- •3. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин в повоєнний період. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої
- •2. Початок “холодної війни” і виникнення військово-політичних блоків у Європі і Америці.
- •9. Радянсько-югославський конфлікт.
- •10. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- •12. «Празька весна» 1968 р. Втручання країн овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- •7. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки. Утворення дрв. Боротьба в'єтнамського народу проти французької агресії
- •Китай і сша
- •8. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- •Паризька угода
- •15. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт.
- •16. Крах мандатної системи на Близькому Сході. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльська війна 1948 рр.
- •19. Об'єднання Німеччини
- •17. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •18. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (50-80рр)
- •20. Трансформація нато наприкінці 80х- у 90х рр. Розширення нато на Схід у 90-х рр. Хх ст.
- •21. Західноєвропейська інтеграція у 50-х рр.
- •22. Еволюція єес в 60-80 рр.
- •23. Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс.
- •24. Міжурядова конференція єс 1996-1997рр. Амстердамський договір.
- •1) Питання економічного та валютного союзу єс (“зона євро”).
- •2) Питання розширення єс.
- •3) Надання єс військового виміру.
- •26. Суецька криза 1956 року.
- •27. Шестиденна війна та її наслідки.
- •28. Кемп-девідський процес та його наслідки
- •29. Проблема безпеки Перської затоки в мв хх ст. Кувейтська криза
- •Кувейтська криза: коротка довідка
- •Історичні коріння та причини кризи в Перській затоці.
- •Утворення антиіракської коаліції.
- •Політика срср.
- •Роль оон у врегулюванні кризи.
- •30. Мв на Близькому Сході у 90-х рр. Хх ст.
- •13. Заключний етап нбсє у Хельсинкі.
- •14. «Нова східна політика» фрн. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн
- •18 Вересня 1973 р. Ндр і фрн стали членами оон.
- •11. Зміни у взаєминах провідних держав Європи і Америки в іі пол. 1950-х – на поч. 60-х рр.
- •4. Утворення двох німецьких держав
- •5. Громадянська війна в Китаї та проголошення кнр.
- •6. Війна в Кореї та її наслідки.
- •Північна Корея
- •Південна
- •13. Причини і поточні наслідки ґлобальної війни проти тероризму початку ххі ст. (Продовження).
18. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (50-80рр)
Статут НАТО підписали представники Бельгія, Ісландія, Данія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Портуналія, Італія, Великобритианія, Франція. та США. Надалі кількість членів НАТО збільшилася. У 1952 р. до НАТО приєдналися Греція й Туреччина, у 1955 р. - ФРН, У 1982р.-Іспанія.
21.02.1966 р. Франція з ініціативи її лідера Ш. де Голлля виходить з НАТО з метою "відновлення суверенітету Франції на своїй території". 7.03 Франція поставила вимогу евакуювати з її території всі штаби НАТО, американські війська та іноземні військові бази. Щтаб-квартиру НАТО переведено з Парижа до Брюсселя. Літаки НАТО мали одержувати спец. дозвіл для перельоту над терторією Франції.
В 60х рр. і на поч 70-х рр. основні перешкоди для розвязання проблеми європейської безпеки становили продовження гонки озброєнь, поширення в світовій порлітиці силових рішень. У Європі. перебували атомна авіація й ракети НАТО середнього радіусу дії, у 1959-1961 рр. СРСР розмістив аналогічні ракети на своєму сході.
США й Великобританія вирішують створити багатосторонні ядерни сили в НАТО. 1964 р ФРН висуває свій план цього. Згідно з ним кораблі з ядерною зброєю на борту мали комплектуватися змішаною командою, що складалася б на 1\3 з амер, на 2\3 - з військослужбовців інших країн НАТО. Проте це не було реалізовано. ФРН тільки стала членом створених нових органів НАТО – з питань ядерної оборони і з питань ядерного планування. Планам створення багатосторонніх сил було покладено край підписанням в 1968 р. Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Протилежні блоки Європи продовжували ставити на воєнну силу, ядерну зброю як головні засоби зміцнення безпеки. У 1966 р. в Бухаресті країни ОВД ухвалили декларацію, в якій виклали своє бачення шляхів ослаблення напруження в Європі, в т.ч. висловилися за одночасний розпуск ОВД і НАТО, за визнання існуючих кордонів. Знову пропонувалося скликати загальноєвропейську нараду для обговорення питань безпеки і співробітництва в Європі, погодились на участь США, Канади, запропонувалося . обговорити проблему скорочення збройних сил на території європейських держав і питання розвитку культрних зв'язків. В грудні 1967 р. НАТО – "Доповідь Армеля" (міністр закордонних справ Бельгії), яка передбачала концентрацію зусиль НАТО на підвищенні стабільності в МВ, необхідної для тривалого миру, пропозиція переговорів з ОВД про скорочення збройних сил. Сесія Ради НАТО в Брюсселі 9-10.12.1971 р.– можливий зміст НБСЄ: безпека, зокрема принципи відносин між державами та деякі військові аспекти безпеки; вільне переміщення людей, вільне розповсюдження інформації, ідей, культ. зв'язки; співробітництво в галузі економіки, прикладних наук і техніки, теоретичних наук; співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища. НБСЄ – 3 етапи: 3-7.07.1973, 1974-75 рр.; 30.07-1.08.1975 р. в Гельсінкі, Заключний Акт ("Декларація принципів, якими держави-учасниці керуватимуться у взаємних відносинах", включала цілий ряд найважливіших принципів. Серед них: суверенна рівність, незастосування сили чи загрози силою, недоторканість кордонів, територіальна цілісність держав, мирне врегулювання суперечок, невтручання у внутрішні справи, повага прав людини та основних свобод, рівність та право народів розпоряджатися власною долею, співробітництво між державами й сумлінне виконання зобов'язань згідно з міжнародним правом. Акт передбачав безперервність процесу зустрічей та переговорів в межах Загальноєвропейського, чи Гельсінського процесу. Заключний акт у Гельсінкі затвердив статус-кво й став важливим гарантом миру на європейському континенті.