28. Загальні правові принципи як джерела конституційного права.

До загальноправових принципів, як правило, відносять принципи законності, справедливості, юридичної рівності, соціальної свободи, соціального і громадянського обов'язку, демократизму, національної рівноправності, гуманізму, рівності громадян перед законом, взаємної відповідальності держави й особистості, верховенства права, політичного, ідеологічного й економічного плюралізму, непорушності прав людини.

Загальні правові принципи без сумніву є важливим джерелом не лише конституційного права. Це базові засади, на яких базується правова система тієї чи іншої країни. Проте говорити про принципи права можна переважно у складі інших джерел права – Нормативно -правового акта, правового прецеденту, нормативно-правового договору тощо.

29. Виникнення терміну ,,конституція,,.

У спеціальній довідковій літературі походження слова (терміна) “конституція” пов’язують з латинським “constitutio”, що в перекладі на українську мову буквально означає “устрій, встановлення”. Як правило, дане слово як окремий науковий термін сьогодні має широке застосування у двох напрямах: 1) у фізіології та зоології; 2) у правознавстві. У першому випадку під “конституцією” розуміють будову, фізіологічні й анатомічні особливості організму; в другому – Основний Закон держави, програмний документ політико-правового характеру, акти римських імператорів.

30. Формування поняття ,,конституція,..

Термін "конституція" застосовувався в законодавстві Стародавнього Риму і означав у ті часи різні акти, видані імператором, які закріплювали устрій держави. В середні віки в Польщі конституціями називали спільні акти Короля, Сенату і Сейму. Цілком зрозуміло, що ні в античному світі, ні в середні віки сучасного розуміння поняття конституції не було. І тільки формаційні перетворення, що відбувалися під впливом Великої французької буржуазної революції кінця XVIII ст., наповнили це поняття принципово новим змістом. Саме з того часу слово конституція стало політичним терміном. Якщо раніше це слово означало державний устрій взагалі, то тепер воно стало синонімом тільки певного державного устрою. Конституція стала законом, який закріплює лад конституційної держави, в якій влада обмежена суверенітетом народу і правами людини і громадянина. З цього моменту закріплюється сучасне трактування конституції як сукупності правових норм, які покладені в основу теорії конституційної держави. Перше відоме визначення конституції сформулював Генрі Сент-Джон Віконт Болінброг.

31. Поняття конституції у розумінні концепцій лібералізму та юридичного позитивізму.

Сутність конституції прийнято розуміти виходячи із концепцій: лібералізму чи юридичного позитивізму:

1. Конституція – це устрій держави при якому державна влада обмежена правом, гарантуються права та свободи людини. Загальна декларація прав людини у ст..16 містить положення: ,, суспільство у якому не забезпечено користування правами людини і не проведено розподілу влад, не має конституції,,.

2. Конституція – це основний закон, що має вищу юридичну силу і визначає взаємовідносини між людиною і державою, організацію держави і здійснення публічної влади.