Розділ " Міжклітинні контакти "
44) Які компоненти поверхневого апарату клітини забезпечують його адгезивні властивості ?
Реалізують клітинну адгезію спеціальні глікопротеїни плазматичних мембран – молекули адгезії. Саме вони забезпечують прикріплення клітин до компонентів позаклітинного матриксу з формуванням точкових (фокальних) адгезивних контактів і клітин між собою з утворенням міжклітинних контактів. Кожна тканина формується в результаті такої специфічної адгезії клітинних ансамблів, їхніх зв'язків з внутрішнім цитоскелетом і взаємодій з позаклітинним матриксом.
45) Яке значення мають білки родини інтегринів, кадгеринів, селектинів ?
Інтегрини - об'єднують понад 20 відомих складних білків, які забезпечують зв'язок клітин з позаклітинним матриксом Це трансмембранно локалізовані сіалоглікопротеїни, які беруть участь в утворенні трьох типів адгезивних контактів: "клітина-клітина", "клітина-матрикс" і "клітина-розчинний фактор". Інтегрини – гетеродимерні білки: вони складаються з двох нековалентно зв'язаних субодиниць . Кожна субодиниця має цитоплазматичний, трансмембранний і позаклітинний домени.
Кадгедрини - за їх участю формуються гомофільні адгезивні контакти які забезпечуються взаємодією подібних молекул адгезії (в контактах типу "клітина – клітина") за наявності іонів кальцію. До цього класу відносять понад 20 інтегральних високомолекулярних білків. Так, Е-кадгерини експресуються на поверхні епітеліальних клітин у складі проміжних міжклітинних контактів і клітин концептусу до імплантації (увоморулін), а потім на пізніших стадіях розвитку (наприклад, у клітинах нейроектодерми). Вони зменшують рухливість клітин пухлин епітеліальних тканин.
Селектини- ініціюють взаємодію лейкоцитів з ендотелієм у результаті зв'язування вуглеводів , ініціюють взаємодію лейкоцитів з ендотеліальними клітинами в результаті зв'язування L-лектинів
46) Охарактеризуйте адгезивний контакт
Адгезивные контакты обеспечиваются образованием комплексов из поверхностных рецепторов мембраны клетки. В результате поперечного движения гликопротеидов в мембране образуются электронноплотные бляшки гликопротеиновых комплексов. Такие бляшки формируются в ответ на воздействие антител, агглютинирующих агентов (лектины) или соседних клеток. При адгезии субстрат действует как многовалентное антитело, а образующиеся бляшки называют «адгезивными пятнами». Эти пятна богаты «адгезивными белками» и всегда выделяют элементы цитоскелета, которые удерживают гликопротеиды. Благодаря такому действию уменьшается «разжижение» мембраны, и клетка предохраняется от округления. Образовавшиеся на клетке адгезивные пятна формируют выступы, с помощью которых и происходит перемещение.
47) Охарактеризуйте фокальний контакт
Фокальные контакты - это участки прочного прикрепления культивируемой клетки к субстрату. Это наиболее хорошо изученный тип адгезионных контактов с внеклеточным веществом. При этом клетка прикрепляется не непосредственно к искусственному субстрату, а к покрывающим его белкам внеклеточного матрикса - фибронектину , витронектину , ламинину , коллагену и другим.
48) Складки на електронограмі. Тип контакту. Функції.
??????
49) Ультраструктура десмосоми
Десмосоми є найпоширенішим типом міжклітинних контактів і найскладніше організованою спеціалізованою структурою клітинної адгезії, яка з'єднує клітинну мембрану з проміжними філаментами цитоскелета. Десмосоми та проміжні філаменти формують неперервну мережу, яка пронизує всю тканину й забезпечує значну стійкість тканини до розтягнення. У більшості епітеліальних клітин до десмосом прикріплюються <em>цитокератинові філаменти, тоді як у кардіоміоцитах – десмінові. Десмосоми об'єднують дві форми з'єднань. Одна з них – <em>цитоплазматична пластинка – здійснює зв'язок проміжних філаментів клітини з плазмолемою, друга – зв'язок плазмолеми з позаклітинним міжмембранним матеріалом () у межах десмосоми. Білки проміжних філаментів прикріплюються до внутрішньої цитоплазматичної пластинки, утвореної комплексом білків – десмоплакинів і плакоглобінів, які зв'язані з цитоплазматичними хвостами трансмембранних білків родини кадгеринів – десмоглеїнами й десмоколінами. Ділянки клітинних мембран, що входять до складу десмосоми, розділені шаром десмоглії товщиною 20–30 нм. З внутрішнього боку до плазмолеми прилягає цитоплазматична пластинка товщиною 10–40 нм із вплетеними в неї проміжними філаментами
50) Яка будова й роль десмосом?
Десомосоми — це переважно круглі ділянки з'єднання клітин, що нагадують заклепки, із діаметром близько 0,5 мкм. Відстань між мембранами у десомосомі становить 25—30 нм, щілина між ними заповнена електронно-щільною речовиною, а саме білками десмоглеїном та десмоколіном.Будова десмосом та їхнє сполучення із проміжними філаментами дозволяє рівномірно розподілити тиск між клітинами в тканині, що важливо для запобігання розривів. При дуже сильних фізичних навантаженнях десмосоми можуть руйнуватись, зокрема це інколи спостерігається при розтягненні м'язів.
51) Яка будова й роль напівдесмосом?
Напівдесмосоми морфологічно подібні до десмосом, але за функціональними й біохімічними особливостями це різні структури. По-перше, вони з'єднують не плазматичні мембрани сусідніх клітин, а базальну поверхню клітин з базальною мембраною позаклітинного матриксу. По-друге, проміжні філаменти прикріплюються до десмосомних пластинок бічною поверхнею, а в напівдесмосомах – закінчуються в них. По-третє – трансмембранні білки, що прикріплюють клітину до матриксу, належать до родини інтегринових рецепторів, а не до кадгеринів, як у десмосомах. По-четверте, цитоплазматична пластинка напівдесмосоми містить пемфігоїдний антиген, відсутній у десмосомі. Пемфігоїдний антиген – Са2+ -зв'язувальний трансмембранний білок з родини кадгеринів, близький за амінокислотною послідовністю до десмоглеїну І. При захворюванні на пухирчатку, неакантолітичну до пемфігоїдного антигена виробляються антитіла, взаємодіючі з цим антигеном. Це призводить до відшарування епітелію шкіри від базальної мембрани та утворення пухирців. Напівдесмосоми зустрічаються у кератиноцитах базального шару епідермісу, а також міоепітеліальних клітинах
52) Будова щільного контакту. Його функції.
Цей тип міжклітинних з'єднань широко представлений в епітеліальній тканині. Він вносить суттєвий вклад у функціональну асиметрію епітеліоцитів і впливає на характер вибіркової проникності, зумовлюючи структурну асиметрію плазматичної мембрани.Сформовані щільні контакти лежать в основі структурно-функціональної поляризації багатьох епітеліїв. Мембрана, обернена до зовнішнього середовища – апікальна мембрана – активно транспортує певні молекули до клітини. Друга поверхня клітин (базолатеральна) складається з двох компонентів: латеральної мембрани – поверхні, що стикається з сусідніми клітинами, і базальної мембрани – поверхні контактування з позаклітинною рідиною та позаклітинним матриксом. Це означає, що певні клітинні білки (наприклад, переносники вуглеводів і амінокислот, іонні насоси тощо) розташовані або лише на апікальній, або на базолатеральній поверхні клітин. Крім того, аналіз взаємодії епітеліальних клітин з різними мембранними білками вірусів, виявив їх вибіркове зв'язування або з апікальною, або з базолатеральною плазматичними мембранами. Відбруньковування вірусних часток також здійснюється від різних поверхонь інфікованих клітин. Це є можливим лише за умови підтримання асиметрії плазматичних мембран, що й забезпечується щільними контактами, які перешкоджають дифузії мембранних білків між апі кальною та базолатеральною поверхнями мембрани й щільно змикають сусідні клітини, попереджаючи проходження розчинних молекул між ними
53) Яка будова й роль нексусів?
Нексус-щілинний контакт.Через таке зєднання з одніє клітини в іншу проходять водорозчинні невеликі молекули.Такими контактами з’єднано більшість клітини людини.В нексусі між плазмо лемами сусідніх клітин є простір шириною 2-4нм.Обидві плазмо леми з’єднані між собою за допомогою конексонів-гексагональними білковими структурами, кожна з яких складається з 6трансмембранних білків.Щілинні контакти відіграють важливу роль в реалізації метаболічних кооперацій клітин; контролюють проникність між взаємодіючими клітинами, регулюють рівень внутрішньоклітинного Са2+, беруть участь у процесах регуляції росту та розвитку клітин (через щілинні контакти проходять низькомолекулярні речовини, що регулюють зазначені процеси), а також забезпечують поширення збудження (перехід іонів між м'язовими клітинами міокарду та між гладенькими міоцитами)
54) Яка будова й роль щілинних контактів?
Найпоширенішими є міжклітинні з'єднання комунікаційного типу. Через такі з'єднання з клітини в клітину можуть переходити іони й невеликі молекули (до 1,5 кДа), у тому числі й внутрішньоклітинні месенджери, що забезпечує електричне й метаболічне спряження контактуючих клітин. Щілинний контакт складається з двох конексонів двох сусідніх плазматичних мембран, між якими є щілина шириною 2–4 нм (звідки й назва "щілинний"). Кожний конексон складається з щести трансмембранних білків (280 амінокислотних залишків, чотири рази перетинають мембрану) з водною порою в центрі, діаметром 1,5 нм. Два конексони сусідніх клітин з'єднуються у міжмембранному просторі з утворенням каналу між клітинами.
55) Яка будова й роль синапсів ?
В синапсі розрізняють наступні частини. По-перше, пресинаптичну, до складу якої входить пресинаптична мембрана та синаптичні пухирці з нейромедіатором. У нервовому закінченні локалізовані також мітохондрії, які забезпечують необхідною енергією процес вивільнення нейромедіатора, ендосоми та мембранні пухирці, які залучені до мембранного кругообігу. Виявляють також елементи гладенької ендоплазматичної сітки, що виконує роль внутрішньоклітинних сховищ іонів Са2+ Сьогодні синапс визначають як спеціалізований міжклітинний контакт, який забезпечує передачу сигналів з однієї клітини на іншу, сформований клітинами збудливих тканин (нервовими клітинами між собою (синапс) та нервовими клітинами та м’язовими клітини (нервово-м’язовий синапс)). Сигнальна молекула носить назву нейромедіатору.
56) Яка будова та роль плазмодесм у рослинних клітинах ?
У рослинних тканинах окремі клітини поєднано між собою за допомогою плазмодесм
57) Які типи контактів забезпечують перехід органічних молекул з клітини в клітину ?
?? Щілинній ??
58) Які молекули можуть переміщуватись з однієї клітини до іншої ?
Нейромедіатори
59) Як на електронограмі відрізнити десмосому від щільного контакту ?
????????????
60) Як на електронограмі відрізнити щільний контакт від простого контакту ?
????????????????
61) Як на електронограмі відрізнити десмосому від простого контакту ?
??????????????????
62) Які структури в клітині приймають участь в утворенні клітинни
агрегатів?
Біополімери поверхневих шарів клітинних стінок