§ 14. Підводні води
Усі води, що знаходяться під поверхнею землі, прийнято називати п і д з е м н и м и в о д а м и. За умовами свого існування, походженням i станом вони неоднакові.
Підземні води утворюються внаслідок просочування води, яка випала на поверхню землі, конденсації водяної пари, що надішла з атмосфери, при остиганні магми на глибині. Вирішальне значення має просочування рідкої води з поверхні землі.
Підземні води, які залягають близько від земної поверхні, називаються г р у н т о в и м и. Пройшовши через водопроникні породи(пісок), підземні води на певній глибині збираються у водоносних пластах над водотривкою верствою (глина, кристалічні породи),
Підземні води є причиною й такого природного явища, як з с у в и. Найчастіше вони виникають на схилах, складених водо-
ривкими глинистими верствами, які чергуються з водоносними породами. Верхня верства землі зсовується вниз по схилу, змочеому підземною водою. В результаті гинуть рослини, руйнуються будвлі. Зсувам запобігають, закрілюючи схили.
Запитання i завдання. 1. Яке господарське значення підземних вод? 2. Чи є у місцевості, де ви живете, мнеральні джерела? Якого складу? 3. Чи є карстові форми рельєфу у вашій місцевості? Опишіть їx. .
§ 15. Річки та робота їx
Погляньте на ф1ізичну карту півкуль. Ви бачите велику кількість темно-синіх звивистих ліній. Це річки. Тшільки в Радянському Союзі налічуеться їх понад 200 000. P і ч к а — це природний доступний водотік у зниженні рельєфу, де є похил. Умовно річку відрізняють від струмка, під яким розумйють водотік, що не чинитъ перешкоди для пішохода (звичайно довжина його не більша 20км, ширина до 3 м). Початок річкам дають джерела, які виходять на земну поверхню, багато які річки беруть початок в озерах, болотах, на схилах rip та з-під льодовиків.
Тимчасові потоки, струмки i річки утворюють на поверхні води, роль яких дуже велика у формуванні рельєфу (ярів річкових долин). Текучі води зносять продукта руйнування гірських порід у знижені місця, заповнюють їx i в решті решт вирівнюють поверхню. Значения текучих вод велике в господарській діяльності людини, тому що джерела, струмки i річки — основні джерела водопостачання. Вздовж річок розміщені населенні пункти, річки використовують як шляхи сполучення, длову риби, одержання електроенергії. У посушливих областя ода річок іде для зрошення. Кожна р1ічка мае в и т i к — місце, де вона бере початок; русло— заглиблення, по якому тече річка; гирло — місце її впадіння в іншу річку, озеро, море. Головна piчка з yciмa її притоками утворює річкову систему. Для головної річки звичайно характерна більша довжина, водність, більш старий геологічний вік долини. Але не завжди цi ознаки проявляються, у деяких назва «головна» склалася i закріпилась історично, наприклад Волга несе води менше, ніж Кама при впадінні в неї. Але вВолга заселена раніше, ніж Кама. У інших річок деякі притоки ніж у головної річки: Miccypi довша від Micciciпi, Іртиш—від Обі.
Кожну річкову систему характеризують протяжність ycix piчок складають, площа басейну, густота piчкової сітки i звивисть річок. Під басейном річкової системи розуміють площину,з якої річки одержують живлення. Басейни річок відокремлені від одного вододілали. Лінії вододілів найчастіше проходять по височинах, в окремих випадках — по рівнинних заболочених місцях.
Живляться piчки за рахунок піддземних вод, які виходять на поверхню у вигляді джерел, а також від атмосферних опадів дощів і снігів. В гірських областях річки в основному живлятьс водами від танення льодовиив. Отже, за способом живлення pічки земної кулі можна поділити на ті, які одержують живлення від дощів,— piчки екваторіального, тропічного i субтропічного поясів (Амазонка, Конго, Ніл, Янцзи та т.); які одержують живлення вів танення снігів i льодовитв,— річки, що беруть початок у високих горах i течуть по районах Крайньої Півночі (Амудар'я, Сирдар'я, Кубань, Юкон); річки, які одержують живлення від підземних вод та iз схилів rip у посушливому поясі (невеликі piчки північногo схилу Тянь-Шаню); річки мішаного живлення в помірному поясі з яскраво виявленим стійким сніговим покривом (Волга, Днтро, Об, Енісей та ін.).
Від характеру живлення залежить рівень води в piчках Найбільший підйом води в більшості річок на території нашої країни cnocтерігається при таненні снігу під час в е с н я н о ї п о в е н i. Такими річками є, наприклад, Волга, Єнісей та ін. Амур має два розливи: весняний, менший, i сильний у кінці літа під час мусонних дощів. Літлій розлив мають i рйчки районів Крвйньої півночі, тому що сніги в цих місцях тануть влітку. Більшість річок Середньої Азії й Кавказу, які беруть початок у горах, розливаються також улітку, за рахунок посиленого танення в цей час снгiв льодовиквв на високих горах.
Спостереження за рівнем річок дали змогу виділити періоди з найбільш високою i низькою водою. Вони називаються «межень», «повінь» i «паводок». Межень — найнижчий рівень води в річці. У cepeдній смузі Pociї межень спостерігаеться в кінці літа, а також у кінці зими у зв'язку з відсутністю поверхневого живлення. П о в i н ь — це щорічний підйом води, який приходить до розливу piчок в один i той самий сезон. П а в о д о короткочасний неперіодичний підйом води в piчкax, наприклад при сильних тривалих дощах. У нашій країні проведено величезні роботи по урегулюванню стоку i наявності води в річках за порами року. На piчкax збудовано величезні водосховища, які вміщують весняні й паводкові води. Завдяки цьому економно витрачається вода протягом року. : Водосховища збудовано майже на вcix великих річках Рядяньського Союзу.
Робота piчки виявляеться в е р о з i ї, тобто руйнуванні (розмиві) порід, по яких протікає piчкa, у перенесений матеріалу, в його акумуляції (накопиченні в якому-небудь місці).
Ерозію розрізняють глибинну, спрямовану на поглиблення русла, i б i ч ну, спрямовану на руйнування берегів річки. Русла річок звивісті. Один берег підмивається, руйнується,інший намивається, наростає. Цей процес постійний. Пухкий матеріал piчка переносить i відкладає. У верхів'ях річок переважае глибинна ерозія. Відкладання починається при уповільненні течиї piчки. Спочатку відкладається крупніший мaтepiaл — каміння, галька,крупний пісок, а нижче за течією — дрібний — пісок, мул та iн.
У гирлах piчок принесений матеріал накопичуеться. Утворються острови, мілини, протоки між ними. Такі утворення називають дельтами (Волга, Лена, Ніл та ін.). Є річки, в яких немае дельт. Вони впадають у море у вигляді розширеного гирла без носіїв. Такі гирла називають воронкоподібними, або естуаріями (Темза, Рейн, бшсей та багато інших наших piчок впадають у Північний Льодовитий океан).
В результаті роботи річку утворюються p і ч к о в i д о л и н и — звивисті витягнуті зниження з певним похилом, по днуяких протікає piчкa.
У річкових долинах розрізняють такі елементи: русло, заплаву, тераси, корінні схили. Русло — найнижча частина долини, по якій тече piчкa. Заплава — частина долини, яка заливається під час повеней i паводків. Поверхня її нepiвнa, великі витягі, зниження чергуються з невеликими піщаними височинами. Найчастіше високі місця спостерігаються вздовж 6eperiв (береговi вали), звичайно вони вкриті багатою рослинністю. Т е р а с и являють собою вирівнянi площадки, які простягаються вздовж долини у вигляді східців. Це колишні заплави річки, яка раніше текла на більш високому piвнi. На великих piчкax спостерігається по кілька терас. Починають рахувати їх від заплави (перш друга i т. д.). На Волзі простежується 4 тераси, а на piчкax Cxiдного Сибіру – до 20.
Отже, річкова долина створена річкою. Сформувалася вона під впливом багатьох факторів тектонічних процесів, які визначили напрям, а й іноді форму долини; гірських порід, їx складу положения верств; вивітрювання гірських порід, змиву атмосферними опадами пухких матеріалів, сповзання грунтів тощо. Тому, форми річкових долин piзноманітні.
Т i с н и н и (ущелини) створені майже самою глибинною ерозією. Ці долини мають прямовисті схили, складені звичайно міцними гірськими породами. Дно долини в усю ширину зайняте руслом piчки. Поширені вони у високогірних країнах на Кавказі,Памірі в Альпах, Андах та в інших горах.
К а н ь й он и — глибоко врізані гірські долини, дно якиу усю ширину зайняте руслом, але вони відрізняються від тіснин східчастими схилами. Такі долини звичайно формуються в країнах з горизонтальним заляганням верств різної міцності. Канйони i каньйоноподібні долини зустрічаються в Дагестані, Вірменіїi, Криму. Найглибший каньйон має річка Колорадо ( штат Арізона), глибина якого доходить до 2 км.
З а п л а в н і д о л и н и відзначаються наявністю широкої заплави, а русло займає тільки частину її. Таких долин багато на рівнинах
буває в найжарюший місяць, коли дуже тануть сніги i льоди в горах.
Рівнинні річки течуть звичайно в широких долинах, мають пологий поздовжшй профіль, невелике падіння висот — усьога кілька сантиметрів на 1 км. Течія спокійна. Русло звивисте, часто буває поділене на рукави. Висока повінь буває навесні, коли сильно тане сніг. Максимум стоку в piчкax помірних широт проходить також навесні.
У рівнинної річки можна виділити загальні риси русла, у якому чергуються плеса i перекати. Плеса звичайно утворюються на вигинах річок. Це найглибший їx дільниці, на яких сильна течія. Перекати — мілкі дільниці річки з швидкою течіею. Вони утворюються на спрямлених дольницях річки, тобто на переходах від одного вигину до другого. Поступово плеса й перекати переміщуються за течію річки. При випрямленні piчок на місцях плес утворюються стариці. При дальшому розвитку старищ втрачають зв'язок з руслом, утворюючи озера серповидної форми, які поступово заростають i стають болотами.
Пороги i водоспади. Якщо в pycлі річки є виходи твердих порід, то на дні річки утворюються ступи (або ряд устутв). Якщо уступи порівно полон, то на таких місцях утворюються пороги. На крутих i високих уступах утворюються водоспади.
Порожисті piчки зустрічаються досить часто. Вони є великими перешкодами для судноплавства.
Найбільші водоспади на Землі: Вікторія на річці Замбез (Африка) з висотою падіння води 120 м при ширині 1800 м; Iгуacy на річщ Ігyacy (Південна Америка), висота якого близь-ко 800 м при ширині потоку до 2700 м; Ніагарський на річці Hiaгapi (Північна Америка) падає з висоти 51 м двома потоками при загальній ширині понад 1200 м.
Запитання i завдання. 1. Чим рівнинні річки вщр1зн>уоться від гірських? 2. Від чого залежигь швидкість течії річки? 3. Накресліть поздовжній профіль piвнинної гірської річок. 4. Як утворюються пороги i водоспади? 5. Покажіть на карті річки, на яких є водоспади i пороги.