Параметри температури повітря в приміщеннях для молодняку птиці, с

Вид і вікова група птиці, тижнів	При утриманні на підлозі		При клітковому утримані
	в приміщенні	під брудерами
Курчата ремонтні:
1 – 4	28 - 24	35 - 22	33 – 24
5 – 11	18 - 16		18
12 – 22 (26)	16		16
Курчата-бройлери
1	28 - 26	35 - 30	32 – 28
2 – 3	22	29 - 26	25 – 24
4 – 6	20		20
7 – 9	18		18

Температура проявляє свій вплив на організм птиці у сукупності з іншими факторами середовища (вологістю повітря і швидкістю його руху). Вологість повітря разом з термічним фактором значно впливає на санітарний стан повітряного середовища, здоров'я птиці і її продуктивність. Вологе повітря посилює дію високих і низьких температур. Висока вологість у супроводі підвищених температур пригнічує обмін речовин і перебіг окислювально-відновлювальних процесів, знижує апетит, погіршує засвоєння кормів, зменшує продуктивність. Знижується резистентність організму птиці і поширюються захворюваність і падіж. Висока вологість сприяє збереженню мікроорганізмів у приміщенні, у тому числі і патогенних. При високій вологості і низькій температурі повітря посилюється тепловіддача з організму, що може призвести до виникнення простудних захворювань, підвищених затрат кормів на одиницю продукції або до зменшення енергії росту і яйцекладки.

Низька вологість (менша 50 %) теж несприятливо діє на організм птиці. У супроводі підвищеної температури вона викликає сухість слизових оболонок, оперення та посилену спрагу. При такій вологості підвищується запиленість повітря в приміщенні, що провокує виникнення респіраторних захворювань. Оптимальною вважається вологість у межах 60 - 70 %.

Птиця і особливо молодняк дуже чутливі до руху повітря і не витримують протягів, які викликають простудні хвороби. За підвищеної швидкості руху повітря і низької температури спостерігається різке підвищення тепловіддачі з організму, що супроводжується збільшенням затрат кормів на одиницю продукції, сповільненням росту і розвитку, затримкою яйцекладки. При високій температурі підвищена швидкість руху повітря є оздоровлюючим фактором. Вона посилює охолоджуючий ефект в умовах дискомфортного підвищення температури повітря, попереджуючи гіпертермію (тепловий удар).

У холодний період року у приміщеннях для дорослої птиці оптимальна рухливість повітря повинна підтримуватися 0,2 - 0,3 м/с, а максимальна — до 0,6 м/с. Для молодняку птиці швидкість руху повітря підтримується у межах 0,1 - 0,5 м/с. В умовах жаркого клімату (розрахункова температура зовнішнього повітря вище 33 °С) для дорослого поголів'я і молодняку старшого віку допускається швидкість руху повітря до 2 м/с при клітковому утриманні і до 1,5 м/с — при утриманні на підлозі.

З підвищенням рівня механізації птахівничих господарств значно посилилась інтенсивність (сила) шуму від роботи системи вентиляції, тракторів, автомашин, кормороздавачів, електродвигунів і ін. Надмірні звукові відчуття подразнюють органи слуху, порушують фізіологічний стан у птиць. У них підвищується пульс, газообмін, знижується секреція шлунково-кишкового тракту. Підвищена гучність і частота звуку змінює поведінку курей. Якщо гучність і частота звуку більше 90 дБ і 5 кГц, вони притуляються до стінок кліток або лягають на підлогу, стають пригніченими. У них знижувалась жива маса на 4 %, а несучість яєць — на 20 % (В. М. Селянський, 1975). Припустимим вважається акустичний фон при гучності до 90 дБ і частоті звуку у межах 0,5 - 2 кГц.

Висока інтенсивність обміну речовин в організмі підвищує вимогливість птиці до чистоти вдихуваного повітря і до насичення його киснем. Підвищена концентрація вуглекислоти в повітрі пташників викликає у птиці сповільнення і навіть припинення дихання, подразнює шкіру і слизові оболонки, посилює демінералізацію кісток. У птиці спостерігається в'ялість, зменшення апетиту і зниження живої маси. Концентрація вуглекислого газу в повітрі пташників не повинна виходити за межі 0,2 %, а гранично допустимою — 0,25 %. При розкладанні посліду утворюється велика кількість особливо шкідливих газів — аміаку і сірководню, їх збудників, і господарство стає стаціонарно неблагополучним з ряду захворювань. До цього призводить також порушення вимог комплектування пташників одновіковою птицею. Поряд із нагромадженням мікрофлори у пташниках порушується рівновага у системі мікроорганізм-макроорганізм. Як наслідок цього умовно патогенна і навіть банальна мікрофлора набувають патогенності й викликають атипові форми хвороб.

При високій концентрації поголів'я птиці і конвеєрності виробництва порушується принцип «все зайнято — все пусто», що зумовлює постійну передачу інфекції від однієї партії до іншої, від стійкішого старшого поголів'я до менш стійкого, молодшого. Це явище мас назву мікробіозу.

Мікрофлора, що оточує птицю і нагромаджується у приміщеннях, має велику мінливість залежно від стійкості. Зміна видового складу мікрофлори зумовлюється також постійним надходженням нових партій птиці. Мікробіоз не обмежується тільки простором пташника, а поширюється у навколишнє середовище. Так, до 1,5 % повітря, що викидається з одного приміщення, може надходити у друге, яке знаходиться на відстані 20 м, а 0,012 % цього повітря потрапляє у дихальні шляхи птиці, й мікрофлора передається аерогенно. Забруднене мікроорганізмами повітря пташників при середній швидкості руху вітру може переноситись на відстань більше 300 м, що створює загрозу бактеріального забруднення для обслуговуючого персоналу і тварин сусідніх ферм. Допускається вміст мікроорганізмів в 1 м³ повітря, тис. мікробних клітин: для дорослої птиці — 250; молодняку у віці 1 - 4 тижнів – 30; 5 - 9 – 50; 10 - 14 – 100; 15 - 22 тижні – 150.

Кількість мікроорганізмів у повітрі пташників має прямий кореляційний зв'язок з утриманням у ньому пилу. Разом з пилом в організм птиці можуть проникати і шкідливі мікроби (туберкульоз, стафілококи, стрептококи, кишкова паличка та ін.). Повітряний пил — основне джерело розповсюдження мікрофлори. До того ж сам пил механічно подразнює верхні дихальні шляхи, викликаючи пилові катари і хронічні кон'юнктивіти у птиць. Проникаючи у легені, він порушує їх функцію, а осідаючи на шкіряні покриви, викликає подразнення і розкльови.

Пилу у пташниках нагромаджується більше, ніж у приміщеннях для інших видів тварин. На утворення пилу впливає система утримання птиці, тип годівлі, вид підстилки, температура, вологість і швидкість руху повітря, система вентиляції.

Допускається граничний рівень утримання пилу в повітрі, мг/м³: інкубаційні зали, інкубаторії — 0,5 - 1,0; приміщення для курчат віком 1 - 60 днів — 2,0 - 5,0; приміщення для молодняку віком 61 - 150 днів і дорослого стада — 3,0 - 5,0.

Виняткове значення має видиме світло на ріст і розвиток молодняку і на продуктивність дорослого стада. Світлова енергія. яка сприймається сітчаткою ока, трансформується у нервові імпульси, котрі підвищують тонус організму, обмін речовин, стимулюючи цим загально-фізіологічну і репродуктивну функції організму. На птиць впливає тривалість світлового дня інтенсивність освітлення та його спектр. У дорослої птиці зростаючий або довготривалий стабільний світловий день стимулює яйцекладку. Отже, виходячи з цих положень, у птахівництві розроблені рекомендації щодо застосування певних світлових режимів, диференційованих залежно від віку птиці.

Курчат починають вирощувати з 17-годинного світлового дня, а потім на 4-й день його скорочують до 14 годин і з б 1-го до 14-го дня життя — до 9 годин. Є і інші модифікації щодо режиму світлового дня, але вищезазначений принцип його організації залишається таким же.

Стосовно впливу інтенсивності освітлення на продуктивність і життєздатність птиці, то думки неоднозначні. Якщо нижня границя освітленості більш-менш установлена, то її верхня межа до цього часу ще точно не визначена. Можна вважати, що для дорослих курей на рівні годівниць і напувалок інтенсивність освітлення повинна досягати 25 - 30 лк. Якщо вона нижча, то знижується продуктивність птиці. При надмірній освітленості (понад 100 лк) й швидкому її зростанні з'являються яйця без шкаралупи — «виливки» й уражуються органи яйцеутворення. Надмірна освітленість є однією з причин канібалізму курей.

Для курчат протягом перших днів освітленість повинна бути у межах 20 - 30 лк, а потім вона поступово знижується до 5 - 8 лк. При утриманні курей-несучок в кліткових багатоярусних батареях оптимальна освітленість на рівні 2-го яруса повинна становити 5 лк. ярус

Доведено вплив також і спектра освітлення на ріст і розвиток курчат та продуктивність курей-несучок (А. Ф. Кузнецов, 1974). Кращі результати були отримані при вирощуванні курчат і утриманні курей-несучок з використанням зеленого і синього світла. Яйценоскість курей, які утримувалися при синьому світлі, була на 9 %, при зеленому на 7,8 %, жовтому на 5,2 % і при червоному на 2.2 % вищою, чим у контрольних групах з білим освітленням.

Висока концентрація поголів'я підвищує бактеріальну забрудненість повітряного середовища пташників. Доведено прямий зв'язок між станом здоров'я птиці і рівнем мікроорганізмів в оточуючому середовищі.

Особливості вирощування ремонтного молодняка для формування промислового стада

Вирощування ремонтного молодняку – це технологічний процес їм отримання курочок для промислового стада або курочок і півників для батьківського стада, який у визначній мірі обумовлює наступні продуктивні якості промислового стада.

У промисловому птахівництві мають місце різні технології вирощування – безпересадочна і фазова з переміщенням молодняку різного віку. Застосовують у виробництві різні способи вирощування ремонтного молодняку – у кліткових батареях, на підлозі та комбінований спосіб. Найбільш поширеним є кліткове безпересадочне вирощування ремонтного молодняку з переведенням у 120-добовому віці у приміщення для промислового стада. У деяких господарствах ремонтний молодняк переводять у промислове стадо в інші строки - від 60 до 140 діб.

При вирощуванні молодняку у кліткових батареях застосовують різні комплекти обладнання з клітковими батареями, серед яких найбільш поширені БКМ-3 та КБУ-3. На сьогодні налагоджено випуск сучасного обладнання українськими виробниками – ОКМ-6 та ОКРМ - "Завод "Ніжинсільмаш"; ТБЦ - ПО "Техна". Використовують обладнання і закордонних фірм. Обладнання розміщують у типових пташниках або пристосованих приміщеннях.

Комплекти обладнання ОКМ-6 та ОКРМ розраховані для використання в типових пташниках шириною 12 і 18 м, довжиною 72, 84 і 96 м. ) До складу комплекту обладнання входять 1 або 2 бункера сухих кормів, поперечний транспортер подачі кормів від бункера до кормороздавачів кліткових батарей. Крім того, до комплекту обладнання ОКМ-6 входять 6 трьохярусних кліткових батарей каскадного типу ОКМ-6, скребковий механізм для видалення посліду з пташника, електрообладнання управління технологічними процесами; до складу комплекту ОКРМ входять 4 - 7 кліткових батарей вертикального типу ОКРМ (3 - 5 ярусів), стрічкові транспортери видалення посліду з пташника, візок для обслуговування верхніх ярусів кліткових батарей, електрообладнання. Одна клітка обладнання ОКМ-6 розрахована на 10 голів, а ОКРМ - на 20 голів. При встановленні в типовому пташнику (18 × 96 м) 3-ярусних кліткових батарей ОКМ-6 розмішують 52 920 голів, ОКРМ - 70 560 голів молодняку.

Для вирощування ремонтного молодняку на підлозі використовують комплекти обладнання типу КРМ різних модифікацій, К-П-21, комплекти для вирощування бройлерів ЦБК і ОПБ (виробництва "Завод "Ніжинсільмаш"). До складу цих комплектів входять бункери сухих кормів, кормороздавачі, система напування птиці, електробрудери, електрообладнання управління технологічними процесами. Обладнання закордонних фірм мас подібну комплектацію; може бути доповнене автоматичним обладнанням для створення мікроклімату. При встановленні такого обладнання у пташнику (18 × 96 м) розміщують 15 тис. курчат.

Кожен з наведених способів утримання ремонтного молодняку має свої переваги і недоліки. У нашій країні застосовують переважно клітковий спосіб утримання ремонтного молодняку. Але, як і при клітковому способі утримання, так і при утриманні ремонтного молодняку на підлозі, для забезпечення високих показників вирощування ремонтного молодняку важливим є дотримання всіх параметрів технологічного процесу вирощування.

Питання для самоконтролю

1. Основні принципи промислової технології виробництва яєць і м'яса птиці.

2. Основні способи утримання птиці .

3. Механізація виробничих процесів.

4. Параметри мікроклімату.

ГОДІВЛЯ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП ПТИЦІ

Корми, які використовують у птахівництві, умовно поділяють на вуглеводисті (енергетичні), білкові, вітамінні, жири та мінеральні добавки. Вуглеводисті корми - це зернові злакові, соковиті (картопля, буряки, топінамбур та ін.), відходи виробництва (висівки, меляса тощо), що містять крохмаль та цукор. Зернові злакові становлять 55-80 % раціону птиці. Високопродуктивній птиці та молодняку до 8-тижневого віку згодовують лише високо- та середньонатурне зерно, яке за стандартом належить до категорії доброякісного. Білкові корми поділяють на тваринні (рибне, м'ясо-кісткове, пір'яне борошно, борошно з криля, сухі молочні відвійки та ін.) і рослинні (зернобобові, макуха, шроти, протеїновий концентрат із соку рослин та умовно дріжджі). Вони містять понад 20 % сирого загального протеїну. Цінність кормів тваринного походження полягає в тому, що вони багаті на повноцінний білок, мінеральні речовини та вітаміни групи В. їх додають до комбікормів з метою збалансування амінокислотного живлення птиці. Для запобігання окисленню жиру, який міститься у м'ясо-кістковому та м'ясному борошні, його обробляють сантохіном або іншими антиокислювачами. Рибне борошно виробляють з нехарчової риби, ракоподібних, а також з відходів переробки харчової риби, крабів, креветок з додаванням або без нього антиокислювача відповідно до вимог стандарту. Зернобобових культур згодовують птиці у розмеленому вигляді, якщо воно відповідає вимогам стандарту. Використовують також трав'яне борошно, енергетична цінність 1 кг якого досягає 5 - 8 МДж. У 1 кг борошна з люцерни міститься 22 % протеїну, до 18 - клітковини, 1,2 - 1,5 - кальцію, 0,2 - 0,3 %- фосфору та 130 - 180 мг каротину. Частка трав'яного борошна в комбікормах може становити від 1 до 10 % залежно від виду та віку птиці.

Високий рівень енергії в раціонах птиці неможливо забезпечити лише за рахунок зернових кормів. Тому в раціони вводять 1 - 6 % суміш кормових жирів, які містять необхідні для птиці незамінні жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, арахідонову). Ненасичені кислоти краще засвоюються і поліпшують всмоктування замінних жирних кислот (пальмітинової, стеаринової та ін.), У результаті чого підвищується енергетична цінність раціону. Яловичий жир птиця засвоює на 67 %, свинячий - на 77, соєву олію - на 95 %. їй краще давати рослинні жири або суміш рослинних та тваринних жирів у співвідношенні 1:1. Жири мають бути стабілізованими (120 - 150 г сантохіну на 1 т жиру) і рівномірно змішаними з усім кормом. Для годівлі птиці слід застосовувати свіжі жири. При низькій їх якості погіршується використання поживних речовин раціону, виникає захворювання птиці на кормову енцефаломаляцію. У раціон племінної птиці та молодняку до 8-тижневого віку треба вводити жири тільки першого сорту. Основна потреба птиці в протеїні задовольняється за рахунок макухи і шротів, які одержують при виробництві олії з насіння олійних культур (соняшник, соя, льон, ріпак, арахіс, суріпиця, кунжут, сафлора, коноплі та бавовник). У птахівництві досить поширене використання зелених кормів та комбінованих силосів. Свіжу траву, яка містить не тільки каротин, а й вітаміни групи В, вітамін Е, добре поїдають молодняк та доросла птиця усіх видів. При цьому поліпшується апетит, підвищується використання ними поживних речовин раціону. Траву згодовують подрібненою окремо або в суміші з комбікормом.

Нормовану годівлю яєчних курей здійснюють з урахуванням виробничого призначення (одержання інкубаційних або харчових яєць), за вмістом енергії, основних поживних речовин (протеїн, амінокислоти і мінеральні речовини). Раціони курей батьківського стада практично не відрізняються від раціонів курей промислового стада. Проте для курей батьківського стада комбікорми складаються із найбільш свіжих і доброякісних компонентів, без ознак плісняви. Особливо це стосується кукурудзи, якість якої знижується прямо пропорційно строку зберігання. Негативний вплив кукурудзи, яка довго зберігалася, можна частково усунути застосуванням сантохіну (150 - 200 г/т комбікорму). З цієї ж причини обмежується введення в раціон племінної птиці кормових жирів низької якості з кислотним числом понад 10. Частка протеїну тваринного походження має становити 20 - 25 % загальної його кількості в раціоні, оскільки при вищому рівні знижуються інкубаційні якості яєць. Недостатню кількість амінокислот компенсують додаванням у комбікорми синтетичних добавок. Для забезпечення племінних курей кальцієм їм дають черепашку, крейду, вапняк; фосфором - кормові фосфати, кісткове борошно; натрієм-кухонну сіль. Не можна вводити до складу раціону одну крейду, оскільки при цьому знижуються споживання корму і продуктивність птиці.

Дослідженнями встановлено, що 50 - 57 % загальної кількості кальцію у раціоні доцільно згодовувати у другій половині дня (з 14 - 15 год.), що збігається з фазою утворення шкаралупи яєць і сприяє підвищенню її якості. У вранішню годівлю доцільно давати вапняки, а в другу-черепашку, яка затримується у травному каналі на більш тривалий час. У раціоні яєчних курок-несучок співвідношення кальцію і фосфору має становити 3 - 5:1. Рівень загального фосфору не повинен перевищувати 0,8 % маси комбікорму. Рівень натрію слід підтримувати у межах 0,3 - 0,4 %, а в разі його нестачі - давати кухонну сіль тонкого помелу. Мікроелементи вводять у комбікорми у складі преміксу. Раціон племінної птиці відрізняється від раціону курей промислового стада тим, що в ньому порівняно високий вміст (6 - 8 %) високоякісного трав'яного борошна, яке багате на вітаміни. Останні позитивно впливають на виводимість, життєздатність і ріст курчат, продуктивність дорослої птиці.

Повноцінність годівлі племінних курей у певні вікові періоди контролюють за такими зоотехнічними показниками: жива маса, інтенсивність несучості, фактичне споживання кормів на одну голову за добу, відповідність їх стандарту для даної лінії, кросу. Вітамінну забезпеченість визначають за вмістом вітамінів у яйці: у високоякісних інкубаційних яйцях у 1 г жовтка має бути не менше 6 - 8 мкг вітаміну А, 18 - 20 мкг каротиноїдів, а в 1 г білка 4 мкг вітаміну В,. Порушення живлення племінних курей можна виявити лише після інкубації партії яєць і вивчення патолого-анатомічних змін ембріонів, що припинили розвиток. Для них характерне відставання у рості, викривлення кінцівок, набряки шкіри і недорозвинене ("кучеряве") пір'я, відкладення солей у нирках та інші ознаки порушення обміну речовин.

Від рівня і повноцінності годівлі курей батьківського стада залежать виводимість і якість добового молодняку. Так, при повноцінній годівлі несучок виводимість курчат досягає 95 - 97 % і більше, а їхня збереженість за перші десять днів життя — 97 - 99 %, при неповноцінній – 85 - 90 %. Якщо в раціоні не вистачає вітамінів, високопродуктивна птиця, маючи високу інтенсивність несучості, не може відкласти необхідну кількість поживних речовин у яйці. У таких випадках найбільш біологічно повноцінними будуть яйця від низькопродуктивної птиці. Тому в процесі інкубації яєць та в постембріональний період найбільші втрати ембріонів і молодняку за інших рівних умов спостерігаються у високопродуктивної птиці. Отже, в господарствах із замкнутим циклом виробництва відсутність належного контролю за рівнем та якістю годівлі племінних курей неминуче призводить до погіршення не лише племінних якостей батьківського стада курей, а й продуктивності птиці промислового стада. Запліднюваність яєць та життєздатність молодняку залежать також від стану відтворної функції півнів. Встановлено, що у них порівняно з курками інтенсивніше відбувається білковий та енергетичний обмін, більша потреба у вітамінах та менша в кальції. Півнів, яких використовують для штучного осіменіння, утримують окремо в клітках і згодовують їм спеціальний комбікорм. При спільному утриманні курок і півнів годівниці обладнують обмежувальними перетинками. Це запобігає поїданню півнями корму з годівниць для курок. У годівниці для півнів з обмежувальними бортиками (довжина 50 см, ширина й висота 10 см) щодня засипають комбікорм або суміш зерна кукурудзи і пшениці, збагачену вітамінами А, Е (50 - 60 г), рибне борошно (5 - 7 г) та дріжджі (2 - 5 г). Ці годівниці підвішують із розрахунку одна на 10 - 15 голів на висоті 55 - 65 см від підлоги, щоб корм могли поїдати лише півні.

Курей промислового стада утримують у кліткових батареях, що дає змогу підвищити їхню несучість та знизити витрати корму на виробництво яєць на 10 - 15 % порівняно з утриманням на підлозі. У зв'язку з цим сучасні рекомендації щодо годівлі яєчних курей промислового стада складені з урахуванням змін потреби птиці в поживних речовинах залежно від рівня її продуктивності.

У системі нормування поживних речовин із розрахунку на 100 г сухого корму і годівлі досхочу передбачається визначення не фактичної потреби птиці в поживних речовинах, а лише можливість її забезпечення. Тому застосовують фазову годівлю дорослих курок-несучок. На відміну від системи нормованої годівлі, коли орієнтуються на раціони сталої поживності протягом усього продуктивного періоду, при фазовій годівлі (і за вільного доступу до корму) враховують вік птиці та зміну її продуктивності.

Молодки починають нести яйця у віці 110 - 120 днів, а їхній ріст триває до 300-360 днів, тому віковий період 150 - 300 днів визначили як першу фазу годівлі. Враховуючи швидке збільшення несучості і живої маси птиці в цю фазу, її годують так, щоб забезпечити потреби в поживних речовинах на утворення яйця, приріст живої маси та нормальне функціонування всіх фізіологічних процесів. Раціони курей промислового стада у першу фазу годівлі мають високий вміст поживних речовин: 17 - 17,5 г сирого протеїну, 3,1 - 3,3 г кальцію і 0,8 г фосфору та 1,13 - 1,15 МДж обмінної енергії в 100 г корму. У віці 300 днів у птиці стабілізується жива маса. З цього віку починається друга фаза, яка триває від 301 до 420 днів і закінчується, коли спостерігається незначне, але стійке зниження продуктивності на попередньому раціоні. Основною причиною цього є не недостатність поживних речовин, а обмежений, генетично зумовлений потенціал рівня та тривалості несучості. У раціонах другої фази, на відміну від першої, має бути менше поживних речовин: 15 - 16 г сирого протеїну, 3,0 - 3,3 г кальцію і 0,8 г фосфору та 1,11 - 1,13 МДж обмінної енергії у 100 г суміші. До 420 - 500-го дня життя у курей настають зміни у рівні й напрямі окислювальних процесів в організмі, зважаючи на які надлишок поживних речовин у раціоні викликає збільшення живої маси птиці за рахунок відкладення внутрішнього та підшкірного жиру. Тому в третій фазі передбачено подальше зниження кількості протеїну та інших поживних речовин у раціоні до оптимального рівня. Це запобігає ожирінню несучок та стримує надмірне збільшення маси яєць у кінці продуктивного періоду. У раціонах третьої фази продуктивності (вік 421 - 510 днів) має бути 14 - 15 г сирого протеїну, 1,05 - 1,09 МДж обмінної енергії, 3,0 - 3,1 г кальцію і 0,8 г фосфору в 100 г корму .

Контрольована годівля дає змогу максимально наблизити рівень споживання корму до потреби курей в енергії і поживних речовинах на підтримання життєдіяльності та утворення продукції.

Питання для самоконтролю

1. Які основні принципи нормованої годівлі сільськогосподарської птиці?

2. Як класифікують корми для птиці?

3. Які корми частіше використовують для комбікормів?

4. Вкажіть особливості годівлі племінної птиці?

5. Які макро- і мікроелементи використовують при годівлі птиці?

ТЕХНОЛОГІЯ ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКТІВ ПТАХІВНИЦТВА.

Технологічний процес переробки птиці включає ряд операцій, у результаті виконання яких отримують готові до споживання в їжу тушки птиці або фасоване м'ясо, харчові субпродукти (серце, печінка, шлунок і шию), а також перо-пухову сировину і технічні відходи, які використовуються для виробництва тваринних кормів. Процес оброблення птиці складається із таких послідовно виконуваних операцій: оглушення, забій, обезкровлення, туалет (опалювання і промивання), потрошіння, охолодження, сортування, маркування і упаковка тушок.

У сучасних умовах забій і оброблення птиці проводять в основному на поточно-механізованих лініях. Це комплекс машин, апаратів і приладів, встановлених таким чином, щоб забезпечити єдиний технологічний потік переробки птиці, з максимальною механізацією і автоматизацією технологічних операцій Переробка птиці може виконуватися з випуском напівпотрошених і повністю потрошених тушок. При випуску напівпотрошеної птиці викидають тільки кишечник, інші внутрішні органи (серце, легені, печінку, шлунок), а також голову, шию, ноги залишають при тушці. При випуску повністю потрошеної птиці відокремлюють всі внутрішні органи, а також голову, шию і ноги. Необхідно зауважити, що іноді в середину потрошеної тушки вкладають готові до споживання харчові субпродукти (потрухи): серце, печінку, шлунок і шию. Інші внутрішні органи, а також голову і ноги використовують для виробництва кормів тваринного походження. Рідко ноги можуть використовуватись у харчових цілях; проходячи при цьому ряд спеціальних обробок. Для кращого зберігання продуктів проводять, відповідно до технологічного процесу, заморожування напівпотрошених і потрошених тушок птиці і курей. Оглушення (анестезування) викликає у птиці стан шоку з повною відсутністю больових і рухових реакцій організму на певний період, необхідний для виконання операції забою. Допускається забій птиці і без оглушення. Оглушення особливо необхідне при забої і переробці великої птиці. Існує декілька способів передзабійної анестезії птиці: механічний (ударом молотка по голові, зруйнування продовгуватого мозку та ін.), електричним струмом, оглушення вуглекислотою, а також наркотизування за допомогою барбітурату натрію та ін. наркотиків. Але для практичного використання оглушення птиці механічним способом (ударом молотка по голові) і шляхом порушення цілісності продовгуватого мозку не знайшло. Найбільш широко в промисловості застосовують оглушення птиці за допомогою електричного струму. Існує декілька типів апаратів для оглушення птиці: автоматичний з регулятором напруги, ручний та інші. В усіх апаратах використовується електричний струм, який за певних умов небезпечний для життя людини. Використовують апарати різних конструкцій, які оглушують птицю автоматично. Найбільш діючим є уніфікований апарат для оглушення птиці продуктивністю 500-1000-2000 голів за годину.Апарат складається із корпусу, станини і електрощитка. Корпус — це коробка, відкрита зверху і з торців. Всередині на фарфорових ізоляторах підвішені контактні кожухи, виготовлені з дюралюмінію. Кожухи ізольовані один від одного і від корпусу. Наверху корпусу закріплена контактна направляюча для підвісок. На станині є два підйомних гвинти, з допомогою яких можна піднімати або опускати корпус. Перед початком роботи апарат необхідно відрегулювати по висоті в залежності від виду птиці, що обробляється. Для цього навішують птицю на підвіску і підйомними гвинтами встановлюють корпус апарату на такій висоті, щоб голова птиці проходила по дні контактних кожухів. Двосмужкову вилку вмикають в мережу, і, коли до апарату підійде птиця, яка висить на підвісках, його вмикають. При цьому контрольна лампочка, яка розміщена на щиткові, засвічується. Для забирання впалої в апарат птиці потрібно відключити апарат від мережі і обов'язково витягнути із розетки. Інші діючі апарати відрізняються головним чином конструктивно, а принцип роботи у них однаковий. Забій і знекровлення птиці. Забій птиці відповідальна технологічна операція, метою якої є не тільки забій птиці, але і повне обезкровлення птиці, за найкоротший час. За ступенем обезкровлення птиці визначають товарний вигляд тушок і тривалість їх зберігання. Повне і швидке обезкровлення птиці після забою настає при перерізанні основних кровоносних судин в області з'єднання шиї та голови.Кров, яка залишилася в кровоносних судинах, служить сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів. Особливо помітне погане обезкровлення на крилах (часткове або повне почервоніння тканин).Для правильного виконання операції по забою необхідно пам'ятати, що у птиці в області шиї є десяток кровоносних судин; парні сонні, хребцеві та інші артерії і яремні судини. Названі кровоносні судини найбільш доступні в передній частині шиї, близько кутів нижньої щелепи (під дзьобом). У цьому місці на рівні двох перших шийних хребців, під шкірою і фасцією, між хребцем і стравоходом з трахеєю розташована яремна судина, сонні артерії і їх пагони. При незначному вигинанні шиї яремні судини натягуються і наближаються до сонної артерії. Курям достатньо зробити короткий косий розріз шкіри і фасції позаду кутів нижньої щелепи, і названі вище судини розрізаються з метою обезкровлення, яке добре проходить. Забій птиці може проходити відрізанням голови, внутрішнім або зовнішнім методом. Метод відрізу голови застосовується, звичайно, в індивідуальних господарствах, а два останні методи знайшли промислове застосування. Суть внутрішнього методу або «забій врощеп» в тому, що через дзьоб ножицями з гострозаточеними кінцями перерізають місце з'єднання яремної і мостової судини. Для цього голову птиці беруть лівою рукою між оком і вухом, повертають її дзьоб до себе, правою рукою вводять ножиці в ротову порожнину і перерізають кров'яні судини в задній частині піднебіння над язиком, після чого кінцями ножиць роблять укол в піднебінну западину в передню частину мозочка. Цей метод дуже важкий для виконання і потребує від оператора великого уміння. Механізувати забій даним способом неможливо. Найбільш раціональним є зовнішній спосіб забою птиці, який виконується або вручну спеціальним ножем (рис. 34), або з допомогою механічного пристрою. Після оглушення птицю беруть за гребінь і голову, при цьому великим пальцем лівої руки накривають ліве вухо. Повернувши голову птиці вліво і ледь вигнувши на себе, роблять короткий косий розріз близько кутів нижньої щелепи, трохи далі вушної мочки. Довжина розрізу в курей, курчат не повинна бути більшою 15 мм. Цей метод забою птиці перерізом сонних артерій шляхом наскрізного проколу шкіри шиї на рівні 2 - 3-го шийного хребця називається зовнішнім. У нашій країні розроблена конструкція машини для забою курей, курчат шляхом відрізання частини голови на рівні очей (рис. 35). Машина працює автоматично, її продуктивність до 5000 голів на годину. Для збору бруду і крові автомат має жолоб. Відокремлені частини голів збирають в ємкість, встановлену під автоматом. Треба відмітити, що обезкровлення тушок за всіма методами забою проходить над спеціальним жолобом (лотком), по якому кров надходить у кровозбірник і використовується для виготовлення кормів.

Вилучення пір'я з тушок курей. Зняття пір'я з тушок є однією з важливих технологічних операцій при обробці птиці. Ця операція відрізняється великою трудністю, а при ручному вилученні і значною трудомісткістю. Якщо на тушці є пеньки, пориви, подряпини, то сорт такої тушки знижується незалежно від її вгодованості. Існує багато методів зняття оперення з тушок птиці. За характером самого процесу вилучення пір'я методи поділяються на ручні і механічні. Методи обробки пір'я перед вилученням з тушки також поділяються: на вилучення сухого пір'я, вилучення пір'я після попередньої обробки тушок у теплій воді або пароповітряній суміші, вилучення пір'я після попередньої обробки тушок у восковій масі. Вилучення оперення з тушок птиці сухим способом проводиться вручну або за допомогою машин. Вилучення пір'я вручну в даний час застосовується дуже рідко і тільки в тих випадках, коли не має можливості для механічної переробки птиці. Суть ручної обробки в тому, що після забою птиці з тушок спочатку зривають махові і хвостові пір'їни, а потім решту, і на тушці не повинно залишатись більше 5 % пір'я. Рештки пір'я вилучають з тушки шляхом вискубування, розпочинаючи з крил, потім живота, ніг, спини, грудей і шиї.

Вилучення оперення з тушок птиці механічним способом включає такі операції: вилучення махових і хвостових пір'їн і теплової обробки тушок (у ваннах різних конструкцій) з наступним вилученням пір'я. Махове і хвостове пір'я забирається на спеціальних машинах. Робітник, який обслуговує машину, бере крило, розправляє його і подає в корпус машини, робочі органи якої, обертаючись, захоплюють і знімають махові пір'їни. Таким способом видаляють і хвостові пір'їни. Після видалення махового та хвостового оперення для послаблення утримання пір'я застосовують теплову обробку тушок. З цією метою їх конвеєром подають у ванну для обробки гарячою водою. Температура води і тривалість теплової обробки залежить від виду, віку і маси птиці, стану оперення, а також від застосованого обладнання, на якому вилучають пір'я. Теплова обробка тушок курей проводиться в спеціальних апаратах. Вони поділяються на апарати, в яких опрацьовують всю тушку (ванни для ошпарки), і апарати, які виконують обробку частин тушок — голови, шиї, кінців крил, передплюсного суглобу (ванни для підшпарки). Для нормальної роботи апаратів необхідно, щоб вони були правильно змонтовані під лінією підвісного конвеєра, а температура води в них підтримувалась відповідно до технологічних вимог. У практиці використовують уніфікований апарат для теплової обробки курей і курчат в лінії первинної переробки птиці продуктивністю 500, 1000, 2000 голів за годину. Корпус апарату зварений із листової сталі. В нижній частині корпусу передбачений люк для очистки апарату і зливний кран. Вода підігрівається парою, де терморегулятор підтримує потрібну температуру.

Пристрій для підшпарки крил, шиї, та голови курей і курчат складається з корпусу, відкритий резервуар коритоподібної форми. В середині корпусу прокладені труби для подачі пару. Потрібна температура в апараті підтримується терморегулятором. Після теплової обробки гарячою водою пір'я з тушок вилучають на автоматичних машинах. Для зняття пір'я з тушок птиці застосовують машини валкового і барабанного типу, бильні і дискові, автомати типу центрифуг та інші машини. У практичній діяльності для зняття пір'я з тушок птиці застосовують «пальцеву машину», яка призначена для зняття всіх пір'їн з тушок курей і курчат, крім махових. Машина складається з барабана, що обертається з насадженими на нього гумовими пальцями. Привід робочого барабана здійснюється від електродвигуна. Зняте пір'я з корпусу машини можна забрати вручну або змити водою. Автомати для зняття пір'я з курей та курчат бильного типу (бильні машини), випускаються різноманітних конструкцій, які відрізняються в основному формою і розміром робочих органів — гумових пальців бил . Загальним у конструкції даних автоматів є наявність двох окремих корпусів. У кожному корпусі розташований робочий барабан з гумовими пальцями (билами), який приводиться в рух від окремого електродвигуна. Навкруги барабана розташовуються вісім рядів бил. По довжині робочого барабана били використовуються в такому порядку: на початку били більші, потім середні і останні малі. Били складаються з робочої частини і головки з кільцевим пазом для закріплення його в барабані. Робоча частина бил напівовальна з закругленими рифлями і приливами для збільшення жорсткості біля основи. Використовують била трьох розмірів по перерізу і по вазі. Автомати бильного типу регулюються по висоті і ширині (відстань між барабанами).Машина періодичної дії для зняття пір'я з курей та курчат — це встановлений на станині конусоподібний корпус, всередині якого циліндричний вертикальний барабан, який обертається. На ньому колом встановлюється ряд гумових пальців. Барабан накладається на вертикальний вал. Корпус має вигляд зрізаного конусу, оберненого основою вгору. Бокова поверхня корпуса складається з чотирьох боків, приварених зверху і знизу кільцевими трубами. На верхній трубі зроблені отвори, через які подається вода для збирання пір'я зі стінок корпусу. В місцях стиків боків вставляються гумові пластини. В одному з чотирьох боковий є дверцята для вивантаження оброблених тушок. Після теплого оброблення партія тушок надходить в автомат. В автоматі тушки попадають між стінки корпусу і пальцями барабана, що обертається, тушки постійно притискаються до пальців барабана, який і знімає оперення. Продуктивність цієї машини до 2000 голів за годину. Існують й інші типи машин для зняття оперення з тушок птиці. Після знімання оперення тушки опалюють у газових камерах. Камеру газового опалювання встановлюють по вісі конвеєра на підлозі цеху. Подача газу, а отже, і робота камери проходять до тих пір, поки каретка з тушкою знаходиться під дією упору кнопкового елемента КУ-100. Кнопковий елемент встановлюють над камерою. При користуванні камерою газового опалювання необхідно додержуватись запобіжних заходів. Порушення інструкції по експлуатації можуть привести до важкого отруєння обслуговуючого персоналу або вибуху. Тривалість опалювання тушок у газовій камері складає 1 - 2 сек, витрати газу за зміну 4 м³. Після опалювання тушки поступають під душ в бильно-душеву машину. Бильно-душева машина служить для миття тушок курей і курчат після того, як вони пройдуть газове опалювання. Миття проводиться струменями води і ударами гумових бил. Регулюють машину в залежності від розміру тушки птиці. Кількість води, що подається, регулюється вентилями. Продуктивність машини до 1000 голів за годину.Обробка тушок птиці за допомогою воску. Після ручного общипування при наявності залишків пір'я і пуху їх вилучають за допомогою воску, покриваючи всю тушку воскоподібною масою. Воскування проводять вручну або на конвеєрі у ванні з паровим або водяним підігрівом шляхом дворазового занурення тушок у воскоподібну масу. Тривалість кожного занурення 5 - 6 секунд, витримка для стікання маси 20 секунд. Температура тушок перед воскуванням повинна бути не менше 25 - 30 °С. При вищій температурі маси можливі опіки шкіри. Товщина восковидного покриття всієї поверхні тушки повинна складати 2-2,5 мм. Охолодження воскоподібної маси можна проводити комбіновано: спочатку на повітрі охолоджують протягом 1,5 хвилини, потім у воді при температурі не вище 4 °С — 1 - 1,5 хвилини. Воскоподібна маса повинна бути охолоджена до стану повного затвердіння і мати вид кірки. Охолоджений восковий покрив з тушок забирають за допомогою спецмашин або вручну. Після зняття воскоподібної маси машинами тушки конвеєром подаються на ручне доопрацювання для вилучення залишків воску. Воскоподібна маса складається з каніфолі світлих сортів і білого парафіну: співвідношення вказаних компонентів 50:50. Для прискорення затвердіння каніфолі і кращого відділення маси від тушки в її склад добавляють вапно-пушонку в кількості 1 % маси. Виготовлення воскоподібної маси виконується таким способом. Розплавляють її при температурі до 90 °С в котлі з паровою або водяною сорочкою, який закривається щільною кришкою з витяжним зонтом. Перед завантаженням в котел для прискорення розплавлення масу подрібнюють на маленькі шматочки. Занурюють у котел порціями в міру плавлення.Ванна для воскування тушок птиці — це резервуар з водяною сорочкою, яка підігрівається парою. Подача пари регулюється. Робоча температура пари 50 - 55 °С. Над резервуаром встановлений механізм занурення тушок, а включений шнековий насос забезпечує циркуляцію розігрітої воскової маси і поливання незанурених (верхніх) частин тушок. Технологічний процес передбачає занурення тушок два рази в ванну охолодження. Це відкрита видовжена посудина, наповнена водою. Зовні ванна покрита ізоляцією, а всередині є змійовик, в якому циркулює розсіл температурою О °С густиною 1,1. Рівень води в ванні регулюється вентилями. Ванну охолодження встановлюють безпосередньо за посудиною з воском. Температура води у ванні охолодження повинна,бути 5-6 °С, робочий об'єм — 1,5 м³, тривалість охолодження — 1 хвилина.

Потрошіння птиці. Більшість операцій при потрошінні тушок птиці виконуються вручну і тільки частина їх механізована. Дуже важливим е використання для потрошіння спеціального набору ножів (рис.41) для розрізу черевної порожнини, шкіри шиї, відділення ніг, голови і шиї, застосовують великий ніж. Для відділення нутрощів і розрізу шлунка використовують малий ніж. Коловий розріз біля клоаки виконують ножем з вузьким лезом. Залишки пір'я (пеньки) вилучають ножом із вставним лезом. Вилучення легенів виконують за допомогою спеціальних інструментів.Періодично ножі заточують на спеціальних пристроях, а потім на дрібнозернистому брускові. В процесі роботи ножі заправляють на мусаті. Після закінчення роботи ножі старанно миють, дезинфікують, знову миють і зберігають у сухому місці.

В практиці використовують і пневматичні ножиці для вилучення голів, ніг і кінців крил. Принцип і використання пневмоножиць описаний в інструкції з їхньої експлуатації. Потрошіння тушок, закріплених у підвісках конвеєра, здійснюється над системою жолобів. Харчові субпродукти надходять на охолодження, а технічні відходи в гідрожолоб, який розташований на підлозі, по якій вони направляються для спеціальної переробки на корм. Потрошені тушки промивають і передають на охолодження. При відсутності спеціального обладнання потрошіння виконують вручну за такою ж технологією, як і на потоково-механізованій лінії. Відокремлені від тушок харчові субпродукти, а також технічні відходи збирають у тазики, бочки або іншу тару. Для обмивання поверхні потрошених тушок використовують різноманітні душеві камери. Харчові субпродукти промивають у перфорованій тарі. Оброблення харчових субпродуктів, їх розбирання проводять вручну з використанням машин: для розрізу і миття шлунку; для вилучення кутикули з мускульного шлуночка; охолодження і миття потрухів. Напівпотрошіння тушок проводиться на конвеєрі за спеціальним столом в наступному порядку. Тушку кладуть на стіл головою до себе, черевною порожниною доверху, роблять кільцевий розріз навколо клоаки і продовгуватий розріз стінки черевної порожнини в напрямку від клоаки до кіля грудної кістки. Довжина розрізу тушок курей, курчат 3-4 см до кіля грудної кістки. Потім притримують однією рукою тушку, другою витягують кишечник разом із клоакою і обережно відділяють кінець дванадцятипалої кишки від шлунку, не допускаючи розриву кишечника. При забої птиці з наповненим волом необхідно зробити продовгуватий розріз шкіри нижньої частини шиї, не допускаючи при цьому розрізу стінки вола; потім його витягують. Після напівпотрошіння тушки обливають водопровідною водою в душовій камері, що сприяє підвищенню якості продукції. Місце зарізу птиці завчасно обтирають від крові, потім голову і шию до другого хребця замотують чистим папером. Після туалету, тушки передають на формовку і термічну обробку.

Вихід продукції при забої птиці.

Кури. Вихід м'яса — 61,4; субпродукти — 8,5; жир — 1,8; голова й ноги — 7,5; пух, пір'я — 6,0; кров технічна — 4,2; сировина для кормової продукції — 7,5; втрати і відходи — 3,1.

Гуси. Вихід м'яса — 57,8; субпродукти — 10,0; жир — 2,0; голова й ноги — 7,3; пух, пір'я — 4,8; кров технічна — 4,6; сировина для кормової продукції — 7,3; втрати і відходи — 2,7.

Качки. Вихід м'яса — 58,6; субпродукти — 10,8; жир — 7,9; пух, пір'я — 4,6; кров технічна — 4,6; сировина для кормової продукції — 7,9; втрати і відходи — 3,2.

Індики. Вихід м'яса — 59,8; субпродукти — 10,2; жир — 0,6; голова й ноги — 6,9; пух, пір'я — 4,7; кров технічна — 3,3; сировина для кормової продукції — 63; втрати і відходи — 3,8.

Фасування м’яса птиці і виробництво напівфабрикатів

Тушки птиці, відповідно до МРТУ 18/103-65, сортують за видами птиці, віком, вгодованістю та способом обробки. Тушки птиці за видом і віком поділяють на курчат, курей, качат, качок, гусят, гусей, індичат, індиків, цесарок. Для тушок молодої птиці — курчат, качат, гусят та індичат характерна наявність незакостенілого (хрящового) відростка грудної кістки, ніжної еластичної шкіри. Тушки індичат і курчат на ногах мають нерозвинені шпори (у вигляді горбків), а качата й гусята — ніжну шкіру на ногах і незагрубілий дзьоб. У тушок дорослої птиці промацується твердий (закостенілий) відросток грудної кістки, шкіра на ногах груба, а дзьоб ороговілий.

Охолодження потрошеної птиці. Потрошену птицю охолоджують будь-яким методом, але більш ефективним є контактний. При охолодженні в крижаній воді температура повинна бути 0,5 - 1 °С, а не вища 2 °С час охолодження — від 30 - 45 хвилин до 2 годин, в залежності від типу обладнання. Температура в товщині мускули тушок після охолодження повинна бути не більше плюс 4 °С.

Формовка тушок. Після охолодження тушок у воді на їх поверхні залишається зайва волога. Для вилучення її, тушки обдувають повітрям, потім роблять формовку. При формовці тушок курей, курчат шкіру шиї підвертають під праве крило, крила складають і притискають до боків, а ноги до області грудей. Харчові потрухи при необхідності в мішечках вкладають всередину тушки.

Охолодження напівпотрошених тушок. Дану операцію здійснюють, в основному, повітряним способом. Для цього крила напівпотрошених тушок курей складають і прижимають до боків, голову з шиєю повертають на бік до крила, ноги, зігнувши в передплеснових суглобах, притискають до грудей.

Сформовані тушки укладають в ряд на полички візків і направляють на охолодження. Охолодження тушок проводять при температурі від 0 °С до 1 °С і відносній вологості повітря 95 %.Термін охолодження тушок на візках 6-8 годин. При охолодженні тушок повітряним методом спостерігається втрата ваги. При охолодженні тушок у воді втрати ваги виключаються, так як в цьому випадку усихання тушок не проходить. При цьому методі обробки тушки навіть вбирають деяку кількість вологи. При охолодженні в льодовій воді вбирання вологи досягає 5,2 % (від 3 % до 5,2 %). В середньому ж (з урахуванням наступного часткового вилучення вологи) вбирання води складає 3,8 - 4 %. При охолодженні в розпиленій воді тушки вбирають в середньому 1,6% вологи (від 0,8 до 2,4 %).

Заморожування тушок птиці. Тушки птиці недоцільно заморожувати, якщо вони підлягають реалізації в мережу суспільного харчування або направляються в промислову переробку, чи в торговельну мережу протягом 1-2 діб після забою. Також не підлягають заморожуванню тушки, які зберігаються в холодильнику (найбільше 4 - 5 діб). Це обумовлено тим, що охолоджене м'ясо птиці має більш високі цінності, краще засвоюється організмом, ніж заморожене. До того ж для заморожування потрібні додаткові виробничі площі і затрати праці. При дефростації (розморожуванні) морожених тушок птиці спостерігається втрата маси. Заморожуванню піддають тільки сортовані, маркіровані і упаковані тушки, частіше всього в стандартній тарі. Існує декілька способів заморожування тушок птиці: в апаратах і установках різноманітних конструкцій, теплоносієм в яких служить повітря, контактне заморожування тушок в охолоджених рідинах і в зріджених газах. Можуть бути і комбіновані способи заморожування тушок.

Варто зазначити, що температура в товщині грудного м'язу до кінця процесу заморожування повинна бути не вище 6 °С. При заморожуванні тушок птиці в охолоджуючих рідинах необхідною умовою є попередня упаковка під вакуумом в пакети із саранової плівки. Можлива упаковка в поліетиленові пакети. Однак наявність повітря в пакеті приблизно на 30 % збільшує процес заморожування, погіршує товарний вигляд тушки.

В нашій країні тушки птиці в основному заморожують в шкидкоморозильних апаратах тунельного типу з інтенсивним рухом повітря. Використовують багатоплитові швидкоморозильні апарати, в яких тушки знаходяться в безпосередньому контакті з охолоджуючими плитами, в середині яких циркулює холодоагент (аміак, фреон або розсіл).

Дуже перспективним є використання зріджених газів для заморожування. Найбільшого застосування отримали рідкий азот (мінус 195,8 °С), суміш вуглекислого газу і повітря та інші. При охолодженні в зріджених газах температура тушок знижується з плюс 40 °С до мінус 20 °С протягом 4 - 5 хвилин.

Нерідко застосовують комбіновані методи заморожування. Частіше всього цей спосіб використовують коли тушки обробляють в охолоджуючій рідині (пропілен-гліколі). Протягом 30 хвилин їх обмивають, а потім дозаморожують в повітряній камері при температурі мінус 37 °С протягом години. При заморожуванні тушок з потрухами останні доцільно попередньо заморожувати в целофанових пакетах , а потім вкладати їх в порожнину тушки.

Зберігання м'яса птиці. Охолоджені або заморожені тушки передаються в камери зберігання. Нижні ящики ставлять на решітчасті піддони не ближче 20 см від стіни. В камері зберігання мороженої птиці температура підтримується не вище мінус 10 °С, а відносна вологість повинна бути 85 - 90 %. При заморожуванні, а також при зберіганні вага тушок зменшується. Тушки птиці, що направляються в реалізацію, повинні бути свіжими, без будь-яких ознак псування, добре знекровленими, чистими, без залишків пір'я, без саден, наривів, плям та синців. Порожнина рота і дзьоб повинні бути очищені від залишків крові. В порожнину рота вкладають тампон з білого або сірого обгорткового паперу. В патрану тушку птиці вкладають комплекс оброблених субпродуктів (серце, печінка), запакованих в пергаментний папір або целофан. Голова і шия тушок птиці повинні бути обгорнуті в чистий білий або сірий обгортковий папір. Дозволяється лишати пір'я на голові і шиї до другого хребця. У напівпатраних тушок курчат анальний отвір повинен бути закритий паперовим тампоном. Ноги тушок птиці повинні бути вимиті, а у тушок курей та індиків, крім того, очищені від вапнякових наростів .

Питання для самоконтролю

1. Наведіть основні технологічні операції забою та первинної переробки тушок.

2. Правила зберігання тушок птиці.

3. Фасування м'яса птиці.

4. Правила заморожування тушок птиці .

5. Оцінка птахівничої продукції.

Обробка перо-пухової сировини

Крім основної продукції – яєць і м'яса - від сільськогосподарської птиці отримують цінну і якісну продукцію – пух і перо. Ця сировина використовується для виробництва перо-пухових виробів (подушки, ковдри, матраци, зимовий одяг) та пір'яного борошна, яке в якості кормової добавки широко використовується в годівлі сільськогосподарських тварин. Саме від водоплавних птиць (гусей і качок) отримують пух, який характеризується високими теплозахисними властивостями і має високу цінність при виробництві перо-пухових та пухових виробів. Найкращими показниками характеризується гусячий пух – дуже густий, м'який, теплий. Застосування технології прижиттєвого обскубування гусей надає можливість отримати від однієї голови 100 - 125 г пуху за обскубування, яке можна проводити 2 - 3 рази на рік. Звичайно, при цьому особливого значення набуває дотримання умов утримання гусей та забезпечення їх високоякісними кормами. Але, саме такий пух або пух із дрібним пером (що також можна отримувати при прижиттєвому обскубуванні) характеризуються найкращими показниками якості. В основному перо-пухову сировину отримують на птахопереробних підприємствах при проведенні забою птиці. Задачею цих підприємств є збір сировини, отриманої від забійної птиці, та підготовка до відправлення на фабрики перо-пухових виробів або на подальшу переробку, з метою виробництва кормового борошна. З цією метою сировину, призначену для виробництва пухо-перових виробів (подушок, ковдр, матраців), промивають із застосуванням синтетичних миючих засобів, висушують (до вологості 16 %), сортують за видом та класом, а потім пакують у мішки або тюки. На кожен мішок прикріплюють бирку з позначенням підприємства-виробника, його товарного знака, найменування сировини, маси брутто і нетто, номера технічних умов. Для зберігання перо-пухової сировини використовують сухі, добре провітрювані склади. Оптимальна температура зберігання 15 °С.

Виробництво кормів із відходів птахівництва

До таких відходів відносять тушки хворої птиці направлені на переробку,на кормове борошно; відходи інкубації; відходи забою: кров, кишечник, легені, нирки; відходи переробних підприємств. Технологія отримання сухих кормів включає наступні технологічні операції: підготовка сировини, накопичення, сортування, закладання сумішей, подрібнення, промивання, теплова обробка, відділення бульйону і жиру пресуванням, відділення рідкої частини за допомогою центрифуги, подрібнення шкварок, просіювання на ситах, видалення металевих предметів у магнітних сепараторах, пакування і зберігання сухих кормів. Бульйон і технічний жир, які отримані при проціджуванні і пресуванні шкварок, поступають на відстоювання після фільтрації крізь сітку або на центрифузі. Для термічної обробки сировини використовують горизонтальні вакуумні котли, в яких проходить обробка в 3 фази: часткове знезаражування сировини (тривалість 1 год. - 1 год. 45 хв., температура 85 - 90 °С, вакуум у котлі – 15 - 20 мм рт. ст.), стерилізація сировини (тривалість 1,5 - 2 год., температура 112 - 128 °С, тиск пари всередині котла – 2,5 - 3 атм.), сушіння борошна (тривалість 2,5 - 3 год., температура 70 -80 °С, вакуум у котлі – 40 - 50 мм рт. ст.). Обробка проводиться при тиску пари в сорочці котла 3 - 4 атм. Після висушування масу вивантажують, охолоджують протягом 6 - 8 годин, просіюють, очищають на магнітних сепараторах, пакують у герметичні мішки, зважують, маркірують та відправляють на склад. Залежно від сировини виробляють м'ясо-кісткове, м'ясне, кісткове, кров'яне, пір'яне борошно. Кормове борошно являє собою розсипчасту масу і характеризується специфічним запахом; містить 9 - 10% вологи, 4 - 20 % жиру, 8 - 38 % золи, 30 -58 % білка, 2 - 5 % безазотистих речовин і клітковини. Корми тваринного походження є продуктом високої кормової цінності, оскільки характеризуються великим вмістом повноцінних білків, кальцію, фосфору. Жир підвищує кормову цінність борошна, але ари високому вмісті жиру борошно швидко псується за рахунок його окислення. Тому для збереження якості кормового борошна в його склад вводять антиоксиданти. Тваринний технічний жир широко застосовують у промисловості. При виробництві яєчних продуктів отримують значну кількість шкаралупи, яку, як правило, направляють на кормові цілі – для виробництва кормової мінеральної добавки, оскільки вона є джерелом високозасвоюваного харчового кальцію. Розроблені технології виробництва мінеральних препаратів зі шкаралупи з метою їх подальшого застосування в медичній та харчовій промисловості. Яєчна шкаралупа може використовуватись як компонент при виготовленні комплексних добрив.

ПЕРЕРОБКА І ВИКОРИСТАННЯ ПТАШИНОГО ПОСЛІДУ

Сучасні птахівничі підприємства при утриманні значного поголів'я птиці на порівняно невеликих площах стикаються з проблемою - видаленням та утилізацією пташиного посліду, які денно у великій кількості накопичується в господарстві та представляє значну екологічну небезпеку. При правильній організації збору, видалення, зберігання та переробки посліду птахогосподарства можуть попередити забруднення навколишнього середовища та отримувати додатковий прибуток за рахунок використання продуктів переробки, що підтверджується досвідом роботи окремих господарств у нашій країні та за кордоном. Пташиний послід може бути використаний як цінне органічне добриво в сільському господарстві, а також в якості кормової добавки основного раціону при відгодівлі великої рогатої худоби та курей-несучок. При цьому не було встановлено негативного впливу при застосуванні такої кормової добавки .В умовах різних птахофабрик хімічний склад посліду може варіювати, що пов'язано з особливостями ведення технологічного процесу, особливим способом утримання птиці (у кліткових батарея: використанням глибокої підстилки). Добове надходження пташиного посліду значно різниться залежно від виду птиці. У свіжому посліді вологістю 65-85 % міститься до 2,5 % білкових речовин, 2 % фосфору, 8,8 % калію. Крім мікроелементів , у посліді в значній кількості містяться мікроелементи, які є важливими для живлення рослин. У 100 г посліду міститься 3 - 9 мг марганцю, 3-9 мг цинку, 0,3 - 0,5 мг кобальту, 0,1 - 0,15 мг міді, 100 - 300 мг заліза. Пташиний послід характеризується дуже високим бактеріальним обсіменінням: 1 г посліду містить 4 × 10⁸ мікробних тіл, у тому числі, кишкової палички - 4 х 102, фекальних стрептококів - 9 × 103. Оскільки він містить велику кількість органічних речовин, то є сприятливим середовищем для розвитку різних мікроорганізмів. У зв'язку з цим він має бути знезаражений. Для знезараження посліду використовують різні способи - біотермічний, хімічний, фізичний, термічний та інші. Під час витримки посліду в послідосховищах у ньому проходять складні біохімічні процеси. Для попередження втрат органічних речовин і сполук, які містяться в посліді, велике значення має правильний вибір способу видалення і вивантаження посліду з пташника, його транспортування та тривалість зберігання. Послідосховища розташовують не ближче 50 м від птахівничих приміщень і 200 м - від житлових будинків. їх розміщують нижче за рельєфом від птахівничих, житлових і виробничих приміщень з врахуванням напряму пануючих вітрів. Не можна розміщувати послідосховища в низьких місцях - заболочених ділянках, поблизу річок, озер, ставків, колодязів. Під'їзні шляхи до послідосховища мають бути з твердим покриттям. Входить у практику переробка посліду з попереднім його підсушуванням безпосередньо у пташниках. З цією метою пташники обладнуються додатковою системою вентиляції. Для підсушування посліду використовують спеціальні установки. Принцип їх дії полягає в тому,що послід під час знаходження у пташнику піддається дії високої і температури в процесі руху вздовж пристрою. В умовах невеликих птахівничих ферм, де вихід посліду становить 10 - 15 т на добу, може бути використаний біотермічний метод переробки відходів. Сирий послід вологістю не більше 60 - 65 % завантажується і у спеціальні ями, побудовані з волого- і термостійкого матеріалу. Зверху ями закривають щільними кришками з отворами для притоку повітря. Через 20 - 25 діб після завантаження посліду температура в піднімається до 60 °С. Процес розкладання сировини закінчується через 365 - 400 діб, утворюється однорідна маса, що не має запаху, придатна для використання в якості добрива. При тривалому зберіганні посліду без додаткових компонентів (торф, тирса, солома та інших) його доцільно змішувати з мінеральними добривами, кількість яких потрібно доводити до 10-15 % від загальної маси посліду. У такому вигляді знижуються втрати органічної речовини і азоту. Змішування посліду з органічними і мінеральні компонентами забезпечує не тільки максимальне збереження поживних речовин, але і різко підвищує якість добрив. Вони не мають неприємного запаху, містять високий відсоток органічної речовини.

Найбільш поширений спосіб обробки посліду – компостування. один із простих, але ефективних способів покращення якості посліду. Компостування - це біологічний процес, при якому органічні речовини посліду, торфу чи інших наповнювачів перетворюються в стійкий мусоподібний продукт (компост), що використовується в подальшому як добриво для поліпшення структури та відновлення родючості ґрунтів. При компостуванні пташиного посліду необхідно враховувати фактори як ретельне перемішування компонентів, ступінь їх подрібнення, забезпечення доступу повітря в шар суміші, вологість компостованої маси .У невеликих птахогосподарствах бурти для приготування компосту (розмірами не менше як 1,5 × 1,5 × 1,5 м) формують на спеціально відведеному відкритому майданчику. Компостування посліду можливо проводити і в закритому приміщенні (звичайному сараї), яке повинно бути обов'язково провітрюваним. У приміщенні в теплу пору року період компостування може тривати 5 - 7 діб, а на відкритих ділянках отримання компосту задовільної якості потрібно 3 - 8 тижнів у літній період або 6 - 8 місяців у холодний період року. В умовах птахокомплексів органічні добрива на основі посліду можна готувати на полях і біля пташників. Технологічний процес компостування включає: доставку компонентів на майданчик компостування (навантаження в мобільні засоби, транспортування), вивантаження посліду та інших компонентів, дозований розподіл компонентів на майданчику, перемішування і формування буртів, витримування маси в буртах, навантажування у транспортні засоби. Для приготування компосту на спеціально відведений майданчик доставляють торф, тирсу, солому, а потім на цей шар настилають необхідну кількість посліду. Після чого послід розрівнюють і одночасно перемішують, формують штабель. Потім викладають новий шар торфу і посліду. З метою покращення перебігу мікробіологічних процесів при компостуванні рекомендується вводити органічні компоненти в певному співвідношенні: торф + послід – 1:1,1; послід + тирса – 1:0,5; послід + тирса + торф – 1:0,25:0,5; послід + солома – 1:0,25; послід + лігнін – 1:2; торф + послід + гній з торфом – 1:1,5:2,5; торф + гній з соломою + послід – 1:1:1; гній з соломою + послід – 1:0.3. Загальний об'єм отриманого компосту доводять до необхідної величини і з штабеля формують бурт, верхній шар якого покривають торфом. Ширина бурта повинна бути не менше 3 - 4 м, висота – не менше 2 м, довжина – не менше 6 - 8 м. При таких умовах у буртах створюється висока температура (60 - 70 °С), при якій гине хвороботворна мікрофлора. Для підвищення ефективності дії такий компост збагачують фосфорними і калійними добавками. Тривалість витримки в холодний період року – не менше 2 місяців, у теплий – не менше 1 місяця.

Інший спосіб переробки посліду – сушіння. При сушінні посліду його маса зменшується у 3 - 4 рази, а загальний вміст мінеральних речовин з розрахунку на суху масу збільшується у 2,5 - 3 рази. У сухому посліді міститься 19 - 39 % протеїну, 1,5 - 6,4 % фосфору, 4 - 7 % кальцію, 2 - 3 % жиру, 0,43 - 0,95 % лізину, 0,4 - 1 мкг/г вітаміну В, є цинк, мідь, залізо, марганець, магній. Сухий послід зберігає свою поживну цінність. Це робить його зручним для транспортування, тривалого зберігання (до 3 років), а головне він може бути використаний в сільському господарстві зі значно вищою ефективністю – як джерело азотистого живлення для тварин і якісне добриво в чистому вигляді або в суміші з мінеральними добривами. Згодовують таку кормову добавку в розсипному або гранульованому вигляді у суміші з концентратами. Технологічний процес сушіння посліду включає наступні операції: доставка сировини до сушильної установки мобільним транспортом; завантаження в бункер-накопичувач; дозування; термічна обробка; збір і фасування готового продукту. Сушіння посліду проводять до 10 - 16 % вологості. Знезаражування посліду в сушильних установках проводять при температурі 600 - 800 °С. Розроблені установки для висушування посліду потужністю 1,5 - 7,4 т/год. Хімічний метод обробки посліду заснований на введенні хімічних речовин (негашеного вапна, суперфосфату) з метою знезараження та дезодорації посліду. В якості біологічних методів дезодорації пташиного посліду використовують різноманітні культури бактерій і ферментів; використання такого методу дозволить отримати біомасу із значно збільшеним вмістом сирого протеїну (до 50 %). Однією з технологій переробки посліду є анаеробне бродіння. Ця технологія забезпечує практично повне його бактеріальне знезараження. Крім того, продуктом анаеробної переробки є біогаз – горючий газ на основі метану, який може бути використаний у виробництві. Перспективним може бути утилізація посліду у вигляді біогазу, а також цінне органічне добриво.

За висновками вчених-агрохіміків, добрива на основі пташиного посліду багаті на поживні речовини, які знаходяться в доступній формі і сприятливих для рослин поєднаннях, швидко розчиняються у воді, легко засвоюються. За дією на урожай в перший рік внесення пташиний послід подібний до мінеральних добрив. Завдяки високій концентрації органічних компонентів і їх поступовому вивільненню пташиний послід впливає на продуктивність сільськогосподарських культур і в наступні 2 - 3 роки. Переробка посліду є невід'ємною частиною технологічного процесу виробництва і переробки продукції птахівництва, що сприяє ефективному використанню кормових засобів, поліпшенню ветеринарно-санітарного стану птахопідприємств та зменшенню забруднення навколишнього середовища відходами птахівництва.

Питання для самоконтролю

1. Розкажіть як проводиться обробка перо-пухової сировини.

2. Які відходи птахівничих підприємств використовують для виробництва тваринного борошна?

3. Охарактеризуйте технологію виробництва кормів з відходів птахопереробних підприємств.

4. Вкажіть шляхи переробки і використання пташиного посліду.

ДІАГНОСТИКА, ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКИ ВІРУСНИХ ТА БАКТЕРІАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПТИЦІ