4. Аеробна працездатність (витривалість) жінок.

До періоду статевого дозрівання, коли відмінності в розмірах і складі тіла між хлопчиками і дівчатками мінімальні, МСК теж майже однакова. У молодих чоловіків воно в середньому на 20- 30% більше, ніж у жінок того ж віку. У міру старіння відмінності в МСК між чоловіками і жінками стають менш суттєвими.

Відмінності в МСК між жінками і чоловіками практично зникають, якщо МСК співвідносять з активною м'язовою масою, за умови виключення жирової тканини. Жирова тканина є метаболічно неактивною і практично не використовує кисень.

Серед чоловіків і жінок одного віку можливі значні індивідуальні варіації у величинах МСК. У фізично більш підготовлених жінок МСК таке ж, як у фізично менш підготовлених чоловіків. У групі тих, що не займаються спортом величини МСК приблизно у 75% жінок співпадають з величинами МСК у 50% чоловіків.

У спортсменок - представниць видів спорту, що вимагають на витривалості - МСК істотно більше, ніж у спортсменок інших видів спорту, не кажучи про тих, які взагалі не займаються спортом. Проте в середньому різниця в МСК між спортсменками і спортсменами більша, ніж між нетренованими жінками і чоловіками. МСК, віднесене до ваги тіла, у жінок-спортсменок на 20-25% нижче, ніж у чоловіків-спортсменів (у нетренованих ця різниця складає близько 15-2.0%). Навіть за умови віднесення до ваги чистої маси тіла МСК у провідних жінок-марафонців на 8,6% менше, ніж у чоловіків (відповідно 76,5 і 96,6 мл/кг х мин).

Таким чином у жінок порівняно з чоловіками максимальна аеробна продуктивність (потужність) нижча, що зумовлює і нижчі результати жінок у видах спорту, що вимагають прояву витривалості. Це, зокрема, пояснює відносне зниження рекордних жіночих результатів порівняно з чоловічими у міру збільшення дистанції пробігу.

Нижче МСК у жінок обумовлене нижчими кисневотранспортними можливостями жіночого організму. Максимальна кількість кисню, яка може транспортуватися артеріальною кров'ю, у жінок менша, ніж у чоловіків. Ця відмінність пов'язана з тим, що у жінок менший об'єм циркулюючої крові, концентрація гемоглобіну в крові, АВР-О₂ (артеріально-венозна різниця), об'єм серця, максимальний серцевий викид (табл.8.1).

Таблиця 1. Середні показники крові у спокої та під час максимальної роботи у молодих чоловіків і жінок

Показники	Жінки	Чоловіки
Об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (л):
Спокій	4,3	5,7
максимальна робота	4,0	5,2
Концентрація еритроцитів (млн/мм3):
Спокій	4,6	5,4
максимальна робота	5,0	5,9
Концентрація лейкоцитів (тис/мм3):
Спокій	7,0	7,0
максимальна робота	15,0	15,0
Концентрація гемоглобіну (г. %):
Спокій	14,0	16,0
максимальна робота	15,4	17,6
Гематокрит (%):
Спокій	42,0	47,0
максимальна робота	45,0	50,0
Вміст О2 в артеріальній крові (мл/100 мл):
Спокій	16,8	19,0
максимальна робота	17,7	20,0
Вміст О2 в крові стегнової вени (мл/100 мл):
Спокій	9,0	9,0
максимальна робота	3,0	3,0
Вміст О2 в змішаній венозній крові в правому передсерді (мл/100 мл):
Спокій	12,0	14,0
максимальна робота	6,2	6,0
Системна АВР-О2 (мл/100 мл):
Спокій	4,8	5,0
максимальна робота	11,5	14,0

Згідно рівнянню Фіка, МСК визначається як добуток максимального серцевого викиду на максимальну системну різницю за киснем. Обидва ці множники у жінок менше, ніж у чоловіків. Пояснюється це наступним.

Концентрація гемоглобіну в крові жінок в середньому на 10-15% нижча, ніж у чоловіків. Тому у жінок менша і киснева ємність крові і, відповідно, вміст О₂ в артеріальній крові. Максимальна системна АВР-О₂ у жінок менше, ніж у чоловіків, що врешті-решт пов'язане з нижчою концентрацією гемоглобіну в крові.

Порівняно з чоловіками у жінок менший об'єм циркулюючої крові, а також загальний об'єм серця(в середньому відповідно близько 600 і 800 мл, або 9 і 12 мл/кг ваги тіла). Розміри порожнин серця (шлуночків) у жінок в середньому менші, ніж у чоловіків. У жінок порівняно з чоловіками менший і максимальний систолічний об'єм. У нетренованих жінок він складає в середньому близько 90 мл, а у нетренованих чоловіків 120 мл.

Максимальна ЧСС у нетренованих жінок в середньому дещо більша, ніж у нетренованих чоловіків (відповідно близько 205 і 200 хв^-1). Проте вона не компенсує зменшеного об'єму систоли, так що максимальний серцевий викид у нетренованих жінок значно нижчий, ніж у нетренованих чоловіків(в середньому відповідно 18 і 24 л/хв). Таким чином, зменшений максимальний серцевий викид у жінок лімітований зниженим порівняно з чоловіками об'ємом крові в систолу.

Кисневотранспортні можливості організму знаходяться у зв'язку з ЖЄЛ та максимальною легеневою вентиляцією. ЖЄЛ у жінок в середньому на 1 л менша, ніж у чоловіків, а максимальна легенева вентиляція приблизно на 30%. У жінок є певні фізіологічні особливості в регуляції дихання під час м'язової роботи. Зокрема, жінки досягають однакових з чоловіками величин легеневої вентиляції менш вигідним співвідношенням частоти і глибини дихання. До певної міри це обумовлено меншим легеневим об'ємом і слабкішою дихальною мускулатурою у жінок. У жінок помітно менша дифузійна здатність легенів для О₂.

Тренування на витривалість підвищує кисневотранспортні можливості організму. Проте в різних його ланках ці зміни неоднакові. Відтак, з гематологічних показників, приведених в табл.8.1, в результаті тренування на витривалість змінюється (збільшується) лише загальний об'єм циркулюючої крові. Пропорційно підвищується загальна кількість циркулюючого гемоглобіну, а тому концентрація його в крові не змінюється.

Максимальний систолічний об'єм у спортсменок значно вищий, ніж у нетренованих жінок; у видатних стайєрів він досягає 140-150мл.

Максимальна ЧСС у спортсменок нижча, ніж у нетренованих жінок (відповідно близько 195 і 205 хв.^-1). Проте завдяки збільшеному систолічному об'єму крові максимальний серцевий викид у спортсменок більший, ніж у не-спортсменок. У видатних лижниць, наприклад, він досягає 28-30 л/хв. Таким чином, як і у чоловіків, так і у жінок, які тренуються на витривалість, збільшення об'єму крові в систолу є головним механізмом підвищення кисневотранспортних можливостей організму.

Систематичне тренування на витривалість впродовж декількох тижнів і місяців може викликати дуже значний приріст МСК (до 25-30% у раніше не тренованих жінок). Досягнення максимальних рівнів аеробних можливостей у жінок і чоловіків в принципі однакова, хоча абсолютний приріст у жінок менший, а індивідуальна варіабільність тренувальних ефектів більша, ніж у чоловіків.

Під час виконання чоловіками і жінками однакового немаксимального аеробного навантаження (з однаковою швидкістю споживання О₂) фізіологічні зрушення у жінок більші, оскільки є вищим відносне фізіологічне навантаження на жіночий організм (вищий % МСК). Виконання жінками того ж самого навантаження, що і чоловіками важче, воно може викликати значніші зміни з боку фізіологічних систем організму. Це пояснюється низкою чинників. По-перше, як вже зазначалось раніше вміст гемоглобіну в крові жінок нижчий, ніж у чоловіків, у них також менша і АВР-О₂ під час виконання однакових аеробних навантажень. Отже, серце у жінок повинне прокачувати більшу кількість крові, щоб транспортувати таку ж кількість кисню, що й у чоловіків. Тому серцевий викид на кожен літр спожитого О₂ під час аеробної роботи у жінок в середньому на 10-15% більший, ніж у чоловіків.

Через зменшений систолічний об'єму крові, збільшення серцевого викиду у жінок в значній мірі обумовлено зростанням ЧСС. За однакового відносного аеробного навантаження ЧСС у жінок в середньому на 10 ударів за хвилину більша, ніж у чоловіків. Так само, як і у чоловіків, ЧСС у тренованих жінок нижча, ніж у нетренованих, за умови виконання ними однакової субмаксимальної аеробної роботи. Концентрація лактату в крові жінок вища, ніж у чоловіків під час виконанні немаксимальної аеробної роботи. В даному випадку жінки працюють на вищому відносному рівні споживання О₂ (% МСК), тобто ближче до своєї "кисневої стелі", аніж чоловіки. Тому за однакової фізичної потужності роботи фізіологічне навантаження у жінок може бути вище від анаеробного порогу, а у чоловіків - нижче. Спортивне тренування підвищує аеробні можливості і, отже, аеробний поріг: під час виконання однакової аеробної роботи концентрація лактату в крові у спортсменок нижча, ніж у нетренованих жінок. Разом з тим анаеробний поріг у жінок нижчий, ніж у чоловіків тієї ж спортивної спеціалізації.

У випадку аеробних навантажень, що відповідають нижчому, ніж 80-85% від МСК рівню, використання (окислення) жирів робочими м'язами у жінок є інтенсивнішим, ніж у чоловіків.

Під час зіставлення енергетичної вартості однакової аеробної роботи у жінок і чоловіків звертає на себе увагу, що відмінності варіюють залежно від характеру вправ. Зокрема, у випадку визначення енергетичної вартості їзди на велосипеді у жінок і чоловіків встановлені значні відмінності, які проте зникають за умови віднесення калорійної вартості роботи до ваги тіла. Таким чином, ні вік, ні композиція (або будова тіла) істотно не впливають на енергетичні витрати.