Банківська система має два рівні:

√ Центральний банк країни (НБУ), який виконує такі основні функції: 1) емісія та організація обігу грошей; 2) контроль за діяльністю комерційних банків; 3) кредитування комерційних банків і здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів на ринку цінних паперів та валютному ринку; 4) ліцензування банківської діяльності;

√ комерційні банки – це фінансові установи різних форм власності, які здійснюють активні (кредитування економіки), пасивні (залучення коштів на депозит ) та активно-пасивні (здійснення розрахунків між економічними суб'єктами, купівля-продаж валюти та цінних паперів тощо) операції.

Небанківські фінансові інститути

1. Страхові компанії, що передають своїм клієнтам страхові поліси перебирають на себе частину їхніх ризиків, пов'язаних із щоденною життєдіяльністю чи господарськими операціями.

2. Пенсійні фонди, що гарантують своїм вкладникам виплату щорічного доходу після досягнення ними пенсійного віку.

3. Інвестиційні фонди – це посередники, що акумулюють фінансові ресурси шляхом емісії власних акцій, чи інвестиційних сертифікатів.

4. Довірчі товариства, що спеціалізуються на управлінні майном фізичних та юридичних осіб на підставі відповідного договору.

5. Кредитні спілки, які є кооперативами, здійснюють активні та пасивні операції.

Вони передбачають об'єднання невеликих вкладів, які використовують для надання мікрокредитів здебільшого для самих учасників спілки. Кредитні спілки виникли у 50-х роках XIX ст. у Німеччині.

Конкуренція – це суперництво між фірмами за вигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за отримання найвищих прибутків. Запровадження і розвиток конкуренції історично пов’язані з товарним виробництвом. Основою конкуренції є свобода вибору і прагнення виробника отримувати прибуток