134. Принципи утворення федерацій.

Принципи утворення:

1. територіальний - це США, Бразилія, Мексика, Авст­рія, Німеччина, Австралія та ін. Так, жоден із 50 штатів США не був утворений за національною ознакою, однак на півдні країни темношкіре населення складає більшість. Тобто тут національний фактор не має значення;

2. національний - Бельгія, Пакистан. Тут суб’єкти федерація як правило відповідають тій чи іншій національній меншині.

3. комплексний – одні суб’єкти утворюються за територіальним принципом, а інші – за національним. Канада, Швейцарія.

135. Конституційно-правові засади розподілу компетенції між федерацією та її суб’єктами.

В основі розподілу компетенції між центром і суб’єктами федерації лежить співвідношення 4-ьох елементів: 1) виключної компетенції федерації; 2) виключної компетенції суб’єктів; 3) спільної компетенції федерації і її суб-тів; 4) повноваження, не охоплені жодним з перелічених елементів.

Можна виділити такі основні варіанти розподілу компетенції:

1. Конституція встановлює виключну компетенцію федерації, а всі інші питання вирішують її суб’єкти, або може бути встановлено, які питання суб-ти федерації не можуть вирішувати (19 пунктів перераховано в Конституції Ефіопії 1994 року).

2. Встановлюється виключна компетенція суб-тів федерації, в яку федеративні ор-ни не можуть втручатися (к-ція США, Швейцарії).

3. Конституція встановлює дві сфери компетенції федерації ції та її суб-тів (Аргентина, Канада).

4. Вказується компетенція федерації, її суб-тів і спільна компетенція(К-ція Індії, 1949 року).

5. Конституція дає перелік тільки федеральної і спільної компетенції, виключної компетенції суб’єктів не існує (Нігерія).

136. Конфедерація як специфічна форма правління.

Конфедерація - це міждержавне об'єднання з певними, визначеними в установчому акті цілями. Спільні органи, що формуються у конфедерації, наділені обмеженою компетенцією. Держави-члени мають право скасовувати акти цих органів і право виходити з конфедерації. Конфедерація має нестійкий характер, з часом вона або розпадається (Австро-Угорщина), або перетворюється на федерацію (Швейцарія, США).

Конфедерації притаманні такі ознаки:

— це об'єднання суверенних держав на підставі договору;

— відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території та державного кордону;

— відсутність спільної для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової системи (у тому числі бюджету);

— наявність спільного конфедеративного органу, який складається з делегатів суверенних держав і має на меті координацію діяльності конфедерації; рішення цього органу не мають обов'язкового характеру для суб'єктів, які можуть відмінити їх дію на своїй території (право нуліфікації);

— відсутність суверенітету конфедерації, кожна з держав зберігає свій суверенітет;

— тимчасовий характер об'єднання (союзу);

— право вільного виходу суб'єктів з конфедерації.

137. Поняття і зміст політичного режиму.

Політиний режим – це сукупність реальних засобів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада, реальний порядок взаємовідносин частин державного механізму.

Політичний режим включає діяльність і органів держави, і партій, і суспільних організацій, і статус громадян. Для науки конституційного права особливе значення має теоретичне визначення змістовної характеристики політичного режиму. Окреслити характерні риси політичного режиму означає встановити на основі яких специфічних критеріїв, теоретичних абстрактних концепцій можна встановити та охарактеризувати певний політичний режим. У зарубіжній літературі такими критеріями є, наприклад: спосіб організації органів державної влади і взаємовідносини між ними; методи їх діяльності; місце і функції політичних партій та інших громадських організацій; характер законодавства; ступінь гарантованості та дотримання прав і свобод громадян; відносини між державою та індивідом; політична доктрина, на якій спирається відповідний політичний режим; ідеологію, яку захищає; соціальна база та ін..