
- •Модуль №1 «Конституційне Право Зарубіжних Країн»
- •1. Предмет сучасної науки конституційного права зарубіжних країн.
- •6. Джерела науки конституційного права зарубіжних країн.
- •7. Поняття і предмет конституційного права як галузі права в зарубіжних державах.
- •8.Співвідношення конституційного та публічного права.
- •9. Система галузі конституційного права у зарубіжних державах.
- •10. Поняття джерела конституційного права та його значення.
- •11. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •12. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романно-германської системи права.
- •13. Особливості джерел конституційного права в в державах з мусульманською системою права.
- •14. Співвідношення національних джерел конституційного права з міжнародним правом.
- •15.Міжнародні договори як джерела національного конституційного права.
- •16. Закон в системі джерел конституційного права.
- •17. Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •18. Класифікація законів за їх юридичною силою, за часом дії, за суб’єктами законотворення, умовами чинності, за способами систематизації норм та іншими критеріями.
- •19. Конституційні закони: поняття та види.
- •24. Внутрішньодержавні публічно-правові договори як джерела конституційного права в зарубіжних державах.
- •25 Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права. Конституційні угоди.
- •26. Судовий прецедент як джерело конституційного права.
- •27. Доктрина як джерело конституційного права.
- •28. Загальні правові принципи як джерела конституційного права.
- •29. Виникнення терміну ,,конституція,,.
- •30. Формування поняття ,,конституція,..
- •32. Матеріальна і формальна конституція.
- •33. Юридична і фактична конституція. Жива конституція.
- •34. Реальна і фіктивна конституції.
- •35. Соціальні функції конституції.
- •36. Співвідношення понять ,,конституція,, і ,,конституціоналізм,,.
- •37. Співвідношення поняття ,,конституція,, і ,,конституційний лад,,.
- •38. Види конституцій за формою зовнішнього виразу.
- •39. Види конституцій за порядком внесення змін.
- •40. Види конституцій за способом їх прийняття.
- •41. Види одкройованих конституцій.
- •42. Юридичний зміст демократичних конституцій.
- •43. Способи прийняття установчих конституцій.
- •44. Види конституцій за часом їх дії.
- •46. Особливості внесення змін і доповнень в писані та неписані конституції.
- •47. Структура кодифікованих конституцій.
- •48. Конституційно-правовий зміст преамбули.
- •49. Структура не кодифікованих конституцій.
- •50. Поняття та види тлумачення конституції.
- •51. Поняття та зміст конституційного контролю.
- •52. Конституційне правосуддя.
- •58. Моделі конституційного контролю в зарубіжних державах.
- •59. Принципи конституційно-правового статусу особи в зарубіжних державах.
- •60. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
- •61. Природничо-правовий підхід до регулювання прав людини.
- •62. Позитивістський підхід до регулювання прав людини.
- •63. Вихідні засади мусульманської концепції прав людини.
- •64. Африканська концепція прав людини
- •65. Соціалістична концепція правового статусу людини.
- •66. Конституційно-правове регулювання статусу національних меншин і корінних народів у зарубіжних державах.
- •67. Права національних меншин.
- •68. Способи та інститути захисту прав і свобод людини та громадянина в зарубіжних державах.
- •69.Нормативні та інституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина.
- •70. Міжнародні органи з захисту прав людини.
- •71. Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
- •72. Поняття і зміст громадянства.
- •73. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
- •74. Філіація: поняття, зміст.
- •75. Натуралізація: поняття, зміст.
- •76. Оптація та трансфер:поняття та зміст.
- •77. Поновлення громадянства: поняття, зміст.
- •78. Спрощені процедури набуття громадянства.
- •79. Способи припинення громадянства.
- •80. Експатріація: поняття, зміст.
- •81. Денаціоналізація: поняття, зміст.
- •82. Денатуралізація: поняття, зміст.
- •83 Втрата громадянства: поняття, зміст.
- •84. Співвідношення понять ,, Громадянство,, і національність,, в зарубіжних країнах.
- •85. Конституційно-правові підходи до регулювання питань подвійного громадянства (біпатризм).
- •86. Зміст конституційного положення ,,соціальна держава,,
- •87. Зміст конституційного положення ,,правова держава,,.
- •88. Зміст конституційного положення ,.Демократична держава,,
- •89. Зміст конституційного положення «світсьа держава».
- •90. Теократична держава: поняття, приклади сучасних держав.
- •91. Клерикальна держава: поняття, сутність.
- •92. Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади.
- •93. Поняття та сутність політичної партії.
- •94. Сутнісні ознаки політичної партії.
- •95. Мета функціонування політичної влади.
- •96. Класифікація політичних партій.
- •97. Функції політичних партій.
- •98. Організаційна структура політичних партій.
- •99. Партійні системи: поняття, зміст, види.
- •100. Багатопартійна система та її види
- •101. Багатопартійна система і багатопартійність: співвідношення понять.
- •106. Однопартійні системи.
- •107. Лобістські групи: поняття, сутність.
- •108. Форма держави як об’єкт конституційно-правового регулювання.
- •110. Класифікація форм правління сучасних держав.
- •112. Необмежена(абсолютна) та обмежена(конституційна) монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •113. Парламентська та дуалістична монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •114. Особливості абсолютної монархії, приклади.
- •115. Особливості дуалістичної монархії, приклади.
- •116. Особливості парламентської монархії, приклади.
- •117. Поняття системи престолоспадкування.
- •118. Види систем престолоспадкування.
- •119. Республіка як форма правління та її різновиди.
- •120.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •121. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •122. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •123. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •124. Нетипові форми правління.
- •125. Форми державно-територіального устрою.
- •126. Унітарна держава, її різновиди.
- •127. Проста та складна унітарні держави: спільні риси та відмінності.
- •128. Поняття та види автономних утворень.
- •129. Національна і територіальна автономії: порівняльний аналіз.
- •130. Політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •131. Поняття та особливості регіоналістичних держав.
- •132. Поняття та конституційно-правові ознаки федерації.
- •133. Види федерацій.
- •134. Принципи утворення федерацій.
- •135. Конституційно-правові засади розподілу компетенції між федерацією та її суб’єктами.
- •136. Конфедерація як специфічна форма правління.
- •137. Поняття і зміст політичного режиму.
- •138. Види політичних режимів.
- •139. Конституційно-правові ознаки демократичного політичного режиму.
- •140. Конституційно-правові ознаки тоталітарного політичного режиму.
- •141. Конституційно-правові ознаки авторитарного політичного режиму.
- •142. Поняття і зміст прямої демократії.
- •143. Форми прямої демократії в зарубіжних країнах.
- •144. Вибори як форма прямого волевиявлення
- •145. Відзив депутата (представника): поняття, сутність.
- •146. Референдум як форма народовладдя: поняття, сутність, види.
- •147. Поняття та сутність народної ініціативи.
- •148. Народне вето: поняття сутність.
- •149. Поняття і соціальні функції виборів.
- •150. Види виборів за опосередкованістю волі виборців.
- •151. Чергові і позачергові вибори.
- •152. Загальні і часткові вибори.
- •153. Загальнонаціональні, регіональні та місцеві вибори.
- •154. Прямі та непрямі вибори: порівняльний аналіз.
- •159. Конституційно – правові принципи виборчого права.
- •160. Принцип свободи виборів. Зобовязуючий вотум.
- •161. Виборчі цензи.
- •162. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.
- •163. Види виборчих систем, критерії відмінності між ними.
- •164. Мажоритарна виборча система, її різновиди.
- •165. Сутність мажоритарної системи відносної більшості.
- •166. Сутність мажоритарної системи абсолютної більшості.
- •167.Сутність мажоритарної системи кваліфікованої більшості.
- •168. Правове регулювання та особливості пропорційної виборчої системи.
- •169. Виборча квота.
- •170. Закриті (жорсткі) і відкриті (гнучкі) виборчі списки.
- •171. Преференційне голосування (система єдиного перехідного голосу).
- •172. Система єдиного неперехідного голосу (напівпропорційна система)
- •173. Особливості мажоритарно-пропорційної виборчої системи.
- •174. Поняття та сутність глави держави.
- •175. Юридичні форми глави держави.
- •177. Функції і повноваження глави держави у зарубіжних країнах.
- •178. Поняття та зміст права вето.
- •179. Види права вето глав зарубіжних держав.
- •180. Інститут контра сигнатури.
- •181. Монарх: особливості конституційно-правового статусу.
- •182. Поняття системи престолоспадкування .
- •183. Види системи престолоспадкування.
- •184. Недоторканність монарха.
- •185. Особливості конституційно-правового статусу президента в зарубіжних державах.
- •186. Способи обрання президентів зарубіжних держав.
- •187. Припинення повноважень президента. Імпічмент.
- •188. Конституційно-правовий статус допоміжних органів та установ при главі держави.
- •189. Поняття парламенту, його сутність.
- •190. Вихідні засади концепції народного представництва.
- •191. Соціальні функції парламенту.
- •192. Структура парламентів зарубіжних країн.
- •193. Зміст представництва верхньої та нижньої палат бікамерних парламентів.
- •194. Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •196. Компетенція парламентів зарубіжних держав.
- •197. Форми парламентського контролю за діяльністю уряду.
- •199. Обмеження дострокового припинення повноважень парламентів.
- •200. Конституційно-правовий статус парламентаря.
- •201. Юридична природа представницького мандата.
- •203. Імперативний представницький мандат.
- •204. Парламентський імунітет.
- •205. Депутатський індемнітет.
- •206. Поняття уряду, риси.
- •207. Місце уряду в системі вищих органів державної влади
- •208. Способи формування.
- •209. Парламентський спосіб формування уряду.
- •210. Парламентська інвеститура.
- •211. Позапарламентський спосіб формування уряду.
- •212. Склад і структура урядів.
- •213. Види урядів.
- •214. Коаліційний уряд.
- •215. Уряд національної єдності.
- •216. Службовий уряд.
- •217. Уряд меншості.
- •218. «Тіньовий кабінет»
- •220. Інститут парламентської відповідальності уряду.
178. Поняття та зміст права вето.
Найбільш ефективним засобом впливу глави держави на законодавчий процес слід визнати інститут ,,вето,,. Вето ( лат. Veto – забороняю) – це прерогатива глави держави відмовити у підписанні законопроекту. Згідно із зарубіжними конституціями законопроект набуває нової якості – силу закону – тільки тоді, коли він санкціонується главою держави. Конституції зарубіжних країн встановлюють право глав держав підписати і ввести в дію законопроект шляхом його промульгування. Для цього главі держави конституцією конкретної держави визначається термін, протягом якого він повинен або схвалити законопроект, або відмовити в його підписанні.
179. Види права вето глав зарубіжних держав.
Конституційному праву зарубіжних країн відомі такі види вето:
абсолютне;
відносне(відкладальне);
,,кишенькове,,
Абсолютне – це виключне право глав монархічних держав. Воно не випадково зветься абсолютним, оскільки заборону монарха парламентаріям подолати неможливо.
Відкладальне – є прерогативою глав держав і з республіканською формою правління, тобто президентів. Його специфіка полягає у тому, що заборона глави держави може бути подолана парламентом або може мати тимчасовий характер.
,,Кишенькове,, вето є специфікою конституційного права США. Воно використовується тоді, коли десятиденний термін для розглядання законопроекту президентом припиняється завершенням сесії Конгресу або перенесенням його засідань. Дана ситуація використовується президентом, якщо конкретний законопроект його не влаштовує. Тоді президент відкладає законопроект, він його не підписує під приводом, що десятиденний термін порушено, Конгрес розпущено, й повертати законопроект нема куди.
180. Інститут контра сигнатури.
Державне право зарубіжних країн наділило главу держави властивістю безвідповідальності за його діяльності. Монарх не несе відповідальності за свої дії довічно, президент – на строк свого обрання. У парламентських монархіях і парламентських республіках це обґрунтовується тим, що глава держави діє за порадами своїх міністрів, які й несуть відповідальність за них – інститут контрасигнатури. Будь-який акт, що виходить від глави держави, набуває юридичної сили тільки тоді, коли він підписується відповідним міністром, до ведення якого цей акт належить.
181. Монарх: особливості конституційно-правового статусу.
Монарх – глава держави у країнах з монархічною формою правління. Особливості:
первинність влади монарха;
успадкування влади монарха представниками правлячої династії.
недоторканність – монарх не може бути притягнутий до відповідальності. Це забезпечується інститутом контра сигнатури;
право на особливий титул, державні регалії – трон, корону, мантію, скіпер; на резиденцію та власний двір;
182. Поняття системи престолоспадкування .
183. Види системи престолоспадкування.
салічна (Японія, Бельгія, Норвегія) спадкування престолу здійснюється тільки по чоловічій лінії;
кастильська (Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди) жінки не виключаються з черги престолонаслідників, але перевага все ж у чоловіків, тобто молодший брат виключає з черги старшу сестру;
скандинавська (Швеція) право на престолонаслідування мають і жінки, і чоловіки.
австрійська (існувала в минулому, на практиці за останні століття ця модель не застосовувалась) жінки могли спадкувати трон при умові, що у всіх поколіннях даної династії немає чоловіків
Мусульманська - система престолонаслідування у арабських державах має свою специфіку. Трон спадкується не певною особою, а правлячою сім’єю, яка сама вирішує, хто з родичів займе престол. наприклад в Кувейті на престол може бути призначений будь-який син монарха; є країни, в яких на престол може бути призначений будь-який родич монарха.
племінна монарха призначає племінна рада з числа синів покійного вождя (Свазіленд).
особливості спадкування престолу існують в Непалі, Бутані та деяких інших країна, коли трон хоча і спакується певною династією, але король за життя визначає майбутнього спадкоємця, не обов’язково старшого сина.
обрання монарха
є країни, в яких монархи обираються (Малайська Федерація).