100. Багатопартійна система та її види

Багатопартійна система - політична система, при якій може існувати безліч політичних партій, що теоретично володіють рівними шансами на отримання більшості місць у парламенті країни. (Франція, Японія, Італія) Залежно від характеру суперництва між партіями багатопартійні системи, в свою чергу, поділяються на такі:

помірно багатопартійні системи (Бельгія, Нідерланди), які відрізняються від інших орієнтованістю всіх невеликими ідеологічними відмінностями між партіями;

поляризовані багатопартійні системи, для яких характерно значне ідеологічне розмежування між партіями за шкалою "ліві - праві", відсутність сильних центристських партій, а також прагнення до укладення недовговічних партійних союзів, які дозволяють формувати уряд;

атомізовані системи (Болівія, Малайзія), які передбачають наявність значної кількості слабо пов'язаних між собою і з населенням партій (від тридцяти до двохсот), ізольованість партій від влади і відсутність у них важелів впливу на владу.

Залежно від характеру союзів, що укладаються між партіями, багатопартійність може бути: Блоковою, коли близькі за ідеологією партії об'єднуються в блоки і йдуть на вибори зі спільними кандидатами і спільною програмою. Наприклад для Франції характерна двоблоковість, коли на президентські вибори партії йдуть двома блоками - лівим і правим.

Коаліційною, близької до поляризованої багатопартійності. Ні одна з партій не має більшості в парламенті, достатньої для того, щоб самостійно впливати на склад кабінегу міністрів, що формується.

Тільки союз з іншим партійними фракціями дозволяє сформувати коаліційний уряд.

101. Багатопартійна система і багатопартійність: співвідношення понять.

Поняття «багатопартійна система» близьке до поняття «бага­топартійність», але не тотожне. Якщо останнє вказує на кількість партій, що фуніщіонують у державі, то «багатопартійна система» означає, що реальну можливість боротися за владу мають більш як дві партії, оскільки «двопартійна система» - це також багатопартійність. За наявності багатопартійної системи, як правило, формується коаліційний уряд.

102. Багатопартійна система без домінуючої політичної партії.

Без домінуючої партії (в б-бі за владу бер.уч.приблизно рівні за силами противники, у жодної партії немає шансів добитися більшості, тому при формуванні уряду неминучі союзи та угоди, таке може затягнутися на довгий час і забезпечити стабільність такого уряду досить складно);

103. Багатопартійна система з домінуючою політичною партією.

З домінуючою партією (така партія контролює парламентську більшість і формує уряд, напр..в Японії до 1993 року 38 років домінувала Ліберально-демократична партія);

104. Блокові багатопартійні системи.

Блокові (набувають своєрідності під час виборчих кампаній, коли має місце різка поляризація політ.сил, які групуються в два протилежні табори)

105. Двопартійні системи.

Двопартійна система - це не показник кількості партій, що діють на політичній арені конкретної країни, їх завжди більше двох. Поняття «двопартійна система» лише підкреслює, що в умовах багатопартійності тільки дві політичні партії володіють реальною можливістю вести боротьбу за владу і, як наслідок, - сформувати уряд. Одна з цих партій стає правлячою, а друга - опозиційною. Як правило - це дві численні, давно сформовані партії, які почергово змінюють одна одну при владі. Інші політичні партії не можуть стати владними, по-перше, через свою нечисленність і, по-друге, через діючу мажоритарну виборчу систему, яка не дозволяє перемогти на виборах нечисленним партіям. Вона вигідна лише великим, численним партіям. Так, у Великобританії діють такі політичні партії: Консервативна, Лейбористська, Ліберальна Соціалнаявність організаційної структури; прагнення влади; пошук народної підтримки. Сутнісна ознака політичної партій від інших об»сднань громадян зумовлені метою функціонування політичної партії.