Оперативне управління у фінансовому менеджменті (на прикладі управління платежами)

Одним із найважливіших завдань в оперативному управлінні фінан­совими ресурсами навчального закладу є управління платежами.

Умови підвищення ефективності діяльності освітніх організацій контролю та координації і тим самим забезпечує перехід управління фі нансовими ресурсами закладу на якісно новий рівень. (ДИВ. СХЕМУ).

«Замовники» укладають угоди (подають заявки) на навчання, нау­ково-технічну продукцію (НТП), а потім перераховують на розрахунко­вий рахунок закладу в «Банку» гроші за навчання. «Банк» повідомляє заклад про гроші, що надійшли на його разрахунковий рахунок, та на­дає «Виписку банку».

Заклад на підставі пакету угод (портфеля замов­лень), статистичного аналізу грошових надходжень за минулі періоди, прогнозу попиту на його продукцію (послуги) складає «План надход­жень» коштів на свій розрахунковий рахунок на тривалий період (Р^1К квартал, місяць).

Коригування «Плану надходжень» здійснюється в ра­зі змін у портфелі замовлень та попиті на продукцію, а також відповід­но до фактичних надходжень на підставі «Виписки банку».

«Виконавці» — центри відповідальності, що складають «Замовлен­ня» на оплату придбання ресурсів, послуг, необхідних для функцюну вання закладу. На підставі «Замовлень» складається «План витрат» той самий період, що й «План надходжень». «План витрат» коригуєті ся в разі змін у «Плані витрат», а також відповідно до фактичної опла­ти замовлень на підставі «Виписки банку». Таким чином, плани над­ходжень та витрат повинні збігатись чи мати незначні відмінності.

Проте за сучасного нестабільного стану економіки плани надходжень від кількості грошових коштів на розрахунковому рахунку закладу.

Для успішного функціонування системи «Планування платежів» закладу необхідно забезпечити взаємоузгоджене функціонування бага­тьох підсистем обліку, контролю та планування в закладі.

Взаємоузгоджене функціонування підсистем «Облік матеріальних цінностей», «Облік кредиторської та дебіторської заборгованості», «Облік підзвітних осіб», «Розрахунок заробітної платні» тощо дає змо­гу оперативно проводити аналіз фінансового стану закладу з виділен­ням у балансі його коштів таких розділів: розподіл прибутку, створен­ня та використання фондів економічного стимулювання, наявність власних обігових та прирівнюваних до них коштів, стан та використан­ня обігових коштів.

6. Здійснення інвестицій в освітню діяльність

Модель оцінювання ефективності інвестиційних програм

У процесі фінансово-господарської діяльності адміністрації навчаль­ного закладу доводиться здійснювати інвестиції в програми, результати яких можуть бути отримані лише після завершення тривалого періоду.

Прикладами таких довгострокових інвестицій є придбання цінного об­ладнання (наприклад, комп'ютерної техніки), науково-дослідницькі роз­робки, направлення співробітників на курси підвищення кваліфікації, організація семінарів, конференцій, виставок. Результати інвестування виявляться у віддаленому майбутньому. Тому вкрай важливо розробити механізм оцінювання ефективності інвестиційних програм.

Ухвалення інвестиційної програми здійснюється відповідно до цілей навчального закладу. Оптимальність такої програми визначається показниками досягнення мети.

Цільовою настановою для закладу є підвищення якості навчального процесу та наукових досліджень: під­вищення якості викладання предметів, покращення матеріально-тех­нічної бази навчання, покращення побутових умов, організація дозвіл­ля учнів, покращення якості послуг, які надає заклад.

Результатом реа­лізації такої цільової настанови має бути збільшення контингенту Учнів, кількості угод на науково-дослідницькі роботи та інші послуги закладу. В цілому ці результати становлять програму діяльності закла­ду, спрямовану на максимізацію прибутків.

Показниками, що характеризують ступінь ризику програ­ми, виступають операційний та фінансовий леверидж.

Фінансовий леверидж характеризує ефективність використання позики, за яку заклад має виплатити певний відсоток. Рівень фінансо­вого левериджу показує, на скільки відсотків зміниться прибутковість позикових коштів зі зміною прибутку закладу на 1 %.

Модель оцінювання ефективності інвестиційних програм роз­глядається на певний проміжок часу. Вхідними змінними моделі є об­сяги послуг, що надає заклад, та ціни на них. Враховуються постійні та змінні витрати з кожного виду послуг. Крім того, постійні витрати поділяються на обов'язкові (матеріальна база та забезпечення її екс­плуатації, амортизаційні відрахування, комунальні послуги, бюджетні відрахування та податки, страхування майна, заробітна платня вчителів та інших працівників закладу) і

дискреційні (витрати на дослідження, наукову діяльність, розробки у сфері удосконалення навчального про­цесу, рекламу, підвищення кваліфікації викладачів). Величина обов'яз­кових витрат залишається практично незмінною протягом відносно незначного проміжку часу, величина ж дискреційних витрат може змі­нюватися відповідно до цілей функціонування закладу.

Таким чином, розміри дискреційних витрат фактично визначають перспективи розвитку закладу, реклама дає змогу збільшувати попит на послуги, дослідження та розробки у сфері удосконалення навчаль­ного процесу та наукової роботи сприяють зниженню обов'язкових витрат, а підвищення кваліфікації викладачів забезпечує покращення якості освітніх послуг і, як наслідок, зростання цін на них.

Модель дає змогу визначити сукупний додатковий попит, зумовле­ний рекламою, на період планування з кожного виду послуг; розміри необхідної матеріальної бази; забезпечення ресурсами плану набору учнів.

Визначення ризику програми здійснюється шляхом розрахунку рівня операційного (на підставі показників постійних витрат та маржи-нального прибутку на планований період) та фінансового леверидж) (на підставі зміни прибутковості позикових коштів та забезпечення прибутковості закладу).

Модель оцінювання прибутковості депозитних вкладів

Дослідження динаміки надходжень грошових ресурсів на розрахуй ковий рахунок навчального закладу дає змогу зробити висновок про ^в нерівномірність. Піковими місяцями є вересень, січень, лютий, тр^а^ вень.

Оскільки існують платежі, орієнтовані на виплату через тривали

угодами на момент виконання робіт), постає необхідність захисту фі­нансових ресурсів закладу від впливу інфляції.

Одним зі способів збереження грошей від знецінення є розміщення їх на депозитному вкладі. Виступаючи в такому разі в ролі інвестора, ос­вітній заклад має не помилитись у виборі партнера — банку чи іншого комерційного закладу з вигідними для інвестора показниками відсотко­вої ставки на період нарощування.

Тому в системі фінансового менед­жменту освітнього закладу передбачена модель оцінювання прибутко­вості депозитних вкладів під прості та складні відсотки.

Вхідними змінними такої моделі є: початковий розмір депозиту, пе­ріод часу, на який робиться вклад, ставка нарощування. Для оцінюван­ня використовується показник темпу інфляції. Модель дозволяє розра­хувати нарощену суму грошей на певний період депозитного вкладу.

Модель регулювання витрат на навчання (на прикладі ВНЗ)

В умовах достатньо жорстокої конкуренції, зумовленої ринковими відносинами, перед навчальним закладом постають завдання визначен­ня навчального плану з предметів, що користуються попитом у сучас­них умовах, та цін за навчання. Процес визначення цін за навчання здійснюється в кілька етапів.

На першому етапі проводиться маркетингове дослідження потреб ринку в певних спеціалістах, відповідно — знаннях з певних предметів.

Метою цього дослідження є визначення виду ціни за навчання за окре­мими спеціальностями (лімітна стратегія, стратегія «збирання вер­шків», стратегія «укорінювання» на ринку, стратегія лідера ринку, престижна, психологічна, скоригована стратегії тощо) та її значення.

Не розглядаючи механізму роботи та методів визначення цін на цьому етапі, припустимо, що відповідні особи в освітньому закладі володіють інформацією про навчання одного студента за певним профілем. Тобто за умови, що ціна за навчання одного студента буде встановлена на пев­ному фіксованому рівні, забезпечуватиметься виконання плану набору студентів на цю спеціальність.

На другому етапі проводиться розрахунок собівартості навчання за певними профілями. Факультети складають калькуляції витрат на нав­чання одного студента (групи студентів). Калькуляція собівартості складається для кожної спеціальності окремо. Кількість статей витрат У ній визначається планово-фінансовим відділом (ПФВ) навчальні витрати на капітальний ремонт, енергоресурси та комунальні послуги інші витрати.

Першу групу статей витрат становлять витрати, необхідні безпо­середньо для навчання учня (студента). Вони визначаються факульте­том разом з ПФВ. До цієї групи належать: основна та додаткова заро­бітна платня педагогічного й допоміжного персоналу (вона визнача­ється нормативними документами Міністерства освіти і науки України та навчальним закладом), навчальні витрати, витрати на прид­бання обладнання, оренду приміщень, видання навчально-методичної літератури.

Другу групу статей витрат становлять витрати на персонал, що за­безпечує діяльність закладу: основна та додаткова зарплата адміністра­ції, функціональних підрозділів закладу та нарахування на неї, наклад­ні витрати закладу.

Третю групу статей витрат становлять витрати на розвиток нав­чального закладу.

Слід зауважити, що витрати за першою та другою групами в наш час залежать здебільшого не від конкретної спеціальності чи профілю, а тільки від розмірів навчального закладу та рівня його технічної осна­щеності. Витрати третьої групи визначають перспективи розвитку зак­ладу освіти: поліпшення матеріальної бази, відкриття нових спеціаль­ностей (профілів), підтримання непрестижних предметів. Ця група витрат надзвичайно рухома, на неї суттєво впливає коньюнктура ринку. Тобто фактично вона являє собою ту частину коштів, якою заклад мо­же вільно маневрувати, визначаючи політику свого розвитку.

Таким чином, орієнтуючись на ринкові ціни, що пропонуються за навчання за різними профілями (спеціальностями) навчального закла­ду, за допомогою моделі можна регулювати контингент студентів, які навчаються на умовах повної компенсації витрат.