Лекція з політичної економії

Тема 1. Предмет і метод політичної економії

(2 години – лекція, 4 години – семінарські заняття)

План:

1. Політична економія і її предмет, функції і завдання. Етапи розвитку політичної економії.

2. Предмет політичної економії. Економічні категорії і економічні закони. Економічні суперечності. Позитивна і нормативна політична економія.

3. Методологія політичної економії та її методи. Періоди часу в економічній науці.

4. Суть та цілі економічної політики.

5. Економічні показники. Пастки на шляху економічного пізнання. Філософія і політична економія.

6. Теоретичні дослідження українських вчених-економістів та їх внесок в розвиток політичної економії.

Мета навчальної дисципліни політична економія - вивчення ефективності функціонування економічних систем та її механізмів в умовах обмежених виробничих ресурсів. Вона досліджує як мають бути організовані виробництво, розподіл, обмін та споживання для найповнішого задоволення потреб людини і створення багатства. Центральною проблемою політичної економії є дослідження закономірностей економічного зростання та економічного розвитку країни. Важливу увагу вона приділяє впливові політики держави на поведінку економічних суб’єктів, а відтак на ефективність функціонування національної економіки та її складників. Одночасно досліджується проблема відтворення природних ресурсів і довкілля.

Термін “економіка” вперше вжили давні греки:

Ксенофонт (430 – 355 рр. до н.е.) і Арістотель (384 – 322 рр. до н.е.). Цей термін походить від двох грецьких слів: ойкос , що означає дім, господарка і номос – закон, вчення. Суть економіки за Ксенофонтом – це мистецтво ведення домашнього господарства.

Основні школи політичної економії:

1. Класична школа: Вільям Петі (1623 - 1687), який уперше в світі дав оцінку національного доходу Англії. Джерелом багатства він вважав сферу виробництва; Адам Сміт (1723 - 1790), який у 1776 році написав свою знамениту працю “Багатство народів”; Давід Рікардо (1777 - 1823); Томас Мальтус (1766 - 1834); Джон Стюарт Мілль (1806 - 1873); Карл Маркс (1818 - 1883) та Фридріх Енгельс (1820 - 1895);

2. Неокласична школа. Ії представники: Альфред Маршалл (1842 - 1924). В 1890 році вийшла його відома книга “Принципи економікс”; Леон Вальрас (1834 - 1910); Вільфредо Парето (1848 - 1923); Карл Менгер (1840 - 1921); Євгеній Бем-Баверк (1851 - 1914); Фрідріх Візер (1851 - 1926) та ін.

Джон Кейнс (1883 - 1946) і його знаменита праця “загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936)