Використання захисних споруд
До захисних споруд (ЗС) відносяться: сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ), найпростіші укриття.
КЛАСИФІКАЦІЯ СХОВИЩ:
а) Збудовані і розташовані окремо;
б) Збудовані заздалегідь і швидкоспоруджені.
Вимоги до сховищ:
Надійно захищати людей протягом не менш 2-х діб.
Бути розташованим від місць праці людей не далі 500 м.
Мати місткість не менш як на 150 осіб, та ін.
Приміщення сховища поділяються на основні та допоміжні.
Основні: для людей, медичний пункт, пункт управління ЦО.
Допоміжні: для фільтро-вентиляційного обладнання (ФВО), для дизель-електростанції (ДЕС), санвузли, для зберігання продуктів, електрощитова.
У сховищі повинно бути не менш двох входів і аварійний вихід (норма: 1 вхід на 300 укриваємих). Аварійний вихід – це підземна горизонтальна галерея з виходом за межами можливого завалу.
Принципи, методи і засоби захисту населення.
Основними принципами захисту населення є:
Організація і проведення заходів захисту здійснюється по всій території України, тобто у кожному населеному пункті і на кожному об’єкті.
Планування і підготовка заходів захисту відбувається заздалегідь з урахуванням планів економічного та соціального розвитку даного регіону чи об’єкту. Заходи захисту організуються і реалізуються диференційовано з урахуванням політичного, економічного і оборонного значення міст і об’єктів.
Ці принципи дозволяють достатньо повно і раціонально використати можливості держави, місцевих органів влади і керівників об’єктів для надійного захисту населення під час НС.
Основними способами захисту населення під час НС є:
Проведення евакуаційних заходів.
Укриття в захисних спорудах.
Використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).
З урахуванням цього загальна структурна схема захисту населення виглядає так:
Захист населення
Способи захисту
Евакуаційні заходи
Укриття в ЗС
Використання ЗІЗ
Види і засоби захисту
Сховища
Розосередження
Органів дихання
Евакуація
Шкіри
Протирадіаційні
укриття
Медичні
Найпростіші
укриття
Евакуаційні заходи.
Евакуація – це переселення людей з небезпечного району в безпечний.
Варіанти евакуації:
1.З однієї частини держави в іншу (під час війни при загрозі окупації регіону).
2.З міст та промислових районів у сільську місцевість (при загрозі виникнення війни).
3.З території, де виникла НС, до безпечних районів (під час великих аварій, катастроф та стихійного лиха).
Найбільш складна ситуація створюється при загрозі виникнення війни, тим більш, якщо очікується застосування ядерної зброї. В таких випадках більшість країн світу планує евакуацію населення з великих міст і промислових районів у сільську місцевість (де менша щільність населення). Розглянемо саме такий випадок, як найбільш складний. При цьому відрізняють такі види евакуаційних заходів:
розосередження робітників і службовців;
евакуацію населення.
Розосередженню підлягають робітники і службовці тих об’єктів, які продовжують працювати у місті. Розміщують розосереджених ближче до міста, поблизу транспортних магістралей з розрахунку, щоб час, витрачає мий для поїздки на роботу і з роботи, не перевищував 4...5годин.
Евакуації підлягають робітники і службовці тих об’єктів, які припиняють працювати у місті, а також непрацююче населення. Розміщують евакуйованих у глибині заміської зони, де вони живуть і працюють.
Основні способи евакуації:
Вивезення усіма видами транспорту;
Виведення пішими колонами;
Комбінований спосіб (піша – за межу зони можливих руйнувань, далі – транспортом до району призначення).