2. Наступний вид вибірки - квотна вибірка (невипадкова).

Цей вид відбору доцільний, коли є статистична інформація про головні характеристики генеральної сукупності. Квотну вибірку називають іноді пропорціональною, частковою так як відбір респондентів у вибіркову сукупність здійснюється у відповідності з даними пропорціями. Ми дивимося за якими долями (частками) розподілені респонденти в генеральній сукупності за статтю, освітою, прибутком тощо, і у відповідності з цими долями (частками) моделюємо вибіркову сукупність.

Наприклад, обсяг вибірки складає 300 респондентів, а розподіл респондентів за статтю в генеральній сукупності складає 55% жінок і 45% чоловіків, тоді у вибірковій сукупності нам необхідно відібрати 165 жінок (х= ), інші - чоловіки -135 чоловік. Щоб підвищити ефективність відбору респондентів, складається карта репрезентації, куди закладаються всі необхідні ознаки -стать, національність, освіта і т.д., а анкетеру (інтерв’юєру) дається завдання на опитування необхідної кількості респондентів із заданими характеристиками.

Перевагами квотної вибірки виступає оперативність, мала трудомісткість. Головні недоліки - це необхідність детального знання генеральної сукупності, що вивчається, а також суб’єктивізм анкетера під час відбору респондентів.

3. Багатоступенева вибірка.

Вона застосовується в таких випадках, коли витягти вибірку з генеральної сукупності безпосереднім шляхом важко.

Наприклад, нам необхідно опитати робітників металургійної промисловості. У такому випадку вибірка здійснюється поетапно: спочатку відбувається відбір металургійних підприємств, потім відбираються бригади з підприємств, що потрапили у вибірку на першому етапі; на третьому етапі відбирають робітників із бригад, що потрапили у вибірку на другому етапі. багатоступеневий відбір можна використати тільки тоді, коли всі одиниці відбору кожного етапу (ступеня) рівноцінні для обстеження.

4. Районова вибірка (типова).

Якщо процедурам відбору одиниць спостереження передує розподіл генеральної сукупності на однорідні частини, то вибірка становиться районованою. Ця диференціація всередині генеральної сукупності на якісно більш однорідні групи змістовно пов’язана з предметом дослідження. необхідність районування викликана складною структурою соціальних об’єктів. З точки зору процедур відбору генеральна сукупність районованої вибірки виступає як сума типових груп, між якими допускаються максимальні відмінності, проте всередині цих груп відмінності незначні. Цей вид вибірки доцільний під час вивчення соціальної структури суспільства, різних територій міста, де різниця між кварталами мешкання значуща.

Відбір із типових груп генеральної сукупності відбувається пропорційно їх розміру (частки) в загальній кількості сукупності.

Заключний етап емпіричного соціологічного дослідження передбачає обробку, аналіз й інтерпретацію даних, отримання емпірично обґрунтованих висновків і рекомендацій.

залежно від методів отримання первинної інформації можливе застосування різних прийомів обробки й аналізу даних.

Так, якщо соціолог відповідну частку інформації бере з документальних джерел, то він використовує два основні методи аналізу документів: неформалізований (традиційний) і формалізований (контент - аналіз).

Традиційний аналіз оснований на сприйнятті, розумінні, осмислюванні та інтерпретації змісту документів у відповідності з метою дослідження. Формалізований аналіз документальних джерел (контент - аналіз - аналіз змісту) розрахований на витягнення соціологічних інформацій із великих масивів документальних джерел, які не досяжні традиційному інтуїтивному аналізу. Він оснований на виявленні деяких кількісних статистичних характеристик тестів (або повідомлень). При цьому передбачається, що кількісні характеристики змісту документів відображають деякі суттєві риси явищ і процесів, що вивчаються.

Формалізований аналіз документів заснований на стандартизації процедур пошуку, визначенні в змісті документа одиниць рахунку, якими можуть бути окремі слова (терміни, географічні назви, імена політичних діячів та ін.), судження, виражені у вигляді речень, фрагментів текстів, абзаців та ін., а також різноманітні види публікацій (за жанром, типу авторів тощо). Одиниць рахунку визначаються у залежності від мети соціологічного дослідження. Процедура дослідження, що основана на техніці контент -аналізу, складається з 18 операцій, про які описано в спеціальній літературі.

Будь-яке “грамотне” соціологічне дослідження враховує перспективу обробки й аналізу інформації. Завжди виділяють два етапи обробки інформації. На першому етапі здійснюється первинна обробка матеріалу за допомогою математичної статистики. На другому етапі цей оброблений матеріал аналізується вже з філософсько-соціологічної точки зору.

Під час обробки й аналізу даних, що отримані методом опитування, широко застосовується метод статистичного групування даних.

Групування соціальної інформації - це упорядкування і класифікація емпіричного матеріалу за ознакою подібності або відмінностей. самий простий спосіб групування - це відомості отриманих даних у статистичні таблиці. кількість питань анкет и може визначати кількість таблиць. Назва питання анкети - це назва таблиці, рядка в таблиці - це варіанти відповідей на порушені питання, стовпчики в таблиці - це відповіді різних груп респондентів на порушені питання.

Побудова таблиці підпорядкована відповідним правилам. Головний зміст таблиці повинен бути відображений у назві (коло питань, що розглядаються, географічні межі сукупності, що вивчається, час, одиниці виміру).

Таблиці бувають прості, групові та комбіновані. Прості таблиці представляють собою перелік, список окремих одиниць сукупності з кількісною (або якісною) характеристикою кожної з них зокрема.

У групових таблицях є групування одиниць сукупності за однією ознакою, а в комбінованих - за двома і більше ознаками. Така таблиця представляє собою дещо значно більше, ніж простий перелік даних, вона є способом і разом із тим результатом відповідної організації даних. Добре сконструйована таблиця дає можливість досліднику більш чітко подати й описати зміст і сутність соціального явища, що ним вивчається.

Таким чином, метод групування і подача матеріалу у вигляді статистичних таблиць уже дає відповідні можливості для вивчення соціологічних даних. З іншого боку, він є конче потрібним засобом для подальшого аналізу і застосування більш тонких статистичних методів.

Статистичні дані змінюються також у вигляді діаграм і графіків. Головною перевагою графічного зображення є його наочність. Графічна інтерпретація емпіричних залежностей може бути зображена у вигляді гістограми або кумуляти.

Гістограма - це графічне зображення інтервального ряду.

По горизонтальній осі графіка (осі абсцис) відкладаються межі інтервалів, на яких будують прямокутник із висотою, пропорційною числу одиниць сукупності, що приходиться на одиницю довжини інтервалу. При рівних інтервалах щільності (компактності) розподіли пропорціональні частоті, які й відкладаються на осі ординат. Для інтервалів, які в 2 рази більші за попередні, треба брати висоти прямокутників у 2 рази менші.

Для графічного зображення використовуються також кумулятивні криві. Під час побудови кумуляти, як і гістограми, на осі абсцис відкладаються межі інтервалів, а на осі ординат накопичені частоти, що відповідають верхнім межам інтервалів. Кумулята округлює індивідуальні значення ознаки в межах інтервалу і являє собою ламану криву лінію. Кумулята дає можливість швидко визначити відсоток осіб, що знаходяться нижче або вище заданої величини ознаки.

Графічний аналіз, як правило, стимулює подальший розвиток досліджуваної думки.

Наступним кроком обробки інформації є отримання деяких узагальнених характеристик, що дають можливість глибше зрозуміти особливості об’єкта спостереження. Сюди належить перш за все середнє значення ознаки, навколо якої варіюють інші його значення і ступінь коливання ознаки, що розглядаються. У математичній статистиці розрізняють декілька видів середніх величин: середня арифметична, медіана, мода; існує також декілька показників коливання (мір розсіювання) - варіаційний розмах, середнє квадратичне відхилення середнє абсолютне відхилення, дисперсія та ін.

Середнє арифметичне є частка від ділення суми всіх значень ознаки на їх число.

Медіаною називається значення ознаки в тій одиниці сукупності, яка розміщена в середині упорядкованого ряду. Якщо у варіаційному ряді парна кількість членів, то медіана рівна середній арифметичній із інших серединних значень ознаки.

Наприклад, припустимо, що у вибірці з 10 чоловік респонденти проранжовані за стажем роботи наданому підприємстві.

Ранг опитуваного	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Стаж (років роботи)	15	13	10	9	7	6	5	4	3	1

Середні ранги 5 і 6, тому медіана дорівнює

Ме = =6,5 років.

Модою в статистиці називають значення ознаки, яка найчастіше зустрічається, а саме - значення, з яким найбільш вірогідно можна зустрітися у серії зареєстрованих спостережень.

Доцільність використання того чи іншого типу середньої величини залежить принаймні від таких умов: мети усереднення, виду розподілу, рівня вимірювання ознаки, обчислювальних міркувань.

Мета усереднення пов’язана із змістовним трактуванням завдання, яке розглядається. Проте форма розподілу може суттєво ускладнити їх дослідження. Якщо для симетричного розподілу мода, медіана і середнє арифметичне тотожності, то для асиметричного розподілу середнє арифметичне перестає бути типовим. Середнє арифметичне застосовується для даних інтервального рівня вимірювання, медіана - для даних порядкового рівня вимірювання, а мода може бути вирахувана для шкал найменувань.

Метою будь-якого соціологічного дослідження є виявлення закономірностей масових суспільних явищ. Кореляційний аналіз дає можливість нам виявити наявність або відсутність закономірностей між соціальними змінними, які вивчаються.

В основі кореляційного аналізу лежить уява про форму, направлення і щільності взаємозв’язку. Оскільки візуально не завжди можна визначити, існує чи ні значимий взаємозв’язок між ознаками, що розглядаються, і на скільки він значимий, хоча дуже часто вже на діаграмі проглядається загальна тенденція у зміні значень ознак і направлення зв’язку між ознаками, що вивчаються, оскільки на допомогу нам приходить коефіцієнт кореляції, який, як правило, приймає значення у межах від -1 до +1, визначається напрямок і щільність зв’язку.

У спеціальній літературі описана процедура вимірювання рангової кореляції Спірмена і Кендалла. Ці коефіцієнти використовуються для вимірювання взаємозалежності між якісними ознаками, значення яких може бути впорядковані або проранжовані за ступенем зменшення (або збільшення) даної якості в досліджуваних соціальних об’єктах.

Чим вищий коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим повніше можна передбачити значення однієї з них за значеннями другої.

Коефіцієнт кореляції між двома змінними не витримує інформації про те, чи є даний зв’язок між ними причинно-наслідковим чи зв’язком супровідним, що породжений дією загальних причин. Це питання вирішується дослідником на підставі змістовних уявлень про структуру і динаміку соціальних об’єктів, що вивчаються, і на підставі аналізу кореляцій між усіма ознаками, що вивчаються.

Природним продовженням кореляційного аналізу багатомірних даних є факторний аналіз, який застосовується для вимірювання взаємозв’язків між ознаками соціальних об’єктів і класифікації ознак із врахуванням цих взаємозв’язків.

У факторному аналізі на підставі парних кореляцій між змінними отримують набір нових, збільшених ознак, які й називають факторами. Число факторів завжди менше числа початкових змінних. Величина “ваги” початкової ознаки з будь-якого фактора може коливатися від -1 до +1; вона показує, наскільки щільно пов’язана дана ознака з фактором і який характер цього зв’язку.

Використання індивідуальних оцінок респондентів за факторами замість значень із вихідних (початкових) показників знижує надмірність опису та аналізу емпіричних даних, економить працю дослідника, дає можливість більш наочно подати отримані результати. на підставі кореляції (взаємозв’язку) між факторами першого порядку можуть бути отримані ще збільшені фактори другого порядку і т.д.

У практиці соціологічних досліджень застосовують шкали. Шкала - це відповідна метрична система одиниць, що служить у якості спільного масштабу для вимірювання явищ, що вивчаються . Шкала - це відповідний розподіл континуума (протилежності досліджуваного явища) на рівні, як правило, частини, щоб зручніше було цей розподіл використовувати в якості інструмента порівняння.

Метою шкалування є дані якісних ознак до кількісних показників. Індекс - це кількісний показник, за допомогою якого встановлюється становище одиниці, що спостерігається на шкалі. Щодо способу побудови й аналітичних можливостей шкали поділяються на номінальні й метричні.

Номінальна шкала - це шкала найменувань, що складається з переліку якісних об’єктивних характеристик (стать, освіта, рід занять, розмір зарплати тощо). У шкалі найменувань не вводиться точна міра кількісного вимірювання, у ній лише послідовність вимірюваних одиниць із точки зору того “більше” чи “менше”, “сильніше” чи “слабкіше” виявляється ознака, що вивчається. Ця шкала не дає відповіді наскільки більше чи наскільки менше у ній немає чіткої одиниці вимірювань.

Номінальні шкали бувають частково упорядкованими - це такого роду ряд, у якому зрозумілі крайні точки шкали й повністю впорядковані - зрозумілі не тільки крайні точки шкали, але й проміжні одиниці, дані у відповідній послідовності.

На підставі використання номінальної шкали (вибір варіантів відповідей) проводять такі розрахунки: знаходять частоти розподілу в абсолютних числах чи процентах, знаходять зв’язки між двома рядами властивість за Пірсоном.

Метричні шкали відрізняються від номінальних тим, що використовуються одиниці вимірювання. Метричні шкали бувають із нерівними і рівними інтервалами. Безперервний континуум інтервальної шкали дає можливість розрахувати середньо виважені величини, коефіцієнт депресії, характеризуючий ступінь розкиданості ознаки. При цьому середньо виважені величини використовуються у якості різного роду індексів, що виконують функцію класифікації, вимірювання і порівняння.

Існують і більш детальні класифікації шкал, що вивчаються у теорії соціальних і психологічних вимірювань. У методичному плані шкали поділяються на одномірні, зведені до одномірних, і багатомірні. Усі прості шкали, які передбачають одноразову, явно однозначну оцінку кожного об’єкта сукупності, є одномірними. Приведення “батареї” шкал до єдиної шкали на підставі перетворення значень окремих ознак називається шкалуванням. Для багатомірних шкал розробляються особливі методи багатомірного шкалування.

Яким би методом соціологічні дані не були добуті, самі собою вони ще дають можливість зробити узагальнений висновок, виявити тенденції. Для того, щоб отримана первинна інформація почала давати реальні результати, її необхідно шляхом обробки перетворити у відповідний вигляд, а далі узагальнити, проаналізувати, перевірити гіпотези і науково інтерпретувати.

Завершується емпіричне соціологічне дослідження формуванням висновків, пропозицій і рекомендацій, які повинні носити конкретний, реалістичний характер, мати необхідні обґрунтування в матеріалах дослідження, підтверджуватися документальними і статистичними даними.