
- •Модуль №1 «Конституційне Право Зарубіжних Країн»
- •1. Предмет сучасної науки конституційного права зарубіжних країн.
- •6. Джерела науки конституційного права зарубіжних країн.
- •7. Поняття і предмет конституційного права як галузі права в зарубіжних державах.
- •8.Співвідношення конституційного та публічного права.
- •9. Система галузі конституційного права у зарубіжних державах.
- •10. Поняття джерела конституційного права та його значення.
- •11. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •12. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романно-германської системи права.
- •13. Особливості джерел конституційного права в в державах з мусульманською системою права.
- •14. Співвідношення національних джерел конституційного права з міжнародним правом.
- •15.Міжнародні договори як джерела національного конституційного права.
- •16. Закон в системі джерел конституційного права.
- •17. Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •18. Класифікація законів за їх юридичною силою, за часом дії, за суб’єктами законотворення, умовами чинності, за способами систематизації норм та іншими критеріями.
- •19. Конституційні закони: поняття та види.
- •24. Внутрішньодержавні публічно-правові договори як джерела конституційного права в зарубіжних державах.
- •25 Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права. Конституційні угоди.
- •26. Судовий прецедент як джерело конституційного права.
- •27. Доктрина як джерело конституційного права.
- •28. Загальні правові принципи як джерела конституційного права.
- •29. Виникнення терміну ,,конституція,,.
- •30. Формування поняття ,,конституція,..
- •32. Матеріальна і формальна конституція.
- •33. Юридична і фактична конституція. Жива конституція.
- •34. Реальна і фіктивна конституції.
- •35. Соціальні функції конституції.
- •36. Співвідношення понять ,,конституція,, і ,,конституціоналізм,,.
- •37. Співвідношення поняття ,,конституція,, і ,,конституційний лад,,.
- •38. Види конституцій за формою зовнішнього виразу.
- •39. Види конституцій за порядком внесення змін.
- •40. Види конституцій за способом їх прийняття.
- •41. Види одкройованих конституцій.
- •42. Юридичний зміст демократичних конституцій.
- •43. Способи прийняття установчих конституцій.
- •44. Види конституцій за часом їх дії.
- •46. Особливості внесення змін і доповнень в писані та неписані конституції.
- •47. Структура кодифікованих конституцій.
- •48. Конституційно-правовий зміст преамбули.
- •49. Структура не кодифікованих конституцій.
- •50. Поняття та види тлумачення конституції.
- •51. Поняття та зміст конституційного контролю.
- •52. Конституційне правосуддя.
- •58. Моделі конституційного контролю в зарубіжних державах.
- •59. Принципи конституційно-правового статусу особи в зарубіжних державах.
- •60. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
- •61. Природничо-правовий підхід до регулювання прав людини.
- •62. Позитивістський підхід до регулювання прав людини.
- •63. Вихідні засади мусульманської концепції прав людини.
- •64. Африканська концепція прав людини
- •65. Соціалістична концепція правового статусу людини.
- •66. Конституційно-правове регулювання статусу національних меншин і корінних народів у зарубіжних державах.
- •67. Права національних меншин.
- •68. Способи та інститути захисту прав і свобод людини та громадянина в зарубіжних державах.
- •69.Нормативні та інституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина.
- •70. Міжнародні органи з захисту прав людини.
- •71. Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
- •72. Поняття і зміст громадянства.
- •73. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
- •74. Філіація: поняття, зміст.
- •75. Натуралізація: поняття, зміст.
- •76. Оптація та трансфер:поняття та зміст.
- •77. Поновлення громадянства: поняття, зміст.
- •78. Спрощені процедури набуття громадянства.
- •79. Способи припинення громадянства.
- •80. Експатріація: поняття, зміст.
- •81. Денаціоналізація: поняття, зміст.
- •82. Денатуралізація: поняття, зміст.
- •83 Втрата громадянства: поняття, зміст.
- •84. Співвідношення понять ,, Громадянство,, і національність,, в зарубіжних країнах.
- •85. Конституційно-правові підходи до регулювання питань подвійного громадянства (біпатризм).
- •86. Зміст конституційного положення ,,соціальна держава,,
- •87. Зміст конституційного положення ,,правова держава,,.
- •88. Зміст конституційного положення ,.Демократична держава,,
- •89. Зміст конституційного положення «світсьа держава».
- •90. Теократична держава: поняття, приклади сучасних держав.
- •91. Клерикальна держава: поняття, сутність.
- •92. Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади.
- •93. Поняття та сутність політичної партії.
- •94. Сутнісні ознаки політичної партії.
- •95. Мета функціонування політичної влади.
- •96. Класифікація політичних партій.
- •97. Функції політичних партій.
- •98. Організаційна структура політичних партій.
- •99. Партійні системи: поняття, зміст, види.
- •100. Багатопартійна система та її види
- •101. Багатопартійна система і багатопартійність: співвідношення понять.
- •106. Однопартійні системи.
- •107. Лобістські групи: поняття, сутність.
- •108. Форма держави як об’єкт конституційно-правового регулювання.
- •110. Класифікація форм правління сучасних держав.
- •112. Необмежена(абсолютна) та обмежена(конституційна) монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •113. Парламентська та дуалістична монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •114. Особливості абсолютної монархії, приклади.
- •115. Особливості дуалістичної монархії, приклади.
- •116. Особливості парламентської монархії, приклади.
- •117. Поняття системи престолоспадкування.
- •118. Види систем престолоспадкування.
- •119. Республіка як форма правління та її різновиди.
- •120.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •121. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •122. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •123. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •124. Нетипові форми правління.
- •125. Форми державно-територіального устрою.
- •126. Унітарна держава, її різновиди.
- •127. Проста та складна унітарні держави: спільні риси та відмінності.
- •128. Поняття та види автономних утворень.
- •129. Національна і територіальна автономії: порівняльний аналіз.
- •130. Політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •131. Поняття та особливості регіоналістичних держав.
- •132. Поняття та конституційно-правові ознаки федерації.
- •133. Види федерацій.
- •134. Принципи утворення федерацій.
- •135. Конституційно-правові засади розподілу компетенції між федерацією та її суб’єктами.
- •136. Конфедерація як специфічна форма правління.
- •137. Поняття і зміст політичного режиму.
- •138. Види політичних режимів.
- •139. Конституційно-правові ознаки демократичного політичного режиму.
- •140. Конституційно-правові ознаки тоталітарного політичного режиму.
- •141. Конституційно-правові ознаки авторитарного політичного режиму.
- •142. Поняття і зміст прямої демократії.
- •143. Форми прямої демократії в зарубіжних країнах.
- •144. Вибори як форма прямого волевиявлення
- •145. Відзив депутата (представника): поняття, сутність.
- •146. Референдум як форма народовладдя: поняття, сутність, види.
- •147. Поняття та сутність народної ініціативи.
- •148. Народне вето: поняття сутність.
- •149. Поняття і соціальні функції виборів.
- •150. Види виборів за опосередкованістю волі виборців.
- •151. Чергові і позачергові вибори.
- •152. Загальні і часткові вибори.
- •153. Загальнонаціональні, регіональні та місцеві вибори.
- •154. Прямі та непрямі вибори: порівняльний аналіз.
- •159. Конституційно – правові принципи виборчого права.
- •160. Принцип свободи виборів. Зобовязуючий вотум.
- •161. Виборчі цензи.
- •162. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.
- •163. Види виборчих систем, критерії відмінності між ними.
- •164. Мажоритарна виборча система, її різновиди.
- •165. Сутність мажоритарної системи відносної більшості.
- •166. Сутність мажоритарної системи абсолютної більшості.
- •167.Сутність мажоритарної системи кваліфікованої більшості.
- •168. Правове регулювання та особливості пропорційної виборчої системи.
- •169. Виборча квота.
- •170. Закриті (жорсткі) і відкриті (гнучкі) виборчі списки.
- •171. Преференційне голосування (система єдиного перехідного голосу).
- •172. Система єдиного неперехідного голосу (напівпропорційна система)
- •173. Особливості мажоритарно-пропорційної виборчої системи.
- •174. Поняття та сутність глави держави.
- •175. Юридичні форми глави держави.
- •177. Функції і повноваження глави держави у зарубіжних країнах.
- •178. Поняття та зміст права вето.
- •179. Види права вето глав зарубіжних держав.
- •180. Інститут контра сигнатури.
- •181. Монарх: особливості конституційно-правового статусу.
- •182. Поняття системи престолоспадкування .
- •183. Види системи престолоспадкування.
- •184. Недоторканність монарха.
- •185. Особливості конституційно-правового статусу президента в зарубіжних державах.
- •186. Способи обрання президентів зарубіжних держав.
- •187. Припинення повноважень президента. Імпічмент.
- •188. Конституційно-правовий статус допоміжних органів та установ при главі держави.
- •189. Поняття парламенту, його сутність.
- •190. Вихідні засади концепції народного представництва.
- •191. Соціальні функції парламенту.
- •192. Структура парламентів зарубіжних країн.
- •193. Зміст представництва верхньої та нижньої палат бікамерних парламентів.
- •194. Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •196. Компетенція парламентів зарубіжних держав.
- •197. Форми парламентського контролю за діяльністю уряду.
- •199. Обмеження дострокового припинення повноважень парламентів.
- •200. Конституційно-правовий статус парламентаря.
- •201. Юридична природа представницького мандата.
- •203. Імперативний представницький мандат.
- •204. Парламентський імунітет.
- •205. Депутатський індемнітет.
- •206. Поняття уряду, риси.
- •207. Місце уряду в системі вищих органів державної влади
- •208. Способи формування.
- •209. Парламентський спосіб формування уряду.
- •210. Парламентська інвеститура.
- •211. Позапарламентський спосіб формування уряду.
- •212. Склад і структура урядів.
- •213. Види урядів.
- •214. Коаліційний уряд.
- •215. Уряд національної єдності.
- •216. Службовий уряд.
- •217. Уряд меншості.
- •218. «Тіньовий кабінет»
- •220. Інститут парламентської відповідальності уряду.
175. Юридичні форми глави держави.
Одноособові:
монарх ( король, імператор, султан) (Японія, Великобританія);
президент (Франція, США);
регент – особа, яка тимчасово виконує повноваження глави держави за неповнолітнього монарха;
генерал-губернатор – фактично виконує функції глави держави у державах-членах Британської співдружності;
виборний монарх;
верховний понтифік;
спів князівство, що випливає із подвійного протекторату (Андорра).
племінний вождь(Свазіленд).
Колегіальні:
федеральна рада у Швейцарії, яка зі свого складу обирає федерального президента;
країни тоталітарного соціалізму, де функції глави держави виконують або уряди, або постійно діючі органи парламентів(законодавчих органів) – Державна рада Куби;
регентська рада;
два капітани-регенти у Сан-Маріно;
колегіальний орган Президія у Боснії і Герцоговині (1 боснієць + 1 хорват + 1 серб).
176. Місце глави держави у системі органів державної влади.
Конституційно-правовий статус глави держави залежить від форми правління і характеру політичного режиму в тій чи іншій державі. Навіть в країнах з однією і тою ж формою правління політична роль і об’єм повноважень глави держави можуть серйозно відрізнятися.
Глава держави може очолювати виконавчу владу (США, Єгипет), бути частиною представницького органу (Великобританія, Індія) та не належати до жодної із гілок влади (Німеччина, Італія).
Глава держави може бути символом державності (Японія), владним арбітром по відношенню до інших інститутів держави (Франція) та одноособовим повновладним главою (Оман, Саудівська Аравія).
177. Функції і повноваження глави держави у зарубіжних країнах.
Особливості конституційного статусу глави держави найбільш повно виявляються у характері та обсязі його повноважень. У різних джерелах наводяться різні варіанти повноважень (компетенції) глави держави, але, виходячи з дидактичних міркувань, доцільно виділити, з нашої точки зору, такі найбільш характерні та специфічні повноваження глави держави:
Представницькі функції: глава держави головує на урочистих церемоніях, виступає з офіційними зверненнями до парламенту і з посланнями до нації. Він вважається як особа, що виступає завжди від імені своєї держави в силу свого становища і не потребує ніяких на те повноважень.
Повноваження у сфері законодавчої діяльності глави держави неоднакові в різних групах країн. Глава держави часто має право законодавчої ініціативи, може накладати вето на акти парламенту, право розпуску парламенту.
Повноваження у сфері виконавчої влади. В тих країнах, де глава держави наділений виконавчою владою, його повноваження в цій галузі є значні. У президентських і монократичних республіках (США, багато країн Латинської Америки, значна частина країн, що розвиваються) президент є одноособовим носієм урядової влади.
Повноваження в судовій сфері. За главою держави майже усіх країн світу зберігаються такі повноваження: а) призначення на судові або вищі судові посади; б) здійснення права помилування; в) головування у вищих консультативних установах, які відносяться до суддівського корпусу.
Зовнішньополітичні повноваження. Це, по-перше, верховне представництво країни в міжнародних відносинах (форми різні: безпосереднє звертання до глав іноземних держав, особисті контакти, візити і зустрічі з колегами, участь у міжнародних форумах та ін.). По-друге, призначення керівника відомства закордонних справ і дипломатичних представників країни за кордоном. Крім того, при главі держави акредитуються іноземні дипломатичні представники. По-третє, в ряді країн главі держави належить право ініціативи, підготовки і проведення переговорів, особистої участі в найбільш важливих із них і підписання міжнародних договорів. По-четверте, у багатьох країнах до прерогатив глави держави належить право оголошення війни і укладання миру.
Надзвичайні повноваження. У багатьох країнах (США, Франція, Шрі–Ланка, Нігерія та ін.) глава держави наділений правом запровадження надзвичайного стану або використання надзвичайних повноважень. У будь-якому разі це має носити тимчасовий характер.