Лекція 2. Метод і методика економічного аналізу

2.1. Визначення методу і методики економічного аналізу. Класифікація методів і прийомів аналізу

Для вивчення предмета економічного аналізу розробляються і використовуються різні наукові методи

Термін метод (з грецьк. - шлях дослідження) – систематизована сукупність кроків, які треба здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети. Сьогодні під методом розуміють прийом або систему прийомів, що застосовуються в якій-небудь діяльності (науці, виробництві тощо).

Метод економічного аналізу - це сукупність способів вивчення, виміру і узагальнення впливу численних факторів на зміну результатів господарської діяльності підприємства з метою її об’єктивної оцінки, забезпечення необхідною інформацією прийняття оптимальних управлінських рішень для підвищення ефективності господарювання економічних суб’єктів.

Особливостями методу економічного аналізу є:

>    системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів;

>    використання системи показників, які всебічно та глибоко характеризують господарську діяльність підприємства;

>    виявлення і вивчення причин, які зумовили  зміну результуючих показників;

>    виявлення і вимірювання взаємозв’язків, взаємообумовленостей і взаємозалежностей між показниками. 

Метод економічного аналізу реалізується через використання конкретних методик в залежності від особливостей цілей, задач, об’єктів, способів та технічних засобів дослідження.

Методика економічного аналізу - узагальнення досвіду, результатів використання конкретних способів, прийомів відображення й оброблення економічної інформації.

До найважливіших елементів методики належать способи і прийоми (інструментарій), які дають змогу отримати всебічну оцінку роботи підприємства за даними різних джерел інформації, розкрити та виміряти взаємопов’язані показники, встановити кількісний вплив конкретних факторів на результати діяльності та виявити резерви їх підвищення.

Існують різні підходи до класифікації способів і прийомів аналізу. За одним з таких підходів в основу класифікації закладають дві ознаки: об'єктивності та рівень аналітичності.

За рівнем об'єктивності розрізняють неформалізовані та формалізовані способи.

Неформалізовані методи аналізу засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. До них відносять: експертні оцінки, сценарії, психологічні, морфологічні методи і інші. При використанні цих методів можливий певний суб’єктивізм, тому що вони в значній мірі базуються на особистому досвіді, інтуїції та знаннях аналітика. Тому їх застосування в аналітичній практиці досить обмежене.

В основу формалізованих способів покладені строгі аналітичні залежності. Застосування останніх передбачає, що процеси можна проаналізувати за допомогою певних математичних процедур, тому можуть бути повторно застосовані іншими особами і результати будуть аналогічними. До цієї групи належать елементарні прийоми мікроекономічного аналізу, традиційні прийоми економічної статистики, математично-статистичні прийоми вивчення зв’язків (стохастичне моделювання), методи прийняття рішень та фінансових обчислень. Іноді формалізовані способи зводять до чотирьох підгруп: традиційні, детермінованого факторного аналізу, стохастичного факторного аналізу, оптимізації показників. За допомогою суб'єктивних прийомів отримують здебільшого якісну оцінку, об’єктивних - кількісну.

За рівнем аналітичності розрізняють наївні та причинно-наслідкові способи. Підставою вважати способи наївними є те, що аналіз з їх використанням ґрунтується на обмеженій інформації і не дає змоги визначити причини певного економічного явища. Причинно-наслідкові способи застосовують тоді, коли чітко визначені фактори та їх вплив на отримані результати.

Поєднання цих двох підходів передбачає розподіл способів і прийомів аналізу на певні групи:

1. Неформалізовані причино-наслідкові способи або евристичні прийоми – пов’язані із творчим пошуком розв’язання економічних задач, тобто базуються на використанні досвіду, інтуїції фахівця та його творчого мислення. Їх використовують за нестачі зібраної інформації для прийняття управлінського рішення, особливо в умовах високого рівня невизначеності та ризику, пошуку нестандартних шляхів розв'язання проблем, прогнозування розвитку підприємства та ґрунтуються на інтуїції й попередньому досвіді дослідників.

2. Неформалізовані наївні способи або інтуїція.

3. Формалізовані наївні способи або традиційні логічні прийоми – ті, які знаходили застосування майже з моменту виникнення економічного аналізу, найчастіше використовуються та здебільшого призначені для елементарного оброблення інформації та її відповідного оформлення завдяки їх простоті.

4. Формалізовані причино-наслідкові способи або прийоми факторного аналізу – дають змогу встановити не тільки зміну результативного показника, як це досягається традиційними прийомами, але й причини його зміни. Без глибокого і всебічного вивчення таких причин неможливо зробити висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати відповідне управлінське рішення.

 

2.2. Економіко-логічні (традиційні) методи економічного аналізу.

Традиційні прийоми, які часто використовують для аналізу є найпростішими. До них належать: деталізація, порівняння, групування, абсолютні, відносні і середні величини, показники варіації, і оброблення динамічних рядів, балансовий, табличний і графічний прийоми.

1. Деталізація показників - це розкладання узагальнюючого показника на складові частини та вивчення впливу кожної з них на загальний результат.

Узагальнюючі показники є складними і формуються як інтегральна оцінка часткових показників.

Використання прийому деталізації в економічному аналізу дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну показників діяльності підприємства, що вивчаються і таким чином, розширити коло пошуку резервів. У практиці економічного аналізу явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за кількома основними напрямами:

•    за складовими факторами;

•    по підрозділах;

•    в часі.

Деталізація за складовими факторами використовується для виявлення основних причин змін показників складових, котрі є основними для даного періоду. Основою такої деталізації є економічний взаємозв'язок впливу факторів на результативні показники. При цьому важливим є визначення ступеня деталізації, тобто послідовний перехід від більш укрупненого показника до первинних його елементів. Наприклад, обсяг виробництва продукції за рік можна представити як добуток середньоспискової кількості працівників (Ч) на їх середньорічний видобуток. Для більш детального аналізу можна виділити наступні фактори: середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік (Д), середню тривалість робочого дня (Т), середньоденний (ДВ) і середньогодинний (ГВ) виробіток одного робітника. Вивчення взаємозв’язку між цими показниками забезпечує можливість використання математичних моделей для представлення співвідношення та підпорядкованості факторів та результативного показника.

Таким чином, деталізація економічних явищ і процесів за складовими елементами уможливлює більш точну оцінку і аналіз причин зміни результативного показника та є необхідною основою розробки факторної моделі економічних показників.

Деталізація показників по підрозділах підприємства передбачає розчленовуванням будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконання основних чи інших операцій. Наприклад, фонд оплати праці можна деталізувати за структурними підрозділами, відділами та службами підприємства, випуск продукції підприємства деталізується по цехах, бригадах, окремих працівниках, технологічних агрегатах.

Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, по декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, за місяць, за декаду, за день). 

2. Порівняння – зіставлення аналітичних показників з метою визначення загальних і специфічних ознак економічних явищ, тенденцій і закономірностей їх розвитку.

Як базу для порівняння використовують:

•    планові значення(показники);

•    нормативні показники;

•    показники минулих років;

•    показники роботи за квартал, місяць, рік;

•    аналогічні показники середнього в галузі підприємства;

•    аналогічні показники передового в галузі підприємства;

•    відповідні показники закордонних підприємств;

•    паралельні та динамічні ряди взаємопов’язаних показників.

Застосовують такі види порівнянь числових даних:

o   зіставлення фактичних даних звітного періоду з аналогічними показниками попередніх періодів (для визначення тенденцій розвитку економічних процесів);

o   зіставлення фактичних показників з плановими (для оцінки рівня виконання планових завдань);

o   зіставлення фактичних показників з нормативними (з метою контролю і регулювання використання виробничих ресурсів);

o   зіставлення показників певного підприємства з досягненнями найнебезпечніших конкурентів (для визначення шляхів поліпшення власної діяльності);

o   зіставлення показників, яких можна досягти при реалізації різних управлінських рішень (з метою вибору найпривабливішого в певних умовах).

Для використання прийому порівняння в економічному аналізі необхідно щоб показники були порівнянними, що висуває наступні вимоги до них:

•     єдність об'ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;

•     єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;

•     порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);

•     єдність методики обчислення і складу показників.

Для нейтралізації впливу фактора обсягу виробництва звичайно перераховують планове значення фактора, що корелює, виходячи з фактичного обсягу виробництва.

Для нейтралізації впливу вартісного (цінового) фактора необхідно перерахувати фактичні показники, виходячи з планового рівня цін. Наприклад, для нейтралізації вартісного фактора, необхідно фактичний обсяг випуску продукції виразити в плановій оцінці і зіставити з плановим обсягом продукції в тій же оцінці.

Для нейтралізації впливу якісного фактора найчастіше показники обсягу приводять до стандартної якості чи розглядають зміну цін різних сортів продукції.

Непорівнянність показників, спричинену застосуванням різних методик розрахунку, легко усунути перерахунком показників попередніх періодів за новою методикою.

Якщо показники, які порівнюються, розраховані за різні проміжки часу, то це легко усувається відповідним коригуванням. Для цього треба розрахувати середньодобові (змінні, денні) показники та на їх основі провести порівняння темпів зростання чинників, що аналізуються.

У теорії економічного аналізу виділяють декілька видів порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний і трендовий.

В основі горизонтального аналізу — побудова рядів динаміки показника, що аналізується. Основна мета горизонтального аналізу — визначення тенденцій чи напрямків розвитку економічних явищ і процесів.

В основі вертикального аналізу — розкладання економічних явищ на складові елементи, що дозволяє вивчити їх внутрішню структуру.

При проведенні трендового аналізу розраховуються показники темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу; результати аналізу використовуються для достовірної оцінки динаміки досліджуваного процесу або явища. 

3. Групування - зведення економічних показників в однорідні групи за певними ознаками з метою систематизації матеріалу для аналітичного опрацювання.

Групування є важливою підготовчою стадією для поглибленого аналізу зібраної інформації.

У залежності від поставлених цілей виділяють три види групувань:

•    для визначення соціально-економічних типів явищ — типологічні;

•    для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них — структурні;

•    для визначення зв'язків та залежностей між явищами — факторні.

Типологічні групування призначені для розчленовування всієї сукупності первинних даних на однорідні групи чи класи. Наприклад, групи населення за родом діяльності, групи підприємств за формами власності, розподіл складу промислово-виробничого персоналу на категорії й ін.

Структурні групування використовуються для вивчення внутрішньої структури фінансового явища, співвідношення їх окремих частин. Прикладом є розподіл робітників за освітою, за віком за статтю, групування активів та пасивів балансу за розміщенням та джерелами формування майна, класифікація устаткування з< терміном експлуатації та ін.

Факторні (аналітичні) групування використовуються для вияв­лення наявності, напрямку та форми зв'язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базується аналітичне групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними. Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності заробітної плати робітників від стажу їх роботи, рівня плинності робочої сили на підприємствах від рівня середньомісяч­ної заробітної плати одного працівника.

За складністю побудови виділяють прості групування та комбіновані. При простих групуваннях використовується одна класифікаційна ознака, при комбінованих — декілька. Використання в аналізі комбінованих групувань має суттєві недоліки: побудова їх надто трудомістка, а сприйняття результатів достатньо складне.

Процес побудови групувань відбувається у наступній послідовності:

-    визначення цілі аналізу,

-    збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об'єктів;

-    ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;

-    оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;

-    визначення кількості груп у групуванні;

-    визначення розміру рівновеликого інтервалу.

Правильне групування інформації дає можливість вивчити взаємозв’язок між показниками, глибше розглянути побудову еко­номічних явищ, систематизувати первинні данні та визначити характерні риси явища або процесу, що вивчається.