІВ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Типологічний аналіз дитячої книги слід розпочинати з її найбільш специфічної типоформувальної ознаки — адресності. Адже саме на підставі особливої за віком читацької аудиторії літературні твори для дітей виокремлюються у самостій­ний комплекс.

При аналізі ринку української книжкової продукції для дітей скла­дається враження, що уявлення у більшості видавців про читацькі потреби і можливості сучасної дитини є уза­гальненими і неточними. Вони грунтуються здебільшого на досить спрощеній віковій диференціації потенційної читацької аудиторії, орієнтовані на таку собі абстрактну середньостатистичну дитину без явних ознак статі, серед­нього психологічного, розумового, емоційного та освітнього рівня, без чіткої національної ідентичності. Погане знання читацької аудиторії призводить до незадоволеного попиту, продукування «слабкої» у виховному, пізнавально-нав­чальному та естетичному плані, малоефективної, а то й непотрібної книжкової продукції.

2.1. ЧИТАЦЬКА АДРЕСА

Дитинство є часом закладання основ духовного, інтелекту­ального та естетичного розвитку людини. Здатність книги відігра­вати у цьому процесі важливу роль, її комунікативна цінність за­лежить від точно визначеної адресності, від глибокого знання авто-

ром і видавцем читацьких потреб дітей різних вікових категорій, а також від того, наскільки повно — кількісно та якісно — всі вікові категорії дітей будуть забезпечені потрібною їм літературою.

Дитяча читацька аудиторія представлена кількома вікови­ми групами. У нашій видавничій практиці традиційно розрізняють лише чотири — діти дошкільного (3 — 7 років), молодшого шкільного (11 — 11 років), середнього шкільного (11 — 14 років) та старшого шкільного (14 — 18 років) віку. Така класифікація є занадто узагальненою: адже у своєму психофізичному розвитку та соціалізації дитина проходить значно більше етапів. Дорослішання її супрово­джується доволі динамічним розвитком інтелекту, зміною світогляду, естетичних уподобань та інформаційних потреб, мотивів читацької поведінки $я$^р08Щ$!£§, Тому видавець повинен орієнтуватися на ІІільш деталізовану вікову диференціацію реципієнтів дитячої книги. І Цо точніше при підготовці видання враховано особливості кожного пікового етапу розвитку дитини, то ефективніше воно впливатиме на еного читача.

Вважається, що дитина готова до контактів з книжкою вже у дворічному віці. Користувачами американських бібліотек можуть стати 18-місячні малюки, а дітей 3 — 4 років тут розглядають як цілком гсрйозну категорію читачів К Зрозуміло, що перші контакти з виданням здійснюються за посередництвом батьків, до того ж, у нетрадиційній формі — через гру з книжкою як з іграшкою. 3 2 — 3-х років дитина починає гортати книжки, озвучувати зображене на ілюстраціях або повторювати те, що запам'ятала почуте, імітувати читання.

Російськими видавцями втілено цікавий видавничий проект — серію «Моя перша книжка», призначену для розвитку інтелекту в ранньому віці (починаючи від... 6 місяців життя). Автори ідеї О. та Н. Астахови стверджують, що за допомогою спеціальних методик навчання, використаних в їхньому виданні, трирічна дитина може навчитися вільно читати. її лексичний запас помітно відрізнятиметься від типового для цього віку. Безперечно, видання цісї серії адресовані і дітям (для них яскраві малюнки з підписами), і батькам (для них методичні вказівки, як здійснювати процес навчання, коментарі щодо частотності, тривалості занять, орієн­товний сценарій уроків тощо)².

Протягом наступних трьох років — від 3 до 6 (психологи називають їх періодом раннього дитинства) — ставлення дитини до книжки помітно змінюється. До попереднього досвіду найпростіших маніпуляцій з нею, коли дитина, знаючи напам'ять текст улюбленої

' Ьешапсіслуїсг й. Сгіеско і іпіогтада /'Оиіішег. 1991. № 1. Б. 46-47. Читаєм даже в ползунках // Книжное обозрение. 2001. № 9. С. 9