4. Впровадження та реалізація фінансового менеджменту

Фази та рівні фінансового управління

Як відомо, кожний управлінський процес складається з певних фаз Управління:

1. Визначення цілей організації.

2. Формулювання основних напрямів здійснення політики школи.

3. Планування діяльності.

4. Проектування (конструювання) структури організації.

5. Забезпечення управління діяльністю організації та її спрямування.

6. Визначення форм управління процесом і контролю за ним.

7. Оцінювання процесу.

Усі зазначені вище стадії є необхідними для повноцінної фінансової ^Системи, як і для будь-якого іншого виду менеджменту. У грамотно ор-^аНізованій фінансовій системі мають враховуватися всі аспекти вище-°^писаних фаз.

Паралельно з фазами (стадіями) управління в організаціях (школах) йзначаються різні рівні управління:

Умови підвищення ефективності діяльності освітніх організацій

2. Структурне фінансове управління — планування на певних пі нях та організація виконання.

3. Оперативне управління — забезпечення управління процесами т

контролю за ними.

Фінансова стратегія закладу

Фінансові завдання школи мають розглядатися в контексті загальної діяльності школи, її основних напрямів та бути підпорядкованими ос­вітнім цілям.

Основні завдання школи об'єднуються в такі групи:

1) освітні завдання;

2) фінансові завдання;

3) соціальні завдання;

4) стимулювальні завдання;

5) суспільні завдання;

6) політичні завдання.

В умовах конкуренції школа не може дозволити собі обмежуватись

виконанням тільки освітніх завдань.

Крім головної мети — надання освіти, необхідно враховувати низку

фінансових цілей:

• створення простору для виконання освітніх завдань;

• надання інформації для формування та здійснення політики й фі­нансового звітування;

• контроль за спрямуванням та ефективністю нововведень;

• створення простору для успішного управління персоналом;

• забезпечення наступності шкільної організації. Стратегічне управління школою має передбачати створення

структури й упорядкування сукупності завдань, що відповідають пе­рерахованим фінансовим цілям. Це забезпечить визначення єдиних чітко сформованих пріоритетів у межах організації. Як приклад ві користаємо концепцію контрактної освіти. У випадку її впроваджен-ня пропонується вибір: вона застосовується як можливість скориста тися ймовірним дефіцитом, як засіб оптимізації звичайного освітнь* ге набору.

Прикладом альтернативних пріоритетів школи, пов'язаних рінансовою політикою, можуть бути:

• обов'язкова загальна освіта чи вузька (більш спеціалізована) осв

• координація спеціально розробленої діяльності щодо надання і

трактної освіти;

• централізована чи децентралізована фінансова організація;

• бюджетна система, якою керують із центру.

Нівелювання суперечностей між різними головними завданнями, чіткий вибір пріоритетів називається процесом формування політики ціколи. Стратегічне фінансове управління означає, що обрані пріорите­ти мають бути відображені в плані фінансового розвитку, в якому пе­редусім слід визначити фінансову вартість усіх складових шкільної діяльності.

Перелік питань має такий вигляд:

/. Освітньо обумовлений вибір політики

(наприклад, щодо:

• системи прийому;

• методів навчання).

2. Фінансово обумовлений вибір політики (наприклад, щодо:

• фінансової організації;

• бюджетних процедур;

• природи резервів).

3. Соціально обумовлений вибір політики (наприклад, щодо:

• системи додаткової підготовки;

• найму на роботу та просування по службі).

4. Суспільно і кар 'єрно обумовлений вибір політики.

Оскільки забезпечення наступності освітньої та фінансової політи­ки має бути однією з основних цілей, планування мусить охоплювати більш ніж річний період. У зв'язку з цим слід відзначити, що стратегіч­не фінансове управління, яке передбачає визначення завдань і політи­ки, від початку повинні здійснювати ті люди, які несуть основну відпо­відальність у межах шкільної організації.

Не слід допускати, щоб фінансові експерти чи наглядачі визначали вибір на загальношкільному рівні. Це може призвести до зосереджен­ня уваги на фінансових аспектах діяльності школи, тоді як централь­ним у школі має бути насамперед освітній процес.