32. Матеріальна і формальна конституція.

Формальна конституція – це письмовий акт, який має вищу юридичну силу щодо всіх інших актів національного законодавства і приймається в особливому порядку.

Матеріальна конституція – сукупність юридичних норм(писані чи неписані джерела), які регулюють відносини конституційного характеру. Матеріальна конституція не має формалізованого характеру, тож акти, які її складають, не наділені вищою юридичною силою щодо інших законів. Матеріальна конституція існує у двох державах – Великобританія, Нова Зеландія.

33. Юридична і фактична конституція. Жива конституція.

Юридична конституція – це нормативно-правовий акт певної форми, прийнятий за встановленими правилами. Юридична конституція являється основним законом, який являє співвідношення політичних сил, що склалось на момент її прийняття. В ході практики застосування конституції співвідношення цих політичних сил часто змінюється, приймаються нові конституційні закони. Фактична конституція відображає суспільні відносини, які склались у суспільстві. Якщо юридична конституція –це завжди система правових норм, то фактична конституція –характеризує реальність. Юридична конституція становить своєрідну ідеальну модель. Вони можуть істотно між собою різнитись.

Поняття ,,жива конституція,, використовується у США.,Жива,, конституція окрім формальної конституції включає закони Конгресу,які конкретизують норми Конституції; та офіційні тлумачення норм Конституції Верховним Судом США. Поняття ,,жива конституція,, використовується у США.

34. Реальна і фіктивна конституції.

Конституція реальна — це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об'єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, соціальні та інші характеристики суспільства. Іншими словами, фактичну конституцію складають його економічна, політична та соціально-класова основи, які органічно взаємозв'язані між собою.

Фіктивна конституція характерна для країн з авторитарними, а тим більше — з тоталітарними політичними режимами. У таких державах конституція — бутафорія, політична декларація, яка приховує дійсний стан речей (СРСР, соціалістичні країни і ін.).

35. Соціальні функції конституції.

Функції конституції – це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, обумовлені її соціальним призначенням. Виділяють такі:

• Юридична – регулювання певних суспільних відносин; визначає всю систему правового регулювання в суспільстві;

• Ідеологічна – полягає у виховній ролі конституції,

• Політична – полягає у закріпленні політичного устрою, визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної системи суспільства.

• Установча - закріплює те, що вже існує як результат діянь людей, або створює передумови для зовсім нових суспільних відносин, що дозріли в суспільстві , але не здатних виникати, поки не буде для них необхідної правової бази, що із прийняттям конституції і засновується.

36. Співвідношення понять ,,конституція,, і ,,конституціоналізм,,.

Конституція - це основний закон держави, прийнятий в особливому порядку на основі компромісу різних політичних сил суспільства, який визначає межі здійснення державної влади та основних прав і свобод особи і, який в юридичному плані представляє собою звід правових принципів і норм, що регламентують найважливіші сфери суспільного життя. Конституціоналізм розуміється як:

• Політико-правова теорія;

• Правління, обмежене конституцією, політична система що спирається на конституцію та конституційні методи правління;

• Ідейно-політичний рух, спрямований на встановлення конституційного правління.

Конституціоналізм передбачає конституцію, яка:

• Встановлює межі здійснення публічної (державної) влади;

• Закріплює таку організацію державної влади,я ка базується на засадах поділу влади;

• Забезпечує надійний захист прав і свобод людини і громадянина.

Конституціоналізм, таким чином, поняття значно ширше, ніж сама конституція.

Конституціоналізм є барометром прогресу і розвитку всього суспільства.