
- •Розділ і Загальна економіко-географічна характеристика світу Сучасна політична карта світу
- •Предмет соціально-економічної географії
- •Країни, розташовані у двох частинах світу
- •Відмінність понять “країна”, “держава”, “залежна країна”, “колонія”
- •Класифікація країн за формою правління. Форми адмiністративно-територiального устрою. Відмінності федеративних держав.
- •Класифікація країн за адміністративно – територіальним устроєм та формою правління
- •Політичні та економічні системи країн.
- •Типологія держав.
- •Етапи формування політичної карти світу.
- •Міжнародні органiзації, їх функціональний і просторовий розподіл.
Вінницький медичний коледж ім. Д.К. Заболотного
Лекція на тему:
СУЧАСНА
ПОЛІТИЧНА
КАРТА СВІТУ
Вінниця
Розділ і Загальна економіко-географічна характеристика світу Сучасна політична карта світу
План
Предмет соціально-економічної географії.
Відмінність понять “країна”, “держава”, “залежна країна”, “колонія”
Класифікація країн за формою правління. Форми адмiністративно-територiального устрою. Відмінності федеративних держав.
Політичні та економічні системи країн.
Типологія держав.
Самостійна робота
Етапи формування політичної карти світу.
Міжнародні органiзації, їх функціональний і просторовий розподіл.
Предмет соціально-економічної географії
Політична карта світу відображає поділ його на держави, що реально існують, і розмежовуються національними кордонами.
Предметом вивчення соціально – економічної географії світу є особливості і закономірності просторової (територіальної) організації суспільства як частини географічної оболонки Землі.
Соціально – економічна географія пропонує вам познайомитися з поділом світу на історико – географічні регіони, їх 5:
Європа: Зх Європа, Цн. І Сх.. Європа.
Азія: Пд. – Зх. Азія, Пд.. Азія, Пд.. – Сх.. Азія, Сх.. Азія, Цн. Азія, Пн. Азія.
Африка: Пн. Африка, Тропічна та Пд.. Африка.
Америка: Англо – Америка, Латинська Америка.
Австралія та Океанія.
Цікавинка!
Країни, розташовані у двох частинах світу
Країна |
Частина світу |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відмінність понять “країна”, “держава”, “залежна країна”, “колонія”
Від початку ХХІ ст.. у світі налічується понад 225 країн і територій.
Територія – це частина земної поверхні, яка має певне географічне положення та межі.
Країна – це територія із визначеними кордонами і власним населенням, що в політичному відношенні може бути як суверенною (незалежною), так і залежною.
Більшість країн світу (195) є загальновизнаними державами – стійкими політичними об’єднаннями людей, які займають певні ділянки поверхні Землі, обмежені державними кордонами і мають політичну незалежність у внутрішніх і зовнішніх питаннях.
Не всі країни світу мають суверенітет. Рівень залежності таких територіальних утворень неоднаковий. У минулому серед них переважали колонії – країни або території, що перебувають під владою іноземної держави, яка керує ними.
Меншу міру залежності, ніж колонії, мають протекторати – залежні країни, які мають певний внутрішній суверенітет. Прикладом протекторату є Монако. У 1861 р. князь Карл ІІІ продав Франції право володіти містами Ментон та Рокбрюн, чим погодився на французький протекторат. Монако не має власної армії, окрім королівської гвардії, яка налічує 65 осіб. Питання безпеки перебуває в компетенції Франції.
Поряд із загальновизнаними державними утвореннями існують і невизнані (частково визнані). Деякі із них утворилися досить давно. Так, у 1974р. на частині острова Кіпр було проголошено незалежність Турецької Республіки Північний Кіпр, але незалежність цього утворення визнала лише Туреччина.
( Придніпровська Молдавська Республіка – фактично існує як незалежне державне утворення з 1992 р.,- яку не визнала жодна держава світу. У 2007 р. свою незалежність проголосило Косово – частина Сербії, населена переважно албанцями. Косово визнали понад 30 держав світу.)
Процес зменшення кількості залежних країн триває й сьогодні. З одного боку, частина з них здобувають незалежність і стають суверенними державами. З іншого, деякі залежні країни входять до складу країн – метрополій, а їхні жителі стають повноправними громадянами цих держав ( таким шляхом пішла Франція, надавши статус «заморських департаментів» своїм колоніальним володінням – Гваделупі, Мартініці, Гвіані, та Реюньйону).