- •1 Оcновні поняття і визначення
- •1.1 Зворотні зв’язки
- •1.2 Класифікація сак
- •1.3 Принцип дії сар
- •1.4 Функціональна схема сар
- •1 0 0 .5 Вимоги, що ставляться до сар
- •2 Статичні і динамічні характеристики об’єктів керування
- •2.1 Лінійні диференціальні рівняння автоматичних систем і їх елементів
- •2.2 Перехідні функції
- •2.3 Передавальні функції
- •2.4 Частотні характеристики
- •2.5 Статичні характеристики типових з’єднань елементів
- •3 Типові алгоритмічні ланки, їх частотні та часові характеристики
- •3.1 Поняття алгоритмічної, типової і елементарної ланок
- •3.2 Типові ланки з розподіленими параметрами
- •3.3 Безінерційна ланка
- •3.4 Інерційна ланка і-го порядку
- •3.5 Інтегруючі ланки
- •3.6 Диференціююча ланка
- •3.7 Інерційні ланки другого порядку
- •3.8 Ланка запізнення
- •4 Стійкість автоматичних систем і показники якості перехідних процесів
- •4.1 Поняття стійкості автоматичних систем керування
- •4.2 Математична оцінка стійкості
- •4.3 Алгебраїчні критерії стійкості
- •4.4 Графо-аналітичний критерій Михайлова
- •4.5 Частотні критерії стійкості
- •4.6 Оцінка стійкості автоматичної системи за її структурою
- •4.7 Синтез систем автоматичного керування, виходячи з умов стійкості
- •4.8 Запас стійкості автоматичної системи
- •4.9 Показники якості перехідних процесів
- •4.10 Методи побудови перехідних процесів
- •4.11 Непрямі оцінки якості перехідних процесів
- •4.12 Інтегральні оцінки перехідних процесів
- •4.13 Розрахунок сталої помилки автоматичної системи
- •4.14 Помилки від задаючих впливів
- •4.15 Коефіцієнти помилки
- •4.16 Помилки від впливу збурення
- •5 Аналіз стійкості нечітких систем керування з нечітким під-регулятором
- •5.1 Твердження проблеми
- •5.2 Узагальнена умова Гурвіца
- •5.3 Еквівалентна система
- •6 Загальні відомості про автоматичні регулятори
- •6.1 Принципи побудови і класифікація автоматичних регуляторів
- •6.2 Математичні моделі і способи реалізації автоматичних регуляторів
- •6.3 Регулятори прямої дії
- •6.4 Пневматичні регулятори
- •6.5 Елементи і вузли пристроїв безперервної дії
- •6.6 Елементи і вузли пристроїв дискретної дії
- •6.7. Регулятори безперервної дії
- •Умова рівноваги елементу порівняння матиме вигляд
- •6.8 Екстремальні регулятори
- •7.1 Регулювання витрати
- •7.2 Регулювання рівня
- •7.3 Регулювання тиску
- •8 Нечітке моделювання багатовимірних нелінійних процесів
- •9 Первинні вимірювачі-перетворювачі технологічних параметрів
- •9.1 Перетворювач-регулятор потенціометричний пп-10
- •Конструктивні особливості
- •Функціональні можливості
- •9.2 Блок перетворення взаємної індуктивності бпви-1
- •9.3 Блоки перетворення сигналів термоопорів бпо-32, бпо-42
- •9.4 Блок перетворення сигналів термопар бпт-22
- •9.5 Блок перетворення сигналів тензодатчиків бпт-2
- •9.6 Перетворювач постійної напруги і струму пнс-1 Перетворювач змінної напруги пнс-2 Перетворювач змінної струму пнс-3
- •9.7 Пневмоелектричний перетворювач пеп-11
- •9.8 Блок перетворення інтерфейсів бпи-485
- •Характеристики інтерфейсу rs-485/rs-422
- •9.9 Блок перетворення інтерфейсів бпи-2к
- •10 Цифрові сар
- •10.1 Функціональна організація цифрових сар з керуючою мікро електронної еом (кмеом)
- •10.2 Реальний масштаб часу цсак з кмеом
- •10.3 Дискретна передавальна функція неперервної частини цсак
- •10.4 Дискретна передавальна функція цифрових коректуючих ланок
- •11 Поняття про синтез автоматичних систем керування технологічними процесами.
- •11.1 Класифікація і загальна характеристика методів синтезу аск.
- •11.2 Основні етапи синтезу аск
- •Cтруктурний синтез багатовимірних систем керування (детерміновані системи)
- •12.1 Математична модель багатовимірної системи керування.
- •Із першого рівняння системи (12.2) знаходимо
- •12.2 Основні властивості об’єктів керування.
- •12.3 Алгоритмічні структури багатовимірних систем керування.
- •12.4 Синтез автоматичних систем керування.
- •12.5 Синтез модального керування
- •Приймаючи до уваги (12.26), отримуємо
- •12.6 Поняття про синтез оптимальних регуляторів.
- •Додаток в
6.6 Елементи і вузли пристроїв дискретної дії
Разом з розглянутими в попередньому параграфі елементами безперервної дії в систему УСЕППА входять також елементи дискретної дії, за допомогою яких в пневматичних системах здійснюються різні логічні операції. В пристроях дискретної дії сигналу, рівному умовне «1», відповідає тиск, рівний тиску живлення (0,14 МПа). Сигналу, умовне рівному «О», відповідає тиск, рівний атмосферному.
Основним елементом дискретної техніки є трьохмембранні пневмореле (рис. 6.30, а), схема якого не відрізняється від схеми безперервного трьохмембранного підсилювача з двома соплами, проте конструкція пневмореле дещо простіша. Зокрема, його верхнє і нижнє сопла виконані у вигляді отворів в корпусі. Для статичної характеристики підсилювача (рис. 6.23) важливо, щоб робочий інтервал був достатньо вузький і розташовувався на початку координат, тоді як статична характеристика реле повинна мати кільцеподібну форму (рис, 6.30,б). Для створення кільцеподібної статичної характеристики реле охоплюється додатніми зворотним зв'язком шляхом з'єднання нижнього сопла з верхньою камерою Р, а нижньої камери А — з атмосферою. При використанні реле як логічний елемент для отримання на виході сигналу «О» або «1» на одному з його входів підтримується постійний тиск, званий тиском підпору. В схемі включення реле (рис. 6.30, а) тиск підпору подається в камеру В.
Припустимо, що p2>p1 і збірка мембран утримується у верхньому положенні. При цьому камери Г і А сполучаються з атмосферою і сигнал на виході рівний «О».
Рис. 6.30 – Трьохмембране пневмореле
При зменшенні р2, а саме, в мить, коли р2 стане рівним р4 ( точку А, рис. 6.30,б), збірка мембран перейде в крайнє нижнє положення, оскільки тиск в камерах А і Г рівні між собою. Нижнє сопло закриється, верхнє відкриється, і повітря живлення проходитиме на вихід, що відповідає сигналу «1». Після переходу збірки мембран в нижнє положення на неї діятиме додаткова постійна сила, направлена вниз і рівна роf (ефект додатнього зворотного зв'язку). Надалі при зростанні тиску р2 збірка мембран знов перейде у верхнє положення (на виході «О») при співвідношенні зусиль визначуваному рівнянням (точку б, мал. 6.30,б):
(6.60)
або при
(6.61)
де
(6.62)
Таким чином, ширина Ар петлі статичної характеристики; визначається співвідношенням ефективних площ мембран F і jF. В пневмореле системи УСЕППА звично р =(0,3— 0,4)р0.
Тиск підпору визначає розташування статичної характеристики щодо максимального і мінімального значень тиску р2 (на осі абсцис). При Р2=(0,3—0,4) р0 петля розташовується симетрично щодо р2min і р2max. За допомогою одного або декількох пневмореле можна реалізувати принципово будь-які логічні функції, наприклад, І, АБО, НІ і ін.
Рисунок 6.32 –
Дискретний елемент пам'яті (а) і
графік його роботи
(б)
Рисунок 6.31 –
Пневматичний
Пневматичні клапани призначені для розмикання і замикання пневмопроводів. По своєму функціональному призначенню вони аналогічні електричним керованим вимикачам. Пневматичний клапан реалізується за допомогою трьохмембранного реле шляхом його включення по схемі, показаній на рис. 6.31. Вхідний сигнал під тиском рвх поступає в камери А і Г пневмореле. В камері Б створюється підпір, а в камеру В подається командний сигнал під дією рк. Верхнє сопло заглушено, а нижнє сполучене з вихідною лінією.
За відсутності командного сигналу збірка мембран займає крайнє верхнє положення і вхідний сигнал під тиском рвх поступає через нижнє сопло на вихід. При подачі командного сигналу нижнє сопло закривається, роз'єднуючи вхідну і вихідну лінії.
Дискретний елемент пам'яті призначений для запам'ятовування дискретного пневматичного сигналу протягом деякого часу, визначуваного дією командного імпульсу. Елемент складається з пневматичного клапана І (рис. 6.32) і пневмореле ІІ, виконуючого функцію повторювача.
При нульовому командному сигналі, тобто при рк=0, мембранний блок клапана І під дією тиску підпору в камері В піднятий вгору, вхідний сигнал проходить через нижнє сопло клапана І в камеру В реле ІІ і повторюється на виході. Якщо Рвх=0, мембранний блок реле ІІ під дією тиску підпору в камері б знаходиться у верхньому положенні, тобто сопло живлення закрито, а нижнє – відкрито, і рвих. Якщо рвх=1, мембранний блок реле ІІ знаходиться в нижньому положенні і рвих =1.
При подачі командного сигналу рк=1 нижнє сопло клапана І закривається, в камері В реле ІІ запам'ятовується величина рвх до моменту подачі командного сигналу. Якщо рвх = 0, то рвих=0 до тих пір, поки рк=1. Якщо рвх=1, то рвих=1 до тих пір, поки рк=1. Таким чином, рк=1 означає «запам'ятати» «величину» рвх, а рк = 0 – «забути» величину рвх, що бережеться в пам'яті. Для підвищення надійності роботи елементу пам'яті вихідний сигнал реле подається через постійний опір в камеру В.
Тригером називають пристрій, що має два стійкі стани і здатність переходити з одного стійкого полягання в інше при подачі сигналів на його вхід. Розрізняють тригери з роздільними і з рахунковим входами.
Пневматичний тригер з рахунковим входом широко застосовується в обчислювальних пневматичних пристроях (рис. 6.33). Він складається з двох сполучених послідовно дискретних елементів пам'яті І, ІІ і розташованих між ними пневмореле III, виконуючого логічну операцію НІ.
Хай в початковий момент t0 рвх=0, рт=1 і рвих (рт*) =0. Тоді сигнал на вході І елементу пам'яті рт = 0. Оскільки сигнал на вході елементу пам'яті І рвх = 0, мембранний блок під дією підпору в камері Е займає верхнє положення, сопло в камері Д відкрито і на виході І елементу повторюється сигнал рп=0. Цей сигнал поступає на вхід елементу ІІ. Проте, оскільки при рвх=0 під дією підпору в камері І сопло в камері Д елементу ІІ закрито, на виході цього блоку повторюватиметься сигнал рт=1, що запам'ятав раніше. У момент t1 подається вхідний сигнал рвх=1. При цьому сопло в камері Д елементу І закривається, а в камері Д елементу ІІ відкривається. В елементі пам'яті І «запам'ятовується» сигнал рп = 0. Разом з тим вихідний сигнал рп = 0 з виходу І елементу проходить через відкрите сопло в камері Д елементу ІІ і повторюється на виході цього елементу, тобто рт = 0. Пройшовши через елемент НІ (блок ІІІ) , сигнал у вигляді рт=1 поступає на вихід тригера і підходить до входу елементу ІІ. При реєстрації вхідного сигналу рвх=0 сопло в камері Д елементу І відкривається, а сопло в камері Д елементу ІІ закривається. На виході елементу І повторюється проходячий через сопло в камері Д сигнал рт*=1, тобто рп=1, а на виході елементу ІІ повторюється збережений раніше сигнал рт=0.
Рисунок 6.33 – Пневматичний тригер (а) і графік його роботи (б)
При проходженні цього сигналу через елемент НІ, на його виході утворюється сигнал рт*=1, який поступає на вихід і до входу елементу І.
Під час вступу до моменту t2 другого вхідного імпульсу операції повторюються. Різниця полягає лише в тому, що в період t2 — t3 до надходження третього вхідного імпульсу на виході елементу ІІ повторюватиметься сигнал рт=1, а після блоку НІ — сигнал рт*=0. Тригер переходить в нове полягання тільки під час вступу вхідного сигналу.
У схемах пневматичних обчислювальних пристроїв іноді не виводиться сигнал рвих1 показаний на рис. 6.33, а пунктиром. В цьому випадку тригер має тільки один вихідний сигнал рвих (рт*). Пневматичний генератор прямокутних коливань (рис. 6.34, а) складається з пневмореле, охопленого негативним зворотним зв'язком у вигляді аперіодичної ланки. У момент t0 (рис. 6.34, б) збірка мембран реле зашунтує нижнє положення і на вихід проходить сигнал рвих =1.
Рисунок 6.34 – Пневматичний генератор прямокутних коливань
Рисунок 6.35 – Генератор з імпульсатором
Цей же сигнал поступає через опір R і місткість V в камеру В. У момент t1 тиск в камері б стає рівним тиску підпору в камері В, збірка мембран переходить у верхнє положення, закриваючи сопло живлення. Тиск на виході рвих=0. При зниженні тиску в камері б до тиску підпору збірка мембран знову переходить в нижнє положення і тиск на виході рвих=1. В результаті на виході одержуємо прямокутні імпульси з періодом Т, який можна змінювати, міняючи ступінь відкриття змінного опору.
Генератор з імпульсатором (рис. 6.35, а) застосовується для формування пневматичних прямокутних коливань з регульованими тривалістю і періодом.
Хай у момент t0 (рис. 35,6) збірка мембран генератора знаходиться в нижньому положенні. Повітря живлення проходить в камеру ВІІ, переводячи збірку мембран блоку ІІ в нижнє положення. На виході маємо рвих = 0. Тиск в камері БІІ1 відстає від тиску в камері ВІІ через опір R2. У момент t1, коли тиск в камерах БІІ і ВІІ зрівнюється, збірка мембран переходить у верхнє положення і на виході Рвих = 1. Змінюючи опір R2, можна змінювати час дії імпульсу рних=0. Одночасно підвищується тиск в камері БІ генератора. У момент t2 збірка мембран генератора переходить у верхнє положення і тиск на його виході і в камері ВІ падає до нуля. Оскільки тиск в камері БІІ відстає від тиску в камері ВІІ, тиск в камері АІІ рівний тиску живлення, а в камері ГІІ рівно нулю, збірка мембран реле ІІ утримуватиметься у верхньому положенні (рвих=1) до тих пір, поки тиск в камері БІ не стане нижче тиск підпору.
Рисунок 6.36 – Реле переключення
На виході генератора (момент t3) з'явиться сигнал рвих1=1, який переведе збірку мембран реле II в нижнє положення. На виході блоку ІІ одержимо сигнал Рвих= 0. Час дії імпульсу рвих=1 можна регулювати ступенем відкриття опору R1.
Реле перемикання (рис. 6.36) застосовується для комутації пневматичних каналів автоматичних регуляторів при переході з автоматичного регулювання на ручне. Реле складається з трьох камер, розділених мембранами, жорсткі центри яких є заслінками сопел C1 і С2. В камеру А подається командний сигнал, камера В з'єднується з атмосферою, а камера Б є вихідний. При рк = 0 мембранний блок під дією пружини займає нижнє положення, відкриваючи сопло С2 і закриваючи сопло С1. При цьому на вихід проходить вхідний сигнал рвх2. При подачі командного сигналу рк=1 відкривається сопло C1 і закривається сопло С2. На вихід проходить вхідний сигнал рвх1.
