82. Денатуралізація: поняття, зміст.

Позбавлення натуралізованого громадянства - денатуралізацією. Денатуралізація є досить звичайною процедурою. Вона нерідко пов'язана з різного роду протиправними діями, зокрема з набуттям особою громадянства з порушенням закону. Відносно ординарний характер денату-ралізації зумовлений тим, що в зарубіжній політико-правовій теорії пошире-на концепція, за якою юридичний зв'язок між державою і натуралізованим громадянином вужчий за обсягом встановлених прав і обов'язків і менш стійкий, ніж зв'язок між державою та її природженим громадянином.

83 Втрата громадянства: поняття, зміст.

У законодавстві окремих держав передбачено власне втрату громадянства, тобто автоматичну втрату громадянства за певних умов. Найчастіше підставою такої втрати громадянства є натуралізація в іншій державі. У країнах, де визнаний принцип вільного виходу з громадянства, автоматична втрата його є звичайною процедурою.

Автоматична втрата громадянства у вітчизняній практиці зустрічається лише у міжнародних угодах та у спеціальних законодавчих актах, в той час як в США це типова форма втрати громадянства. У США існує так звана доктрина свободи експатріації. Якщо яка-небудь особа, що має американське громадянство, натуралізувалася за кордоном, вона автоматично його втрачає. У законодавстві США встановлені і інші підстави автоматичної втрати громадянства (наприклад, у випадку участі американського громадянина у виборах в іноземній країні).

84. Співвідношення понять ,, Громадянство,, і національність,, в зарубіжних країнах.

На рівні Європи поняття громадянства та національності є тотожними. Хоча у французькій мові є окреме слово для позначення громадянства, у назві Європейської конвенції про громадянство французькою вони все одно вжили слово«національність», яке означає і національність, і громадянство. І коли вони мають на увазі громадянство, то кажуть - національність.Існує інший підхід - за національність більше береться технічне походження, а за громадянство береться походження та належність до держави.

Національність розглядають у таких аспектах:

1) Належність індивіда (особи) до певної нації чи народу, які мають своє істор. ім'я. За конституціями деяких держав (напр., Сирія, 1973; Туркменія, 1992) обрання на посаду президента країни допускається тільки за національною ознакою.

2) Сукупність людей одного і того ж етн. походження, які проживають у різних д-вах і регіонах світу.

3) Належність особи до д-ви за громадянством (напр., американець, німець, француз, поляк - для осіб будь-якого етн. походження). Термін «національність» використовується також у збірному значенні народностей, нац. меншин, груп населення, які населяють територію тієї чи ін. країни.

Громадянство сталий політико-правовий зв’язок між людиною і державою, що виражається у сутності їх взаємних прав, обов’язків і відповідальності.

85. Конституційно-правові підходи до регулювання питань подвійного громадянства (біпатризм).

Невідповідність принципів набуття та припинення громадянства в різних країнах часто породжує стан множинного громадянства. Найбільш розповсюджені випадки подвійного громадянства (біпатризму), тобто належність особи до громадянства двох держав, яке підтверджується відповідними документами. Наприклад, дитина, яка народилася на мексиканській території від батьків-австрійців буде мексиканським громадянином за Конституцією Мексики і австрійським громадянином за законодавством Австрії.

У законодавстві більшості держав не визначаються юридичні наслідки подвійного громадянства. Як правило, вони негативно ставляться до такого стану й укладають договори про уникнення випадків подвійного громадянства, зобов’язуючи осіб, які мають громадянство обох держав, обрати одне громадянство. Водночас ряд держав (Іспанія, Російська Федерація, США та ін.). до цього часу не закріпили принцип виняткового громадянства. Ст. 11 Конституції Іспанії передбачає, що "держава може укладати договори про надання подвійного громадянства з країнами Латинської Америки або з тими країнами, що мали або мають особливі зв’язки з Іспанією". А в ст. 62 Конституції Російської Федерації сказано: "громадянин Російської Федерації може мати громадянство іноземної держави (подвійне громадянство) відповідного до федерального закону або міжнародного договору Російської Федерації. Подібний підхід до подвійного громадянства є майже винятком, оскільки біпатризм розглядається як аномалія не тільки в національному, але й у міжнародному публічному праві.