2.2. Розрахунок теплової потужності системи опалення

Теплову потужність системи опалення визначають за формулою:

Q = Q₁₁₂ + Q₂ – Q_3, (2.3)

де Q – розрахункова теплова потужність системи опалення, Вт;

Q₁ – розрахункові втрати тепла будинком, Вт;

₁ – коефіцієнт який враховує теплопередачу через додаткову площу опалюваних приладів (понад розрахункову), приймається за ([2] – додаток 11);

₂ – коефіцієнт який враховує додаткові витрати тепла опалюваними приладами внаслідок розміщення їх коло зовнішнього огородження), приймається за ([2] – додаток 12);

Q₂ – втрати тепла трубопроводами, прокладеними в приміщеннях, що неопалюються, Вт;

Q₃ – тепловий потік, що регулярно поступає в приміщення від освітлення, обладнання та людей, Вт;

Розрахункові втрати тепла будинком, Q_1, Вт, визначаються за формулою:

Q₁ = Q_а + Q_в, (2.4)

де Q_а – теплові втрати через огороджуючі конструкції_, Вт;

Q_в – втрати тепла на нагрівання вентиляційного повітря _, Вт;

Втрати тепла через огороджуючі конструкції_, Q_а , Вт, визначаються за формулою:

Q_а = kA(t_в – t_з )(1 + )n, (2.5)

де k – коефіцієнт теплопередачі (табл. 2.1.), Вт/(м²∙C);

A – розрахункова площа огороджуючих конструкцій, м². Визначається за обмірами конструкції згідно рис. 2.1;

t_в – розрахункова температура внутрішнього повітря у приміщенні (табл. 2.2), C;

t_з – розрахункова температура зовнішнього повітря (табл. 1.1), C;

 – додаткові витрати тепла в долях від основних;

n – коефіцієнт, який враховує положення зовнішньої поверхні огороджуючої конструкції по відношенню до зовнішнього повітря ([2] – додаток 6);

Втрати тепла на нагрівання вентиляційного повітря, Q_в, Вт, очислюється для кожного приміщення, що опалюється і має одне чи більше вікон чи балконних дверей, за формулою:

Q_в = 0,337A_nh(t_в – t_з ), (2.6)

де A_n – площа підлоги приміщення (за рис. 2.1), м²;

h – висота приміщення від підлоги до стелі, м, не більше 3,5 м.

У приміщеннях з вхідними дверима до значення Q_в додають втрати тепла на нагрівання зовнішнього повітря, Q_в,дв, Вт, які надходить через зовнішні двері за умови відсутності теплових завіс. Обчислюються втрати за формулою:

Q_в,дв = 0,7 (Н+0,8Р)(t_в – t_з ), (2.7)

де В – коефіцієнт, який враховує кількість вхідних тамбурів;

Н – висота будинку, м;

Р – кількість людей, що знаходяться у будинку.

Рис. 2.1 Схема обміру огороджуючих конструкцій

Втрати тепла трубопроводами прокладеними в приміщеннях, що не опалюються, визначають за формулою

Q₁ = ql, (2.8)

де q – нормальна лінійна густина теплового потоку теплоізольованого трубопроводу, Вт/м, ([2] – додаток 10);

l – довжина ділянок теплоізольованих трубопроводів різних діаметрів, що прокладені в неопалюваних приміщеннях, м;

Втрати тепла трубопроводами в неопалюваних приміщеннях, Q₂ допускається приймати у межах 3% від втрат тепла приміщеннями будинку Q₁

Q₂ = 0,03Q₁ (2.9)

Тепловий потік, Q₃, Вт, що регулярно потрапляє в приміщення від освітлення, обладнання і людей, вираховують для цілого будинку із розрахунку 10 Вт на 1 м² загальної площі приміщень будинку

Q₃ = 10А_заг , (2.10)

де А_заг – загальна площа приміщень будинку, м².

Визначимо тепловтрати огороджуючи конструкцій для таких кімнат: двох кутових і проміжної кімнат на першому, другому і останньому поверхах, а також сходової клітки. Для перерахованих приміщень обчислюють питомі втрати тепла на 1м довжини приміщення по фасаду (графа 15 табл.2.2)

(2.11)

де – сумарні тепловтрати приміщення через огороджуючі конструкції, Вт;

– довжина приміщення по фасаду, м;

Таблиця 2.2