Українські вчені-економісти

Михайло Балудянський (1769—1847) — перший ректор Петербурзького університету. У своїй праці "Економічна система" М. Балудянський обґрунтував принципи й основи розбудови національної економіки з позиції вільних ринкових відносин.

Микола Зібер (1844—1888) першим у світі виконав науковий аналіз "Капіталу" К. Маркса, визначивши його джерела.

Сергій Подолииський (1850—1891) - засновник екологічної парадигми сучасної аналітичної економії. Найвагомішим у його науковій спадщині є дослідження "Праця людини та її відношення до розподілу енергії" (1880).

Михайло Туган-Барановський (1865 —1919) досліджував основні теоретичні проблеми економіки. М. Туган-Барановський зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу

Євген Слуцький (1880—1948) зробив вагомий внесок у розвиток економіко-математичних методів в аналітичній економії

Лекція з політичної економії

Тема 2. Загальні основи економіки: економічні потреби і виробничі ресурси

(2 години – лекція, 2 години – семінарські заняття)

План:

1. Безмежні потреби та виробничі ресурси:

а) суть та класифікація потреб:

б) перетворення потреб в економічні інтереси:

в) економічні або виробничі ресурси та їх види.

2. Виробництво та ефективність використання ресурсів:

а) вітчизняна класифікація виробничих ресурсів і витрат виробництва:

б) ефективність використання ресурсів. Проблема вибору і виробничі можливості національної економіки.

3. Економічне зростання: суть, графічне моделювання, чинники зростання.

4. Погляди на економічне зростання (СРС).

Потреби – це відчуття нестачі чогось суттєвого, що необхідне для підтримання життєдіяльності й розвитку організму, людської особистості та суспільства загалом.

Потреби є спонукальним мотивом економічної діяльності. Потреби мотивують поведінку людей, формують сукупність її інтересів.

Піраміда потреб людини

Потреби

в само-розвитку

Потреби у визнанні

і повазі

Потреби

у соціальних контактах

Потреби в безпеці

Фізіологічні потреби

Класифікація потреб

• за характером виникнення:

1) біологічні (у їжі, воді, теплі, безпеці …);

2) соціальні (визнання, повага, самореалізація …)

• за видами забезпечення:

1) матеріальні (продукти, одяг, взуття …);

2) нематеріальні (послуги освіти, культури, медицини …)

• за способом задоволення:

1) індивідуальні;

2) групові або колективні

Коли потреби усвідомлюються як конкретна мета діяльності людини (володіння певним благом, максимізація доходу …), то вони перетворюються в інтереси.

Інтереси – це усвідомлені потреби, для задоволення яких люди вибирають певну поведінку.

Економічні інтереси – відбивають первинні фізіологічні потреби, а також потреби захисту, підтримання здоров’я, здобуття освіти, потреби в праці тощо.

Економічні інтереси

(за їх суб’єктами)

особисті

групові

національні

(суспільні)

це потреби індивіда, пов’язані з його власністю, роботою, навчанням …

це приватні інтереси колективів, акціонерів, населення регіону

це інтереси усіх резидентів країни

Для задоволення своїх матеріальних потреб люди використовують необхідні засоби, які називають економічними або виробничими ресурсами.

Економісти поділяють усі виробничі ресурси на дві великі групи: матеріальні (земля і капітал); людські ресурси (праця і підприємницький хист).

Спільним для усіх виробничих ресурсів є те, що вони рідкісні, тобто кількість їх обмежена.

Виробничі ресурси, залучені у процес виробництва, називають факторами виробництва.

Вітчизняні економісти так класифікують фактори виробництва:

1) робоча сила – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які вона застосовує у процесі виробництва; робоча сила – це здатність до праці;

2) предмети праці – це те, на що спрямована праця людини і що становить основу майбутнього продукту. нині абсолютна більшість предметів праці є результатом попередньої праці, тобто сировиною; тепер створюються предмети праці, яких не дає природа. Проте, зрештою, всі предмети праці взяті з природи. Тому дуже мудро сказав В.Петі: “Праця – батько багатства, земля – його мати”;

3) засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Вирішальними є технічні засоби праці (машини, устаткування) – “кісткова” й “мускульна” система виробництва. Вони є визначальною ознакою кожної історичної епохи

До засобів праці відносимо усю виробничу інфраструктури (будівлі, дороги, канали …) і керуючі пристрої.

предмети праці + засоби праці = засоби виробництва

Технологія – це взаємодія (співвідношення або пропорція) між основними факторами виробництва для заданого випуску продукції (послуг)

Витрати виробництва – це вартість ресурсів, залучених фірмою для виготовлення продукції

Вони поділяються на:

1) бухгалтерські витрати – це платежі фірми за ресурси, які вона купує на ринках ресурсів, бо сама не володіє цими ресурсами;

2) економічні витрати – це сума явних і неявних витрат

Економічні витрати на навчання в університеті – це не лише плата за навчання, книги, приладдя …, а й втрата доходу, який міг би заробити студент, якщо б не навчався в університеті

Закон спадної віддачі: полягає в тому, що збільшення обсягів використання одного ресурсу за незмінної кількості інших ресурсів на певному етапі веде до припинення зростання віддачі від нього, а відтак і до її зменшення.

Цей закон виявляється за незмінного технічного виробництва і діє в короткостроковому періоді (де є постійні і змінні виробничі ресурси)