- •Лекція з політичної економії
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії
- •Основні школи політичної економії:
- •Напрями неокласичної концепції сучасних умовах:
- •Життєві блага
- •Господарська діяльність передбачає чотири стадії:
- •У сучасній економіці діють три основні економічні суб’єкти:
- •Національна економіка має дві складові:
- •Національна економіка
- •Основні проблеми національної економіки:
- •1. Що виробляти ?
- •2. Як виробляти ?
- •3. Для кого виробляти ?
- •Предмет політичної економії
- •Функції політичної економії:
- •Позитивна та нормативна політична економія:
- •Українські вчені-економісти
- •Лекція з політичної економії
- •Тема 2. Загальні основи економіки: економічні потреби і виробничі ресурси
- •Класифікація потреб
- •Ефективне використання ресурсів передбачає:
- •Повну зайнятість
- •Повний обсяг виробництва
- •Типи економічного зростання:
- •Екстенсивний
- •Інтенсивний
- •Лекція з політичної економії
- •Тема 3. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку
- •Три основні підходи до класифікації економічних систем
- •Приватну
- •Колективну
- •Лекція з політичної економії
- •Тема 5. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік
- •Основні ознаки командної економіки:
- •Основне місце в марксистській ідеології посідають:
- •Основні ознаки ринкової економіки:
- •Особливості переходу економіки України до ринку
- •Лекція з політичної економії
- •Тема 6. Натуральне і товарне виробництво. Як основа формування економічної системи
- •Характеристика натурального виробництва:
- •Форми товарного виробництва
- •Існує дві форми руху грошей між економічними суб’єктами
- •Види цін
- •Функції ринкової ціни:
- •Лекція з політичної економії
- •Тема 7. Ринок та ринковий механізм
- •Види ринків:
- •Основні види кредиту
- •Елементи ринкової інфраструктури
- •Банківська система має два рівні:
- •Небанківські фінансові інститути
Функції ринкової ціни:
1) інформаційна або орієнтувальна;
2) стимулювальна;
3) нормувальна
Грошова система – це спосіб організації грошового обігу, що склався історично в країні й закріплений законом, називають грошовою системою. Сучасна грошова система містить такі основні компоненти: 1) найменування грошової одиниці; 2) види державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу; 3) регламентацію безготівкового грошового обігу; 4) державний апарат, що регулює грошовий обіг. Історично існували біметалічні й монометалічні системи грошового обігу. У 1970-х роках остаточно утверджується новий тип грошової системи, основу якого становлять паперово-кредитні гроші
Сучасну грошову систему кожної країни характеризують такі ознаки:
1) її основою є паперово-кредитні гроші;
2) хронічне знецінення грошей;
3) широкий розвиток безготівкового обігу і скорочення обігу готівки;
4) зростання ролі держави в стабілізації грошового обігу
Валюта – це грошова одиниця країни, яка може обмінюватися на грошові одиниці інших країн.
Розрізняють валюти:
а) вільноконвертовані - без обмеження обмінюються на будь-які інші іноземні валюти — грошові одиниці інших країн. До цієї групи валют належить долар США, єна Японії, євро та деякі інші. Це валюти розвинених держав;
б) частково конвертованими є валюти держав, які вводять певні валютні обмеження, наприклад, заборону оплачувати імпорт деяких товарів іноземною валютою, концентрація в руках держави іноземної валюти тощо. Валютні обмеження з боку держави можуть охоплювати багато заходів. Частково конвертованими є валюти менш розвинених країн і країн з перехідною економікою, наприклад, гривня України, рубль Росії, злотий Польщі та ін.;
в) неконвертованими (замкненими) є валюти країн, які не обмінюють їх на грошові одиниці інших країн. До групи неконвертованих належать валюти країн із командною економікою, в яких уряд забороняє фірмам чи громадянам валютні операції
Валютний або обмінний курс – це пропорція (співвідношення) обміну валют.
До 1-ої світової війни основою валютного курсу був монетний паритет – це співвідношення золотого вмісту грошових одиниць, тобто монет вартістю в одну грошову одиницю
У сучасних умовах валютні курси бувають двох видів: 1) фіксовані; 2) плаваючі.
Фіксовані валютні курси встановлюються нині на основі міждержавних угод. Об'єктивною основою для встановлення фіксованого курсу валюти є, насамперед, її реальна купівельна спроможність. Співвідношення купівельної спроможності валют визначають на підставі вартості однакового набору товарів і послуг у різних країнах.
Плаваючі валютні курси складаються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції. Наприклад, курс долара впродовж одного дня міг становити 110 єн, за кілька місяців зрости до 140 єн, а відтак знизитися до 120 єн.
