15.Міжнародні договори як джерела національного конституційного права.

Міжнародні договори служать джерелами конституційними права тільки у випадках., коли регулюють конституційні проблеми і передбачено їх безпосереднє застосування. Вони з однієї сторонни є джерелами міжнародного права, а з іншого більшість сучасних конституцій закріплюють принцип пріоритету норм міжнародних договорів над нормами національного права. Більше того міжнародні договори трансформуються в національне законодавство (шляхом ратифікації) і прирівнюються до нього.

Наприклад у Конституції Ірландії є стаття, що має назву ,,міжнародні відносини,, . У конституції Іспанії цій проблемі присвячені низка статей - ,,Про міжнародні договори,,. А в конституції Австрії наприклад є спеціальний підрозділ ,,Європейський союз,,.

16. Закон в системі джерел конституційного права.

Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку органом законодавчої влади або референдумом, має вищу юридичну чинність і регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закон посідає одне з основних місць в системі джерел конституційного права. Особливо це відноситься до романно-германської правової системи, де закони є основним джерелом права. У англосаксонській правовій системі закони є дуже деталізованими.

17. Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.

-конституційні(нормативно-правовий акт, який вносить зміни і доповнення в конституцію, приймається в особливому, ускладненому порядку, має таку ж юридичну силу, що й конституція.)

-органічні(- це нормативно-правовий акт, який приймається за прямим приписом конституції в порядку, який відрізняється від порядку прийняття як конституційних, так і звичайних законів.)

-звичайні(нормативні акти, які приймаються на основі Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері)

-надзвичайні(нормативні акти тимчасового характеру, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних у відповідній сфері законів).

18. Класифікація законів за їх юридичною силою, за часом дії, за суб’єктами законотворення, умовами чинності, за способами систематизації норм та іншими критеріями.

За юридичною силою:

• конституційні;

• органічні;

• звичайні;

• надзвичайні.

За часом дії:

• постійні;

• тимчасові.

За суб’єктами законотворення:

• прийняті народом на референдумі;

• законодавчого органу;

• глави держави (н-д у абсолютних монархіях).

За умовами чинності:

За способом систематизації норм:

• кодифіковані;

• не кодифіковані.

19. Конституційні закони: поняття та види.

Конституційні закони – акти конституційного змісту, які регулюють основоположні державно-правові відносини і як правило володіють особливим статусом в системі діючого законодавства. Як джерело права вони мають різне значення у різних країнах і розуміються як:

• складові частини некодифікованої конституції ( н-д Конституційний закон 1920 р. в Австрії;

• вносять зміни чи доповнення до конституції (Румунія, Казахстан);

• закон, який вводить конституцію в дію (Словенія);

• закон який приймаєтьсяґ на основі конституції і має вищу юридичну силу (ФРН, Німеччина).

Види конституційних законів: органічні (вносять зміни, доповнення в діючу Конституцію; включаються як органічна (невід'ємна) частина в текст Конституції; процедура їхнього прийняття аналогічна процедурі прийняття Конституції); номінальні (їхній перелік, організаційна назва (про Кабінет Міністрів, про вибори Президента й т.п.) передбачені Конституцією; будучи свого роду продовженням Конституції їхнього положення в текст Конституції не включаються; їхнє основне завдання - конкретизація (деталізація) певних норм Конституції); ординарні (на них є посилання в Конституції, але без визначення їхньої організаційної назви);

20. Органічні закони: поняття та види.

Органічні закони – це акти, які мають вищу юридичну силу та приймаються на основі бланкетних норм конституції. Отже їхнє прийняття безпосередньо передбачено в Конституції. Зокрема це прямо передбачено у Конституції Франції, у Конституції Іспанії. Вони також єхарактерними для конституційного права ще таких держав, як Грузія, Естонія, Молдова, Португалія.

21. Звичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.

Звичайні закони регулюють окремі питання державного або суспільного життя. Від інших звичайних законів закони, віднесені до джерел конституційного права, відрізняються лише своїм предметом. До числа таких законів можна віднести закон ФРН Про порядок зміни території земель, закон Франції Про надання виборчого права громадян, які досягли 18 років.

22. Надзвичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.

Надзвичайні закони відрізняються від інших законів змістом і процедурою прийняття. Як правило їхнім змістом є введення надзвичайних режимів – стану оборони, воєнного, надзвичайного стану. Відповідно до самої конституції, ці закони можуть відхилятися від її положень, але приймаються тільки на короткий термін, зазвичай на кілька місяців, хоча і з правом парламенту продовжити цей термін.

23. Акти делегованого законодавства як джерела конституційного права у зарубіжних державах.

Це нормативні акти, які мають силу закону. Формально вони не іменуються законами, а завжди мають якусь особливу назву, за якою їх можна відрізняти від інших актів (наприклад, у Франції – це ордонанси, у Великобританії – накази королеви у Таємній раді, на Кубі – декрети-закони Державної ради, у В’єтнамі – частина указів Державної ради; в Іспанії – законодавчі декрети і декрети-закони Уряду). Частенько вони підлягають наступному затвердженню парламентом і є джерелами конституційного права, якщо містять відповідні норми. За формою є підзаконними актами, за юридичною силою прирівнюються до закону. Найчастіше приймаються главою держави чи урядом.