9. Система галузі конституційного права у зарубіжних державах.

Конституційне право як галузь національного права конкретної країни – це складна система, що складається з різних структурних частин, елементів, субсистем. Головними його складовими є: принципи, норми та інститути, які характеризують внутрішню побудову галузі.

Принципи конституційного права – це загальні засади, в яких знаходять правове відображення найбільш важливі демократичні цінності людської цивілізації, відповідно до яких будується вся система юридичних норм, а також здійснюється конституційно-правове регулювання суспільних відносин. Загальні принципи утворюють нібито кістяк, каркас цієї системи. Їх особливістю є те, що вони регулюють відповідні суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми. Найбільш важливі закріплюються у конституціях: народного суверенітету, народного представництва, поділу влади, не відчуженості прав.

Конституційно-правові інститути являють собою певну систему норм конституційного права, що регулюють однорідні і взаємопов’язані суспільні відносини і які утворюють відносно самостійну групу. Часто поділяються на тубінститути.

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. У порівнянні з нормами інших галузей вони відрізняються: а) своїм змістом, сферою регульованих суспільних відносин; б) джерелами, в яких вони містяться, оскільки найважливіші норми закріплені в Конституції, і в силу цього мають найвищу юридичну силу; в) установчим характером своїх приписів, оскільки конституційно-правові норми, визначають форми правових актів, порядок їх прийняття і опублікування, компетенцію державних органів; г) особливостями внутрішньої структури(поширеними є норми що містять тільки диспозицію). За призначенням у механізмі правового регулювання норми конституційного права поділяються на матеріальні та процесуальні. За функціональною спрямованістю конституційно-правові норми можна класифікувати як регулятивні й охоронні.

10. Поняття джерела конституційного права та його значення.

Джерела - засоби виразу правил поведінки учасників конституційно-правових відносин і надання їм обов’язкової сили;фундаментальні засади на яких ґрунтується право;форми,процедури і процеси в результаті яких право стає реальністю,правова норма набуває відповідної форми.

1. нормативно-правові акти: а)конституції;б)закони(конституційні закони;органічні закони;звичайні закони;надзвичайні закони);в)акти які за юридичною силою прирівнюються до закону(делеговане законодавство)

2. регламенти парламентів та їх палат(з їх допомогою регулюються організація і діяльність палат парламенту)

3. нормативно-правові акти о-нів вик влади,місцевого регулювання,о-нів конституційного контролю,акти прийняті на референдумах.

4. конституційно-правовий звичай(правило поведінки усного характеру,яке деякий час санкціонується державою)

5. судові прецеденти(рішення суду в конкретній справі)

6. Договори:-внутрішньодержавні публічно-правові;-міжнародні.