МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА НОРМАЛЬНОЇ І ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ
С. - Г. ТВАРИН
В.В.СЕНТЮРІН, О.С.ЗАВГОРОДНЯ
Методичні рекомендації до САМОСТІЙНОГО вивчення РОЗДІЛІВ ДИСЦИПЛІНИ “ХВОРОБИ ПТАХІВ”, ЩО НЕ РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ НА АУДИТОРНИХ ЗАНЯТТЯХ
Дніпропетровськ – 2011
Методичні рекомендації до самостійного вивчення розділів дисципліни “Хвороби птахів”, що не розглядаються на аудиторних заняттях / Дніпропетр.держ.аграрн. ун-т. – Дніпропетровськ, 2011. – 63с.
Висвітлено питання, які стосуються утримання, годування та переробки продукції птахівництва в Україні. Крім того в методичних рекомендаціях викладено сучасні дані щодо поширених в Україні деяких інфекційних хвороб птахів. Для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ – IV рівнів акредитації із спеціальності «Ветеринарна медицина».
Укладачі: В.В.Сентюрін, кандидат ветеринарних наук, доцент;
О.С.Завгородня, асистент.
Рецензент: В.В.Самойлюк, кандидат ветеринарних наук, доцент.
Текст лекції розглянуто і схвалено на засіданні кафедри нормальної і патологічної анатомії
Протокол № 13 від “16” березня 2011 року.
Текст лекції розглянуто і схвалено до друку науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАУ
Протокол № 5 від “22” березня 2011 року.
©, Сентюрін В.В., Завгородня О.С. 2011 р.
Забезпечення населення високоякісними продуктами харчування є стратегічним завданням агропромислового комплексу України. Скорочення виробництва та зниження купівельної спроможності населення призвело до значного зменшення споживання молока, м’ясопродуктів і яєць. Потреба у білках тваринного походження задовольняється менше як на половину.
За цих умов постало невідкладне завдання щодо нарощування виробництва високобілкових продуктів харчування насамперед за рахунок розвитку тваринницьких галузей. З організаційно-технологічних можливостей та термінів віддачі капітальних вкладень найбільш мобільним є птахівництво, яке порівняно з іншими галузями тваринництва відзначається скоростиглістю, високими коефіцієнтами відтворення поголів’я і використання кормового протеїну, нижчою енергоємністю, більш високим рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів, а також можливим поліпшенням якісного складу продукції необхідними вітамінами. Разом з тим в організаційно-технологічному розвитку тваринницьких галузей птахівництво є галуззю, яка найбільшою мірою відповідає умовам застосування інтегрованої моделі “селекція – споживач кінцевої продукції”, спрямованої на тісне поєднання всіх ланок виробничого процесу і забезпечення економічних інтересів учасників спільної діяльності в одержанні високих результатів.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ЯЄЦЬ І М'ЯСА ПТИЦІ
Технологічний процес виробництва яєць і м'яса птиці має бути організований таким чином, щоб забезпечити максимальну продуктивність птиці. Сучасне промислове виробництво м'яса і яєць птиці ґрунтується на таких основних принципах :використання птиці сучасних високопродуктивних кросів; вирощування і утримування птиці у пташниках, обладнаних ресурсозберігаючими і енергозберігаючими системами та підтримання оптимального мікроклімату, необхідних режимів освітлення, виконання виробничих процесів згідно технологічних графіків і карт, які забезпечують ритмічне цілорічне виробництво продукції; комплектування виробничих площ за принципом «все зайнято - все порожньо»; годівля повнораціонними комбікормами; суворе дотримання ветеринарно-санітарних вимог.
Способи утримання птиці
Спосіб утримання птиці залежить від природних умов, системи ведення та спеціалізації господарства. Розрізняють підлогове (на глибокій підстилці, на планчастій або сітчастій підлозі), кліткове, вигульне, вольєрне та комбіноване утримання птиці. При підлоговому утриманні птиця перебуває у пташнику з вигулом або без нього. Так утримують доросле поголів'я курей на невеликих птахофермах, у спеціалізованих підприємствах, а також при вирощуванні бройлерів, качок, індиків, гусей, курей батьківського стада. Підстилку у пташнику довго не змінюють, що полегшує процес прибирання посліду. Суха підстилка створює хороші зоогігієнічні умови і птиця знаходиться на більш теплій підлозі, що важливо за умов тривалої холодної зими. При утриманні курей на планчастій підлозі без підстилки щільність посадки її підвищується порівняно з утриманням на глибокій підстилці (з 5 до 6 голів на 1 м2), а для батьківського стада — з 3,0 - 3,5 до 3,5 - 4,0 голів на 1 м2. Ефективність утримання курей на сітчастій підлозі без підстилки залежить від якості сітки, яка має бути міцною з антикорозійним покриттям. Кліткове утримання широко застосовують на птахофабриках і в спеціалізованих господарствах, у цехах з виробництва харчових яєць, при вирощуванні молодняку курей, качок та інших видів птиці. Цей інтенсивний спосіб дає змогу концентрувати поголів'я курей на площі і разом з тим підвищувати їх несучість. При цьому в 3,0 - 3,5 рази збільшується корисна площа пташників, а несучість меншою мірою залежить від коливань температури у приміщенні. В умовах кліткового утримання є можливість для цілорічного комплектування стада і значного зниження сезонності виробництва яєць. При цьому використовують одноярусні і багатоярусні (2-3-4-5) кліткові батареї. За кліткового утримання птиці значно зменшуються затрати праці, кормів і собівартість продукції.
Вигульне утримання птиці характерне для племінних господарств і ферм. Таким способом утримують також батьківське стадо птахофабрик. Вигули розташовують навколо пташника, з них птиця використовує зелену масу. Гуси, качки й індики перебувають на вигульно-пасовищному утриманні. При вигульному утриманні поліпшується здоров'я птиці, підвищуються інкубаційні якості яєць та збереженість курчат при вирощуванні.
Вол’єрний спосіб утримання птиці виник в умовах теплого клімату Чорноморського узбережжя. Суть його полягає в тому, що поголів'я птиці перебуває під відкритим небом на огородженій сіткою території (у вольєрах). Тут розміщують тристінні будівлі полегшеного типу або навіси для захисту птиці від сонця і непогоди. У приміщеннях обладнують гнізда для яйцекладки. Для захисту птиці від вітру і пониженої температури під дахом по довжині будівлі зовні на спеціальних пристосуваннях міститься згорнута плівка, яку в разі потреби опускають. У вольєрах утримують дорослу птицю і молодняк старшого віку. Цей спосіб потребує невеликих капітальних вкладень.
Комбіноване утримання застосовують у спеціалізованих господарствах і на товарних птахофермах. Курчат до 60 днів, індичат — 45, каченят і гусенят — до 20 днів вирощують у клітках, а потім переводять на табірне утримання.
У птахівництві застосовують також інші, більш прості способи утримання: обмежено-вигульне, табірно-польове, клітково-табірне та ін. Качок і гусей утримують ще на воді.
Мікроклімат в приміщеннях для птиці різного віку
Інтенсифікація птахівництва, яка супроводжується підвищенням продуктивності і зниження вартості кормів, а також збільшення виходу продукції з одиниці виробничих площ, можлива лише при створенні оптимального мікроклімату. Птиця дуже чутлива до порушень параметрів мікроклімату, що діють як стреси. Погіршення стану мікроклімату призводить не тільки до зниження продуктивності і життєдіяльності, але й до підвищення витрат кормів на одиницю продукції, що несе значні економічні збитки. Одним з найважливіших показників мікроклімату слід вважати температуру повітря. Вона впливає на теплообмінні процеси в організмі, що супроводжуються зміною у потребі обмінної енергії, поїданні кормів, споживанні кисню і води. Кури не можуть швидко пристосуватись до різких змін температури, що призводить до затримки росту, розвитку і зменшенню продуктивності. Тому для отримання високої продуктивності важливе значення має визначення оптимальної температури у пташнику. Для курей вона має бути як не дуже низькою (менше 7 °С), так і не досить високою (більше 25 °С). Високу температуру середовища птиця переносить в значно більш вузькому діапазоні, чим низьку. В приміщеннях з метою загартування організму дорослої птиці допускаються незначні коливання температури (до 5 °С) протягом доби. На основі сучасних даних можна рекомендувати у зимовий період при клітковому утриманні дорослих курей температуру у межах 15 - 18 °С, а при утриманні на підлозі — 12 - 16 °С, влітку вона у пташниках не повинна перевищувати зовнішню більше ніж на 5°С, але не вище 33 °С. Температурний режим в приміщеннях для молодняку наведено в табл. 1.
Таблиця 1