7. Поняття і предмет конституційного права як галузі права в зарубіжних державах.

Використання терміну конституційне право зарубіжних країн у плані характеристики галузі діючого права не означає наявності особливої інтегруючої галузі права – такої галузі немає. Існує конституційне право кожної окремої країни – австрійське, індійське, російське та ін. В такому розумінні конституційне право як галузь права в зарубіжних державах – це конкретна галузь діючого права тієї чи іншої держави, яка являє собою внутрішньо узгоджену сукупність норм, що регулюють визначену сферу суспільних відносин. Конституційне право зарубіжних країн є головною галуззю права кожної зарубіжної країни, що являє собою сукупність юридичних норм, які закріплюють економічну основу держави, форму правління і форму державного устрою, визначають організацію, компетенцію і порядок діяльності вищих органів державної влади, місцевого самоврядування, права, обов’язки і свободи громадян, виборче право і виборчу систему. Предмет:

1. суспільні відносини, які складають основи правового статусу людини;

2. суспільні відносини, що складають державно-територіальний устрій, тобто правовий статус держави, склад держави, взаємовідносини держави із її складовими частинами, правовий статус складових частин держави;

3. суспільні відносини, які складаються в процесі організації і здійснення державної влади та місцевого самоврядування (сюди відносять суспільні відносини, які виникають в процесі формування органів державної влади і місцевого самоврядування, відносини, що складаються в процесі діяльності представницьких органів законодавчої влади і місцевого самоврядування, суспільні відносини, які виникають в процесі визначення с-ми принципів організації і діяльності виконавчої та судової державної влади) .

8.Співвідношення конституційного та публічного права.

Конституційне й публічне право співвідносяться між собою, конституційне право є одним з видів публічного права. Публічне право — це система правових норм, що врегульовують відносини між державними органами, а також між державою та особою і суспільством, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади. Критерії віднесення норм до приватного чи публічного права:

1) інтерес (публічний, державний інтерес — галузь публічного права)

2) предмет правового регулювання(сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д)

3) метод правового регулювання (у публічному праві — метод субординації);

4) суб'єктний склад (публічне право регулює відносини приватних осіб із державою або між державними органами).

За цими критеріями конституційне право можна віднести до підсистеми публічного права: публічний інтерес, предметом є сфера так званих ,,державних справ,,; імперативний метод; регулює відносини державних органів між собою та відносини приватних осіб з державою).