71. Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.

ПІДДАНСТВО - — правова належність особи до д-ви з монархіч. формою правління. У своєму первіс. значенні за доби феодалізму термін «підданство» символізував повну залежність людини від влади монарха. З часом він еволюціонував і тепер у ряді монархічних держав (Бельгія, Іспанія, Нідерланди, Японія) вживається у значенні терміна громадянство.

72. Поняття і зміст громадянства.

Найбільш поширеним у науці конституційного права за­рубіжних країн є визначення громадянства як сталого політико-правового зв’язку між людиною і державою, що виражається у сутності їх взаємних прав, обов’язків і відповідальності. Конституційна теорія і практика до основних характеристик громадянства відносять: 1) громадянство — правовий стан, який виражається, з одного боку, в його загальному правовому нормуванні, а з іншого — в індивідуальному юридичному оформленні громадянства кожної людини (паспорт громадянина, свідоцтво про народження, інший документ, який містить вказівку на громадянство); 2) сталий характер відносин громадянства, існуючих постійно, як правило, від народження до смерті громадянина, що має загальний порядок припинення і не припускає однобічного розірвання громадянства; 3) двосторонній зв’язок людини з державою, який виражається у сукупності взаємних прав, обов’язків і відповідальності, що грунтується на визнанні та поважанні гідності, основних прав і свобод людини; 4) розповсюдження на громадянина суверенної влади як внутрі країни, так за її межами.

Зміст конституційно-правового інституту громадянства виявляється при аналізі відповідного законодавства конкретної держави. Зауважимо, що в наш час усі відносини з приводу громадянства регулюються конституціями держав, законами про громадянство та іншими нормативно-правовими актами.

73. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.

Способи:

1. філіація;

2. натуралізація;

3. оптація;

4. трансфет;

5. поновлення;

6. репатріація.

74. Філіація: поняття, зміст.

Основним і об’єктивно найбільш реальним способом набуття громадянства є філіація (лат. filialis— синовній), тобто набуття громадянства за народженням. Громадянство за народженням, визначається двома принципами — "права крові" (jus sanquinis) і "права грунту" (jus soli). Історично першим був застосований принцип "права крові": він становив ще принцип римського права. У феодальну епоху народження на території, підвладній конкретному суверену, призводить до встановлення правового зв’язку підданства. Тоді і почали застосовувати принцип "права грунту", який домінував у Європі до кінця ХVІІІ ст. "Право крові" знову набуло широкого розповсюдження після його закріплення у французькому Цивільному кодексі 1804 р. (кодексі Наполеона).

Т.зв. принцип "права крові" визнає громадянином будь-яку особу, котра народилася від громадян даної держави (у деяких країнах вважається достатнім, щоб один із батьків мав відповідне громадянство). У такому випадку не має значення на території якої держави народилася ця особа. Натомість застосування принципу "права грунту" означає, що громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території незалежно від громадянства батьків.

Право крові – Естонія, Італія,ФРН.

Право грунту – Аргентина, США.