Тема: Ідентифікація людини за ознаками зовнішності та її елементів (криміналістична габітологія)

1. Поняття криміналістичного ототожнення особи за зовнішніми ознаками, його значення і завдання.

Спеціальну термінологію для позначення ознак зовнішності вперше дослідив і запропонував французький криміналіст А. Бертільон. Він назвав її "словесний портрет", запропонував описувати анатомічні ознаки, характеризуючи зовнішню будову тіла, фізіологічну діяльність.

Зовнішні властивості фізичних тіл називають ознаками, а внутрішні - властивостями.

Ознака — це характеристика, відмітна риса об'єкта. Ознаки, які характеризують зовнішню будову людини, називаються ознаками зовнішності.

Будь-які об'єкти матеріальної живої та неживої природи характеризуються зовнішніми ознаками і внутрішніми властивостями.

Габітологія — галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи. Науковою основою габітології є дані анатомії, антропології, біології. Термін "габітоскопія" у науковий обіг В. Снєтков.

Серед ознак зовнішності у криміналістиці належить розрізняти не тільки власне ознаки будови тіла людини, а й окремих його елементів (частин). Отже, криміналістична габітологія як розділ криміналістики охоплює:

• власне габітологію - вчення про зовнішність та її елементи;

• дактилоскопію (вчення про шкірні узори на пальцях рук і ніг);

• дентоскопію (вчення про ознаки будови зубного апарату);

• криміналістичну дермоскопію (вчення про шкірні покриви відкритої частини обличчя);

• криміналістичну генотипоскопію (вчення про частки тканини людського організму, які містять хоча б один геном ДНК).

Передумовами застосування габітології у криміналістиці є:

• неповторність (індивідуальність) прикметної зовнішності кожної людини, відмінність її зовнішності від зовнішності інших людей;

• відносна стійкість ознак зовнішності та властивостей (тобто відносна їх незмінність у межах певного часу);

• відносна незалежність одних ознак людини від інших її ознак і властивостей;

• визначеність ознак;

• адекватність ознак;

• повнота інформації від ознак і властивостей зовнішності;

• здатність зовнішності фіксуватись у різних відображеннях, як у матеріальних, так і в ідеальних, тобто в пам'яті.

Завдання. Відомості про зовнішність особи використовують, як уже згадувалося, для розкриття й розслідування злочинів, зокрема у вирішенні таких завдань:

• розшуку невстановлених осіб, що зникли з місця нерозкритого злочину, коли є інформація про їхню зовнішність (принаймні про деякі елементи зовнішності);

• розшуку обвинувачених, що переховуються від слідства або суду, чи тих, що втекли з місць позбавлення волі;

• розшуку безвісти зниклих;

• ідентифікації живих осіб і померлих (загиблих) громадян тощо.

Ці завдання вирішуються проведенням оперативно-розшукових заходів, слідчих дій, веденням криміналістичних обліків, проведенням відповідних різновидів криміналістичних експертиз чи інших спеціальних досліджень.

Значення. Як бачимо, габітоскопія вивчає криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності, є галуззю криміналістичної техніки, що охоплює вивчення, систематизацію, оцінку ознак зовнішності з метою застосування прийомів і методів ідентифікації особи.