106. Однопартійні системи.

Однопарт. с-ми – хар.для кр-н з недемократич.режимами, де легальний статус і п-во формувати уряд належ.одній, фактично державній партії, що прийшла до вл.революц.шляхом (Куба, КНР). Відбувається зрощення держ.і парт.апарату та бюджету, що більше посилює позиції домінуючої партії, вводиться офіційна ідеологія, виключається свобода думки – ці та ін.фактори приводять до диктаторського режиму

107. Лобістські групи: поняття, сутність.

Лобісти – це ті посадові особи, які функціонують при парламентах зарубіжних держав з метою тиску на папламент, щодо прийняття тих чи ін. рішень. Лобізм – це тиск на парламент. Це явище легалізували США. Проте проводиться фінансовий контроль форсткий контроль над лобізмами. Для своєї діяльності вони розробляють концепції для проштовхування тих чи ін. законів, ведеться так звана компанія.

108. Форма держави як об’єкт конституційно-правового регулювання.

Форма держави – це система способів та засобів організації і здійснення державної влади. Форма держави є об’єктом конституційного регулювання:

• може бути предметом окремого розділу Конституції (один із розділів Конституції Туреччини 1982 р. має назву "Форма держави");

• закріплена в окремих статтях Конституції (ФРН, Франція, Польща);

• визначається окремим конституційним законом (Швеція).

109. Чинники, що зумовлюють багатоманітність форм держави в зарубіжних державах.

Серед них виділяють такі:

• Історичні традиції розвитку національної державності. Зокрема, стійкість монархічних форм правління у таких країнах, як Великобританія, Данія, Швеція, Японія, пояснюється поряд з іншими тим, що монархія у цих державах існувала протягом багатьох століть.

• Історичні особливості становлення національної державності. Наприклад, прийняття федеративної форми державного устрою такими країнами, як Мексиканські Сполучені Штати, США, ФРН, Швейцарія пояснюється історичними умовами виникнення самої держави, а не національними моментами.

• Національний склад населення даної країни. Саме ця обставина зумовила встановлення федерації у багатонаціональних державах.

• Обрання тієї чи іншої державної форми у країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, у значній мірі залежало від впливу метрополії. Так, у багатьох колишніх колоніях монархічної Великобританії (наприклад, Трінідад і Тобаго, Ямайка) після проголошення незалежності була встановлена монархічна форма правління, водночас як колишні колонії республіканської Франції у переважній більшості своїй стали республіками (Бенін, Габон, Маврітанія).

110. Класифікація форм правління сучасних держав.

Під формою правління розуміють структуру, правове становище і співвідношення вищих органів державної влади. Таким чином форма правління дає відповідь на питання, як організована верховна державна влада, які органи її здійснюють і які принципи взаємовідносин між ними. Розрізняють два головні різновиди:

• монархія;

• республіка.

111. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди.

Монархія – це форма правління при якій державна влада повністю чи частково належить одноособово главі держави – монарху. Сутнісні ознаки:

1. влада монарха має первісний характер, не вважається похідною від будь-якої іншої влади, органу чи виборців;

2. влада монарха як правило успадковується;

3. державна влада повність або частково належить монарху;

4. усе державне правління здійснюється від імені монарха;

5. відсутність інститут відповідальності глави держави.

Різновиди:

1. абсолютна монархія ( Саудівська Аравія, Оман);

2. обмежена монархія:

   • парламентська ( Великобританія, Бельгія, Швеція, Данія);

   • дуалістична ( Марокко, Йорданія);

Особливі монархічні форми:

• виборна монархія (Малайзія, ОАЕ);

• теократична монархія (Ватикан);

• держави- члени Британської співдружності, де формально главою держави є британський монарх ( Австралія, Нова Зеландія);

• князівство Андорра.