96. Класифікація політичних партій.

Багатоманітність політичних партій зумовлена тим, що вони виражають інтереси різних соціальних груп. Є різні критерії класифікації:

1. За методом діяльності:

• демократичні – діють в межах конституції, закону, з повагою до опозиції;

• радикальні – у процесах своєї діяльності готові на порушення закону;

• екстремістські - використовують незаконні методи боротьби.

2. За місцем в політичному спектрі суспільства:

• праві – консервативні (н-д. республіканська партія в США);

• центристські – ліберальні та ліберально-демократичні (н-д. в ФРН – вільна демократична партія);

• ліві – соціал-демократичні партії.

3. За масштабом дії:

• загальнонаціональні;

• регіональні.

4. За представництвом в центральних органах державної влади:

• правлячі;

• опозиційні.

5. Щодо організаційної класифікації:

- кадрові;

- масові;

- партії, побудовані на чітких, формально закріплених принципах членства;

- партії, в яких відсутній інститут оформленого членства, а належність до них виражається через голосування за її кандидатів на виборах.

97. Функції політичних партій.

Функції політичних партій – це основні напрямки їх діяльності, обумовлені їх цілями і завданнями:

1. представницька – вираження інтересів певних верств населення;

2. ідеологічна - пропаганда своїх цінностей, свого світосприйняття;

3. комунікативна – підтримка зв’язків із правлячами колами, населенням, виборцями;

4. політична – участь у боротьбі за владу, розробка свого політичного курсу, втілення його в життя;

5. робота і з залучення до партій нових членів, прагнення до створення могутньої соціальної партії.

98. Організаційна структура політичних партій.

• політична програма;

• соціальна база (групи населення, що підтримують – електорат);

• керівні органи;

• місцеві партійні організації;

• статути.

99. Партійні системи: поняття, зміст, види.

Партійна система – система відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями. Партійна система – це - частина (підсистема) політичної системи, яка в свою чергу є у своєму широкому розумінні певною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості (ідеології та психології), політичних відносин (режиму функціонування, зв"язків політичних інститутів між собою та з зовнішнім середовищем політичної системи), а у вузькому, суто інституційному розумінні – систему політичних інститутів, що беруть

участь у здійсненні політичної влади. Залежно від кількості партій, що реально претендують на владу, виділяють такі типи партійних систем.

Однопартійні системи виключають можливість існування якихось інших партій і передбачають злиття партійного і державного керівництва. Подібна модель характерна для тоталітарних і частково авторитарних режимів.(КНДР, Куба, Лаос)

"Уявна" багатопартійність (квазібагатопартійність). Це означає, що реальна влада зосереджена в руках однієї партії при формальному дозволі діяльності інших партій. Так, не дивлячись на те, що в Китаї, крім комуністичної партії, існує ще вісім партій, всі вони визнають керівну роль КПК. Інша назва цієї системи - "система з партією-гегемоном".

Біпартизм або двопартійна система (США, Великобританія, Нігерія). Для неї характерна наявність двох партій, постійних лідерів виборчих кампаній, з якими не в стані конкурувати інші партії.

Система "двох з половиною партій". Від попередньої вона відрізняється тим, що одна з двох провідних партій країни, перемігши на виборах, може сформувати уряд, лише блокуючись з третьою, менш сильною партією. Така модель існує в Німеччині.