МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

„Теоретична морфологія (дієслово-прислівник)”

Луганськ – 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Методичні рекомендації

до самостійного вивчення дисципліни

«Теоретична морфологія (дієслово-прислівник)»

студентами напряму “Філологія”

Затверджено на засіданні

кафедри української мови

та літератури Протокол № 3 від 31.10.05

УДК

Методичні вказівки до самостійного вивчення курсу “Теоретична морфологія (дієслово-прислівник) ” студентами напряму “Філологія” / Уклад.: В.О. Шевцова. – Луганськ; вид-во СНУ ім. В.Даля, 2010.

Контрольно-тренувальний характер вказівок має на меті допомогти майбутнім філологам опанувати теоретичним матеріалом, сформувати міцні навички аналізу синтаксичних явищ та застосувати набуті знання й навички у практичній діяльності.

Укладач: В.О. Шевцова, доц.

Відповідальний за випуск: Ю.О. Федченко

Рецензент Л.О. Кутенко, доц.

Передмова

Завдання методичних вказівок – допомогти студентам придбати ґрунтовні й систематичні знання з морфології (дієслово – прислівник), сформувати міцні вміння й навички використовувати їх на практиці. Вказівки мають таку структуру:

І. Контрольні питання.

ІІ. Рекомендована література.

ІІІ. Основні поняття теми, що виносяться на опрацювання.

ІV.Проблемні питання, завдання, вправи.

Кожна з рубрик переслідує окрему мету. Контрольні питання зорієнтують студента на послідовне вивчення матеріалу. Рекомендована література допоможе закцентувати увагу на основних джерелах; сформувати уміння робити конспекти, тези наукових праць з метою ефективного їх використання у власній пошуковій діяльності; поглибити знання з будь-якої виучуваної теми або окремого теоретичного питання. Виробити міцні навички розрізнення мовних явищ та їх аналізу, навчитись застосовувати наукові методи дослідження допоможуть запропоновані проблемні питання, завдання і вправи.

Зміст методичних рекомендацій орієнтований на чинну вузівську програму із сучасної української літературної мови, а тому більшість вправ і завдань спрямовані на творчий пошук, хоча й певна кількість їх передбачає усвідомлене вивчення матеріалу.

Тема 1: Дієслово Заняття-семінар

І. Контрольні питання, що орієнтують на послідовне опрацювання матеріалу та рівень його засвоєння

1. Питання про обсяг дієслівної лексеми.

2. Називання динамічної ознаки предмета і видові значення як основа для широкого розуміння дієслівної лексеми.

3. Наявність у значенні словоформи елементів часу, способу як номінативних, обов”язкових і регулярних елементів – підстава для звуженого розуміння обсягу дієслівної лексеми.

4. Поняття про основи дієслова.

5. Класи дієслів і типи дієвідмінювання.

6. Висвітлення виучуваних питань у шкільній граматиці.

Іі. Рекомендована література

Основна

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. – К; 1993. – С. 157-167.

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К., 1988.

Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. 1984. – С.161, 162.

Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія.- К., 1964. Ч.2.

Курс сучасної української літературної мови /За ред. Л.А.Булаховського. К. 1951.- Т. 1 – С. 319-321.

Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За ред. І.К. Білодіда. – К., С. 296 –330.

Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П.Грищенка, К., 2002. – С

2. Для самостійного конспектування

Білодід О.І. Граматична концепція О.О.Потебні. - К., 1977. – С. 238, 239 (конспект).

Вихованець І.Р. Тайна слова. – К., 1990. – С. 153 – 162 (етюд “Із життя дієслів”).

3. Додаткова

Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. – М., 1986.

Головин Б.Н. Опыт вероятно-статистического изучения некоторых явлений

Истории русского литературного языка ХІХ-ХХ вв. /Вопросы языкознания, 1965.

Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. – М., 1977.-Т.4.

Русанівський В.М. Дієслово //Історія української мови: Морфологія. – К., 1978.

Ііі. Основні поняття

Дієслово, дієслівна лексика, динамічна ознака предмета, процесуальна ознака, фінітні форми, загальнодієслівна категорії, дія реальна, дія ірреальна, обсяг дієслівної лексеми загальнодієслівні категорії, часткові категорії, дієслівна парадигма, класи дієслів, дієвідмінювання.

ІУ. Проблемні питання, завдання і вправи

1.Укласти міні-словник лінгвістичних термінів, що стосуються теми “дієслово”. Розкрити основні поняття “Дієслово”.

2. Довести, що дієслово є опозицією до іменних частин мови. Яке відношення до предмета, ознаки має дієслово?

3. Як можна довести, що антитеза іменника і дієслова закладена у самій природі цих частин мови. У чому дієслово та іменник розходяться, а у чому сходяться? Що писав Є. Сепір з цього приводу?

4. Довести, що дієслова конкретніші за іменники, що означають абстрактні поняття; особові форми дієслова, дієприкметник і дієприслівник за своїми синтаксичними функціями ближче стоять до прикметника і прислівника, ніж інфінітив. Чому семантична близькість прикметника і дієслова знаходить найповніше вираження тоді, коли контамінуються і граматичні особливості цих частин мови?

5. Яке місце в граматичній концепції О. Потебні займає дієслово? На чиї погляди спирався О.Потебня, висуваючи тезу “Дієслово створює речення”? У чому полягає своєрідність філософсько-лінгвістичної теорії дієслівності? Якими вченими було сприйнято учення О.Потебні, що стверджувало пріоритет дієслова в системі частин мови і тією чи іншою мірою справило величезний вплив на минулу й сучасну граматичні традиції, на стилістичні оцінки й методи синтаксичного й лексико-морфологічного аналізу?

6.Підготувати наукове повідомлення на тему “Функціонально-семантичні групи слів”.

7. Пояснити положення: 1) називання динамічної ознаки предмета і видові значення є основою для широкого розуміння дієслівної лексеми; 2) наявність у значенні словоформи елементів часу, способу як номінативних, обов’язкових і регулярних елементів – підстава для звуженого розуміння обсягу дієслівної лексеми.

8.Підготувати наукове повідомлення на тему “Питання про обсяг дієслівної лексеми.”

9.Підготувати реферат на тему “Формування дієслівних класів (Бевзенко С.П., Грищенко А.П., Лукінова Т.Б. та ін. Історія української мови: Морфологія. – К., 1978. – С. 235-245.

10. Схарактеризувати продуктивні класи дієслів. Як визначити клас дієслова? Як пов’язані класи дієслів з дієвідмінами дієслів?

Визначити, до продуктивного чи непродуктивного класу належать дані дієслова.

Мріяти, влаштовувати, снідати, лікувати, почати, купити, терпіти, вести, білити, рахувати, сісти, лягти, удосконалювати, пити, мити, сохнути, знати, годувати, клеїти, закам’яніти, сіріти, розімкнути.

11. Як треба розуміти положення “Структурні дієслівні класи відзначаються різним ступенем продуктивності. Всі вони в системі сучасної української мови мають в основному формально-структурне значення” (В.М.Русанівський).

12. Установити, у яких дієсловах зберігається зв’язок суфікса основи з його колишнім лексичним значенням.

Жувати, в’янути, клювати, бувати, пізнавати, могти, берегти, стригти, брати, мазати, горіти, терпіти, мовчати, відставати, мерзнути, спіти, жити, дути, хотіти, їхати.

13. Довести, що граматичні категорії дієслова відображають тісний взаємозв’язок граматичного і неграматичного, суперсегментного матеріалу, абстракції першого порядку (семантика) і абстракції другого порядку (граматика).

14. Аргументувати положення про те, що конкретна семантика дієслів лежить в основі їх здатності поєднуватися з різними функціональними групами префіксів. Дієслова з різними суфіксами основи виявляються близькими в семантичними плані.

15. Написати усмішку, використовуючи лише дієслова. Яка головна думка її? Над ким і чому ви іронізували? Яка семантичні особливості мають використані вами дієслова, до якого дієслівного класу і дієвідміни вони належать?

16. Підготувати наукове повідомлення “Висвітлення виучуваних питань у шкільній граматиці.”