Пластинчасті ексцентрикові насоси.

К онструкція пластинчастих ексцентрикових насосів суттєво відрізняється від конструкції трибкових насосів. Зовнішній вигляд (з четвертинним вирізом для ілюстрації внутрішньої будови) приведений на рис.4/2.16а та схема роботи (рис.4/2.16б). В корпусі (1) пластинчатого насосу змонтована циліндрична камера (2) з прорізями. На валу привода, ексцентрично до камери змонтовано диск (3) з радіальними пластинами (4). Пластини вільно рухаються по каналам диску і під дією відцентрових сил або пружин завжди притискаються до стінок камери, розділяючи її на частини. При обертанні диску об’єм камери між двома сусідніми пластинами змінюється – спочатку зростає, при тому з лінії всмоктування в нього поступає рідина, а потім зменшується – рідина витискається в лінію нагнітають. Таким чином реалізується переміщення рідини. Герметизація камер притисканням пластинок до стінок не є надійною, тому даний тип насосів не може розвивати значних тисків. Але пластинчасті насоси можуть створювати потоки зі значною об’ємною витратою. Наявність пластин, що рухаються поступально в каналах є слабим місцем в конструкції – забруднення пластин або їх корозія часто приводить до їх заклинювання. По тій же причині дуже чутливі до наявності в рідині абразивних матеріалів. Тому пластинчасті знаходять обмежене застосування для транспортування рідин. Але дана конструкція розвинулась і породила вдалі варіанти насосів для створення розрідження – вакуум насосів, що відомі під назвами масло-кільцеві та водо-кільцеві вакуумні насоси.

Ротаційно-поршневі насоси

В икористання ротаційно-поршневих насосів зараз різко збільшується. Попит на них сприяє розвитку конструкцій цих насосів. По принципу дії дані насоси практично повністю повторяють принцип роботи трибкових насосів (рис. 4/2.17). Відмінність полягає в тому, що триби замінені кулачковими поршнями, які, як і триби, входять в зачеп між собою і ізолюють нагнітаючі камеру з камерою всмоктування. При провертанні кулачкових поршнів між корпусом і поршнем утворюються герметичні камери, які переміщають рідину в зону нагнітання, де рідина з камери видавлюється кулачком сусіднього поршня в лінію нагнітання. Зазори між спряженими елементами в ротаціно-поршневих насосах збільшено у порівнянні з зазорами у трибових насосів. Тому внутрішнє зворотне перетікання рідини при зростанні тисків у них збільшене і сильно проявляється для рідин з низькою в’язкістю. Через це ротаціно-поршенві насоси призначенні для перекачування в’язких середовищ. На рис.4/2.18. приведені залежності об’ємної продуктивності серії ротаціно-поршенвих насосів від динамічної в’язкості середовища. З графіка можна побачити, що рідини з в’язкістю до 3000 сПуаз взагалі не передбачаються для перекачування даними насосами. Збільшення в’язкості рідини приводить до зменшення об’ємної витрати. Слід вважати, що доним типом насосів доцільно перекачувати рідини з в’язкістю від 3000 до 100000 сПуаз. Для більш в’язких рідин слід використовувати насоси про які буде іти дальше.

О писана вище конструкція насосу не створює таких суттєвих тангенціних навантажень на рідини як трибові насоси. Тому вони вважаються лагідними до середовища, що транспортується. Ця властивість та здатність перекачувати в’язкі рідини привело до широкого їх використанні в харчовій, фармацевтичній та косметичній промисловості.

Н а даному етапі поширення отримали двох кулачкові (рис.4/2.18) та трьох-кулачкові (ри.4/2.19) ротаційно-поршневі насоси.. Трьох кулачкові насоси відрізняються від двох-кулачкових тим, що розраховані на більші робочі тиски. Відповідно у них передбачені менші зазори в робочих частинах і вони можуть перекачувати рідини з дещо меншим значенням в’язкості.

Переваги і недоліки у ротаційно-поршневих насосів як і в трибкових насосів, окрім того, що ротаційно-поршневі значно менше чутливі до абразивних матеріалів в середовищі, що перекачується.