Напрями неокласичної концепції сучасних умовах:

• монетаризм (чиказька школа на чолі з Мілтоном Фрідманом), представники якого акцентують на тому, що всі значні зміни в господарському житті пов'язані передовсім з емісією грошей, тобто зі змінами в кількості грошей в національній економіці;

• теорія раціональних сподівань (наукова школа, яка сформувалась у 1970—1980 рр., а найвідомішим її представником є Роберт Лукас). Основні постулати цієї школи полягають в тому, що сподівання (очікування) відіграють важливу роль у національній економіці, бо впливають на поведінку всіх учасників ринкового процесу; економічні суб'єкти поводяться раціонально на підставі всієї наявної інформації; макроекономічна політика не може вплинути на реальні економічні змінні;

• економіка пропозиції (теорія, що завоювала популярність наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років). Одним із головних постулатів теорії "економіки пропозиції" є стимулювання приватної ініціативи і підприємництва та звуження втручання держави в господарське життя. Інші важливі постулати цієї теорії: зниження податків, скорочення державних видатків тощо.

Життєві блага, які створюються в процесі господарської діяльності є двох видів:

Життєві блага

Предмети споживання – прямо задовільняють потреби людей

Капітальні блага – опосередковано задовільняють потреби людей

Господарська діяльність передбачає чотири стадії:

Господарська діяльність

1) виробництво;

2) розподіл;

3) обмін;

4) споживання

Відтворення – поновлення і безперервність господарської діяльності.

У сучасній економіці діють три основні економічні суб’єкти:

1) домогосподарства:

2) фірми (ділові підприємства);

3) держава

Домогосподарство — це економічна одиниця, що складається, з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, постачає ними економіку та вико­ристовує отримані за це доходи для купівлі товарів і послуг, які задо­вольняють матеріальні потреби його членів.

Фірма — це ділова одиниця, яка використовує куплені у домогоспо­дарств ресурси для виробництва товарів і послуг, й володіє та керує од­ним або багатьма підприємствами.

Держава в усі часи виконує роль політичного центру, який забезпечує захист особи та її власності, охорону правопорядку та управління країною.

Економічна ефективність характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використання цих ресурсів.