Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Modul_1_Konstitutsiyne_Pravo_Zarubizhnikh_Krayi...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
621.57 Кб
Скачать

178. Поняття та зміст права вето.

Найбільш ефективним засобом впливу глави держави на законодавчий процес слід визнати інститут ,,вето,,. Вето ( лат. Veto – забороняю) – це прерогатива глави держави відмовити у підписанні законопроекту. Згідно із зарубіжними конституціями законопроект набуває нової якості – силу закону – тільки тоді, коли він санкціонується главою держави. Конституції зарубіжних країн встановлюють право глав держав підписати і ввести в дію законопроект шляхом його промульгування. Для цього главі держави конституцією конкретної держави визначається термін, протягом якого він повинен або схвалити законопроект, або відмовити в його підписанні.

179. Види права вето глав зарубіжних держав.

Конституційному праву зарубіжних країн відомі такі види вето:

  1. абсолютне;

  2. відносне(відкладальне);

  3. ,,кишенькове,,

Абсолютне – це виключне право глав монархічних держав. Воно не випадково зветься абсолютним, оскільки заборону монарха парламентаріям подолати неможливо.

Відкладальне – є прерогативою глав держав і з республіканською формою правління, тобто президентів. Його специфіка полягає у тому, що заборона глави держави може бути подолана парламентом або може мати тимчасовий характер.

,,Кишенькове,, вето є специфікою конституційного права США. Воно використовується тоді, коли десятиденний термін для розглядання законопроекту президентом припиняється завершенням сесії Конгресу або перенесенням його засідань. Дана ситуація використовується президентом, якщо конкретний законопроект його не влаштовує. Тоді президент відкладає законопроект, він його не підписує під приводом, що десятиденний термін порушено, Конгрес розпущено, й повертати законопроект нема куди.

180. Інститут контра сигнатури.

Державне право зарубіжних країн наділило главу держави властивістю безвідповідальності за його діяльності. Монарх не несе відповідальності за свої дії довічно, президент – на строк свого обрання. У парламентських монархіях і парламентських республіках це обґрунтовується тим, що глава держави діє за порадами своїх міністрів, які й несуть відповідальність за них – інститут контрасигнатури. Будь-який акт, що виходить від глави держави, набуває юридичної сили тільки тоді, коли він підписується відповідним міністром, до ведення якого цей акт належить.

181. Монарх: особливості конституційно-правового статусу.

Монарх – глава держави у країнах з монархічною формою правління. Особливості:

  1. первинність влади монарха;

  2. успадкування влади монарха представниками правлячої династії.

  3. недоторканність – монарх не може бути притягнутий до відповідальності. Це забезпечується інститутом контра сигнатури;

  4. право на особливий титул, державні регалії – трон, корону, мантію, скіпер; на резиденцію та власний двір;

182. Поняття системи престолоспадкування .

183. Види системи престолоспадкування.

  1. салічна (Японія, Бельгія, Норвегія) спадкування престолу здійснюється тільки по чоловічій лінії;

  2. кастильська (Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди) жінки не виключаються з черги престолонаслідників, але перевага все ж у чоловіків, тобто молодший брат виключає з черги старшу сестру;

  3. скандинавська (Швеція) право на престолонаслідування мають і жінки, і чоловіки.

  4. австрійська (існувала в минулому, на практиці за останні століття ця модель не застосовувалась) жінки могли спадкувати трон при умові, що у всіх поколіннях даної династії немає чоловіків

  5. Мусульманська - система престолонаслідування у арабських державах має свою специфіку. Трон спадкується не певною особою, а правлячою сім’єю, яка сама вирішує, хто з родичів займе престол. наприклад в Кувейті на престол може бути призначений будь-який син монарха; є країни, в яких на престол може бути призначений будь-який родич монарха.

  6. племінна монарха призначає племінна рада з числа синів покійного вождя (Свазіленд).

  7. особливості спадкування престолу існують в Непалі, Бутані та деяких інших країна, коли трон хоча і спакується певною династією, але король за життя визначає майбутнього спадкоємця, не обов’язково старшого сина.

  8. обрання монарха

є країни, в яких монархи обираються (Малайська Федерація).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]