Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
реферат з мовознавства.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
25.37 Кб
Скачать

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Волинський інститут економіки та менеджменту

Кафедра іноземної філології та перекладу

Реферат

на тему

«Особливості тлумачних словників»

Виконав: студент

групи П-11-12

Горбачук Мирослава Вікторівна

Перевірив: д.філол.н., проф.

Бублейник Л.В.

Луцьк — 2012

План

Вступ

  1. Історія тлумачних словників української мови.

  2. Тлумачні словники інших мов.

  3. Тлумачний словник Даля.

  4. Структура та склад.

  5. Історія створення.

  6. Видання.

  7. Азбуковники

  8. Різновиди азбуковників.

  9. Словники:

    - навчальні;

    - наставні;

  10. Українські словники, сучасні російським Азбукомовникам.

Список використаної літератури.

Вступ

Тлумачний словник — словник, що подає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць.

До тлумачних словників іноді вносять також такі менш обов'язкові лексикографічні параметри, як вимова, правопис словоформ, етимологія, перша писемна або словникова фіксація, наведення синонімів та антонімів, іншомовних відповідників тощо.

Тлумачні словники найповніше реалізують дві основні функції лексикографії: опис і нормалізацію словникового складу мови.

В історії словникарства окремих націй жанр тлумачного словника з'являється порівняно пізно — залежно від рівня національної самосвідомості та мовної культури народу і вироблення лексикографічної техніки. Укладанню тлумачного словника передує процес створення лексичної картотеки, а останнім часом — цифрового фонду національної мови.

Історія тлумачних словників української мови

Перші спроби створення тлумачного словника в українській лексикографії стосувалися подання фразеології та пареміології. Це, зокрема, «Старосвѣтские бандуриста» Миколи Закревського (1860) і особливо «Галицько-руські народні приповідки», опубліковані Іваном Франком (т. 1-3, 1901—1910).

Певні ознаки тлумачного словника мали такі перекладні українські-російській словники, як «Словарь української мови» за редакцією Бориса Грінченка (т. 1—4, 1907—1909) та «Словник української мови» Дмитра Яворницького (1920). Російська мова в цих виданнях — не лише мова перекладу, а й тлумачення, особливо для етнографічної лексики; подається у них великий паспортизований за авторами, джерелами і регіонами ілюстративний матеріал. «Українсько-російський словник», створений в Інституті мовознавства (т. 1—6, 1953—1963), має великий паспортизований ілюстративний матеріал, докладне опрацювання значень полісемії слова.

Першим у повному значенні тлумачним словником української мови є «Словник української мови» (т. 1—11, 1970—80), що ґрунтується на матеріалах нової української літературної мови від І. Котляревського із залученням позалітературної лексики, відбитої в писемних текстах, та фольклорних записів, що можуть відображати факти української мови давніших часів. Цей словник містить понад 134 000 слів та має реєстраційно-кодифікаційне спрямування.

На основі одинадцятитомного «Словника української мови» в 1990-х — на початку 2000-х років створено кілька інших тлумачних української мови різного обсягу та лексикографічних якостей. Зокрема, матеріали цього словника становлять левову частку скандально відомого «Великого тлумачного словника сучасної української мови» («Перун», 2001 та 2005).[1]

У 2010 році Академія наук України розпочала видання оновленого «Словника української мови у 20 томах».

Тлумачні словники інших мов

Найповнішими тлумачними словниками інших слов'янських мов аналогічного до одинадцятитомного «Словника української мови» описово-нормативного спрямування, що ґрунтуються в основному на матеріалах сучасних літературних мов, є словники:

  • польської мови в 11 томах — бл. 125 000 слів

  • російської мови в 17 томах — бл. 120 500 слів

  • словацької мови в 6 томах — бл. 120 000 (з великою кількістю власних назв)

Серед словників описового, «тезаурусного» типу найбільші:

  • польської мови («Варшавський словник») — бл. 280 000 слів

  • російської мови («Толковый словарь...» В. Даля, доповнений І. Бодуеном де Куртене) — бл. 220 000

  • чеської мови — бл. 193 000 слів.

Тлумачний словник Даля

Словник великороського діалекту російської мови - (оригінальна назва першого видання - «Словарь великорусского наречия русского языка») — словник, друге видання вийшло під назвою Тлумачний словник живої великоруської мови (оригінальна назва в другого видання: Толковый словарь живаго Великорускаго языка) — словник, складений Володимиром Івановичем Далем у середині XIX століття. Один з найбільших словників російської мови. Містить близько 200 000 слів і 30 000 прислівїв приказок і загадок, що слугують для пояснення сенсу слів, що наводяться.

Володимир Іванович Даль (1801-1872) був свідком тільки першого видання свого словника. Друге видання (перероблене) побачило світ у 1880 році.

У основі словника лежить жива народна мова з її обласними видозмінами, словник включає лексику письмової і усної мови XIX століття , термінологію і фразеологію різних професій і ремесел.

Словник дає інформацію не лише про мову, а й про народний побут, повір’я, прикмети й інші етнографічні відомості. Так, у статті про слово «лапоть» не тільки охарактеризовані всі типові види лаптів, але і вказаний спосіб виготовлення; при словах «мачта», «парус» даються не тільки назви різних видів мачт і вітрил, але пояснюється і їх призначення ; разом з флотськими назвами, запозиченими з голландської і англійської мов , даються і назви , що виникли і уживалися на Каспійському і Білому морях. У статті про слово «рукобитье» пояснюється складний весільний обряд і цілий ряд пов'язаних з ним звичаїв, характерних для весілля в старому селянському побуті.

За перші випуски словника Даль отримав в 1861 році Константинівську медаль, а в 1868 році він був вибраний почесним членом Академії наук і удостоєний Ломоносовскої премії.