
- •1 Оcновні поняття і визначення
- •1.1 Зворотні зв’язки
- •1.2 Класифікація сак
- •1.3 Принцип дії сар
- •1.4 Функціональна схема сар
- •1 0 0 .5 Вимоги, що ставляться до сар
- •2 Статичні і динамічні характеристики об’єктів керування
- •2.1 Лінійні диференціальні рівняння автоматичних систем і їх елементів
- •2.2 Перехідні функції
- •2.3 Передавальні функції
- •2.4 Частотні характеристики
- •2.5 Статичні характеристики типових з’єднань елементів
- •3 Типові алгоритмічні ланки, їх частотні та часові характеристики
- •3.1 Поняття алгоритмічної, типової і елементарної ланок
- •3.2 Типові ланки з розподіленими параметрами
- •3.3 Безінерційна ланка
- •3.4 Інерційна ланка і-го порядку
- •3.5 Інтегруючі ланки
- •3.6 Диференціююча ланка
- •3.7 Інерційні ланки другого порядку
- •3.8 Ланка запізнення
- •4 Стійкість автоматичних систем і показники якості перехідних процесів
- •4.1 Поняття стійкості автоматичних систем керування
- •4.2 Математична оцінка стійкості
- •4.3 Алгебраїчні критерії стійкості
- •4.4 Графо-аналітичний критерій Михайлова
- •4.5 Частотні критерії стійкості
- •4.6 Оцінка стійкості автоматичної системи за її структурою
- •4.7 Синтез систем автоматичного керування, виходячи з умов стійкості
- •4.8 Запас стійкості автоматичної системи
- •4.9 Показники якості перехідних процесів
- •4.10 Методи побудови перехідних процесів
- •4.11 Непрямі оцінки якості перехідних процесів
- •4.12 Інтегральні оцінки перехідних процесів
- •4.13 Розрахунок сталої помилки автоматичної системи
- •4.14 Помилки від задаючих впливів
- •4.15 Коефіцієнти помилки
- •4.16 Помилки від впливу збурення
- •5 Аналіз стійкості нечітких систем керування з нечітким під-регулятором
- •5.1 Твердження проблеми
- •5.2 Узагальнена умова Гурвіца
- •5.3 Еквівалентна система
- •6 Загальні відомості про автоматичні регулятори
- •6.1 Принципи побудови і класифікація автоматичних регуляторів
- •6.2 Математичні моделі і способи реалізації автоматичних регуляторів
- •6.3 Регулятори прямої дії
- •6.4 Пневматичні регулятори
- •6.5 Елементи і вузли пристроїв безперервної дії
- •6.6 Елементи і вузли пристроїв дискретної дії
- •6.7. Регулятори безперервної дії
- •Умова рівноваги елементу порівняння матиме вигляд
- •6.8 Екстремальні регулятори
- •7.1 Регулювання витрати
- •7.2 Регулювання рівня
- •7.3 Регулювання тиску
- •8 Нечітке моделювання багатовимірних нелінійних процесів
- •9 Первинні вимірювачі-перетворювачі технологічних параметрів
- •9.1 Перетворювач-регулятор потенціометричний пп-10
- •Конструктивні особливості
- •Функціональні можливості
- •9.2 Блок перетворення взаємної індуктивності бпви-1
- •9.3 Блоки перетворення сигналів термоопорів бпо-32, бпо-42
- •9.4 Блок перетворення сигналів термопар бпт-22
- •9.5 Блок перетворення сигналів тензодатчиків бпт-2
- •9.6 Перетворювач постійної напруги і струму пнс-1 Перетворювач змінної напруги пнс-2 Перетворювач змінної струму пнс-3
- •9.7 Пневмоелектричний перетворювач пеп-11
- •9.8 Блок перетворення інтерфейсів бпи-485
- •Характеристики інтерфейсу rs-485/rs-422
- •9.9 Блок перетворення інтерфейсів бпи-2к
- •10 Цифрові сар
- •10.1 Функціональна організація цифрових сар з керуючою мікро електронної еом (кмеом)
- •10.2 Реальний масштаб часу цсак з кмеом
- •10.3 Дискретна передавальна функція неперервної частини цсак
- •10.4 Дискретна передавальна функція цифрових коректуючих ланок
- •11 Поняття про синтез автоматичних систем керування технологічними процесами.
- •11.1 Класифікація і загальна характеристика методів синтезу аск.
- •11.2 Основні етапи синтезу аск
- •Cтруктурний синтез багатовимірних систем керування (детерміновані системи)
- •12.1 Математична модель багатовимірної системи керування.
- •Із першого рівняння системи (12.2) знаходимо
- •12.2 Основні властивості об’єктів керування.
- •12.3 Алгоритмічні структури багатовимірних систем керування.
- •12.4 Синтез автоматичних систем керування.
- •12.5 Синтез модального керування
- •Приймаючи до уваги (12.26), отримуємо
- •12.6 Поняття про синтез оптимальних регуляторів.
- •Додаток в
11.2 Основні етапи синтезу аск
Першим етапом синтезу є визначення мети керування і аналіза об’єкта як системи автоматичного керування.
На
цьому етапі об’єкт керування аналізується
як деяка динамічна система, для якої
визначають вхідні та вихідні величини
об’єкта (рис. 11.2)
Рис. 11.2 – Структурна схема об’єкта.
Вихідні
величини об’єкта
характеризують технологічний процес
і ефективність його протікання.
Функціонально
з вихідною величиною зв’язані змінні
стану
об’єкта.
Змінні стану об’єкта
визначають
необхідний мінімум інформації про
історію системи і прогнозування її
поведінки в майбутньому.
Вихідні змінні - це фізичні величини, до яких належать параметри вихідного продукту хімічний склад, кількість, концентрація); режимні параметри об’єкта ( температура та тиск на виході тощо).
Змінні стану об’єкта це фізичні або абстрактні величини.
Вхідні величини робивають на дві групи – керуючі впливи (дії) та збурення.
За допомогою керуючих впливів цілеспрямовано змінюють стан керованого об’єкта. Керуючі впливи – це енергетичні та матеріальні потоки або фізичні величини, що їх характеризують ( перепад тиску, тиск, витрата та інш.)
Збурення –це певні фізичні величини, що діють на технологічний процес і характеризують умови його протікання, але відсутня можливість цілеспрямованої зміни цих величин.
Прийнято виділяти три групи збурень: відхилення навантаження, похибки вимірювань і коливання параметрів системи.
Відхилення навантаження впливають на змінні процесу. Їх джерелом можуть бути збурюючи сили в механічних системах, коливання інтенсивностей вхідних потоків в процесах нафтопереробки, нафтохімії, в теплових процесах збуреннями можуть бути коливання навколишнього середовища і т.д.
Похибки вимірювання виникають в датчиках і можуть бути як статичними, так і динамічними.
Коливання параметрів системи проявляються в наслідок зміни внутрішніх властивостей об’єкта ( зміна товщини стінки в теплових процесах, зміна гідравлічного опору в трубопроводах і т.п.).
Якщо синтез автоматичних систем керування здійснюється в класі лінеаризованих математичних моделей, то допускається, що всі збурення носять адитивний характер.
Після того як проаналізований об’єкт керування переходить до другого етапу синтезу - формалізації технологічного процесу. Тут вирішується якого типу буде використана математична модель ( лінійна чи нелінійна, з зосередженими чи розподіленими параметрами ). Після цього приступають до побудови математичної моделі (якщо в цьому виникає необхідність) експериментальним або аналітичним методом.
На третьому етапі вибирають метод синтезу АСК в залежності від сформульованих вимог до системи і отриманої математичної моделі.
Четвертий етап це синтез АСК. Тут можуть бути використані аналітичні методи синтезу, а при необхідності задачі синтезу розв’язуються за допомогою ЕОМ. Результатом четвертого етапу є алгоритм керування, або структурна схема АСК, яка включає в себе стандартні закони керування і необхідні коректуючи пристрої у вигляді передавальних функцій ( диференціальних чи різницевих рівнянь).
П’ятий етап синтезу комп’ютерне моделювання АСК з метою визначення необхідних якісних характеристик системи і порівняння їх з показником якості які сформульовані в завдані на синтез АСК. Якщо дослідник вирішить, що показник системи значно відрізняються від сформульованих, то необхідно проаналізувати отримані результати і вирішити до якого етапу повернутися.
На цьому етапі (якщо це необхідно) проводять експерименти на об’єкті з метою отримання необхідної інформації про властивості синтезованої системи.