- •1.Способи проникнення вірусів людини та тварин в клітину.
- •2.Особливості репродукції вірусів людини та тварин.
- •3. Характеристика родини Adenoviridae
- •6. Недоліки та переваги використання вірусів бактерій як
- •7. Класифікація вірусних інфекцій на рівні клітини.
- •8. Порівняння антропонозних і зоонозних інфекцій
- •9. Типи взаємодії вірус-переносник
- •10. Використання бактеріофагів як векторів у генній інженерії
- •11. Характеристика вируса гепатита в
- •12. Порівняння живих та убитих вакцин
- •13. Характеристика циркулятивної передачі вірусів рослин
- •14. Цикл розвитку бактеріофагу т4
- •15. Критерії класифікації вірусних інфекцій на рівні організму
- •16. Типи вакцин
- •17. Особливості репродукції вірусів рослин
- •18. Цикл розвитку бактеріафагу λ
- •19. Фактори противірусного імунітету
- •20. Постулати л.В.Громашевського
- •21. Шляхи передачі вірусів рослин у природі:
- •22. Характеристика явища лізогенії
- •23. Характеристика вірусу грипу типу а
- •24. Поняття про епідеміологічний ланцюг
- •25. Класифікація родини picornaviridae
- •26 Создание вирусоустойчивых сортов растений.
- •27. Характеристика вірусу поліеміеліту
- •28. Характеристика родини ретровірусів
- •29, Характеристика вірусу герпесу
- •30. Шляхи передачі вірусів людини та тварин
- •31. Типи реакцій рослин на вірусну інфекцію. Характеристика пропагативної передачі вірусів рослин(приклади)
- •32. Характеристика пропагативної передачі вірусів рослин
- •33. Порівняння літичного і лізогенного циклів розвитку бактеріофагів.
- •34. Віруси та їх компоненти як антигени
- •35. Гуморальний імунітет та його роль у відповілі на вірусні інфекції
- •36. Розповсюдження вірусної інфекції по рослині
- •37. Порівняння літичного і лізогенного циклів розвитку бактеріофагів.
- •38. Роль клітинного імунітету у відповіді на вірусну інфекцію
27. Характеристика вірусу поліеміеліту
Діаметр 17 – 30 нм, в центрі вірусної частки РНК оточена капсидом. Вірус не має оболонки. 30% сухої маси складає РНК. Решта- білок. В складі вірусу немає ні ліпідів, ні вуглеводів. Геном представлений одно нитчастою плюс нитчастою РНК. Вона інфекційна, і функціонує як іРНК. Її особливість – на 5 кінці замість шапочки є ковалентно зв’язаний з РНК геном ний білок VPg - Регуляторна роль геномного білка в процесі дозрівання вірусу. На 3 кінці геномної РНК є полі-А послідовність з 15-50 поліаденіловиї залишків. Її видалення знижує інфекційну активність РНК. Капсид складається з 4 білків. VP1, VP2, VP3, VP4. На поверхні вібріону - VP1, а в VP4 тісно асоціює з вірусною РНК. Він взаємодіє з клітинними рецепторами. Цикл репродукції в цитоплазмі асоціації з гладкими мембранами - 5-7 годин. Проникає шляхом ендоцитозу в умовах низького рН. В процесі роздягання вивільняється вірусна РНК і зв’язується з рибосомами, формуються вірусні полі рибосоми, котрі потім нарізаються на зрілі білки. Неструктурними білками є протеази і РНК-полімерази. Вірус викликає пригнічення синтезу клітинних РНК і білку. Первинна репродукція відбувається в слизовій оболонці роту, лімфовузлів і тонкого кишківника.
28. Характеристика родини ретровірусів
Ретровіруси являють собою обширну родину. Вони виділені від різноманітних тварин і людини. Назва родини пов'язана з ферментом – зворотною транскриптазою (англ. revers transcriptase), який входить до складу віріону.
Родина ретровірусів включає три підродини: Оncovirinae, Spumavirinae, та Lentivirinae.
Підродина Oncovirinae (від лат. Oncos - пухлина) включає збудників ряду неопластичних захворювань, зокрема лейкозу великої рогатої худоби. Підродина Spumavirinae (від лат. spuma- пінящий) об'єднує ряд недостатньо вивчених ретровірусів, здатних обумовлювати злиття клітин та утворювати синцитій ( збудники синцитіальної інфекції великої рогатої худоби, кішок, мавп). Підродина Lentivirinae (від лат. lenti- повільно) включає ряд збудників повільних вірусних інфекцій, зокрема інфекційної анемії коней, вісна-маеді овець. Сюди ж відноситься також вірус набутого імунодефіциту людини (ВІЛ).
Віріони ретровірусів сферичної форми, розміром 90 – 120 нм, мають суперкапсиду ліпопротеїнової природи з шипоподібними пепломерами. Капсид побудований за типом кубічної симетрії. Ретровіруси містять до 2% РНК, біля 65% білку , 30% ліпідів та 2% вуглеводів.
Характерною структурною особливістю у віріонів ретровірусів є унікальна серцевина, що представлена власною капсулою (внутрішня білкова мембрана) та нуклеотидом, до складу якого входить РНК і білок. Геном ретровірусів, на відміну від всіх останніх представників царства вірусів, диплоїдний – представлений двома однаковими молекулами РНК, молекулярною масою біля 3 МД. Він містить чотири гени : (5'→3') gay, pol, env, src.
Білки. У складі ретровірусів виявляється від 11 до 13 структурних білків. Найменше білків локалізовано у серцевині. Головний внутрішній білок Р27-Р30 розташований у мембрані, що оточує РНК. Два - п'ять білків гліколізовані і знаходяться у складі ліпопротеїнової оболонки. З ними пов'язана типоспецифічна характеристика вірусів. У віріонах онковірусів виявлено ряд білків з ферментативною активністю, зокрема РНК- залежна ДНК- полімераза, ДНК- залежна ДНК -полімераза, нуклеази, протеїнкінази і інші.
Репродукція. В процесі репродукції онковірусів синтезується ДНК. Вірусоспецифічна ДНК утворюється через стадію утворення гібридної двохнитчастої молекули РНК-ДНК. Пізніше РНК руйнується ферментом, а на ДНК синтезується комплементарна їй нитка ДНК. Таким чином утворюється дволанцюгова молекула ДНК, яка інтегрує з клітинним геномом і вірусоспецифічним транскрибується з утворенням вірусної РНК, котра виконує – роль іРНК і забезпечує синтез вірусоспецифічних білків , а потім, з'єднуючись з останніми, приймає участь у формуванні віріонів. В процесі дозрівання вірусні білки модифікуються, частина з них гліколізується. Вихід віріонів здійснюється шляхом брунькування через зовнішню клітинну мембрану.
Проникновение: прикрепление, слияние
Локализация в клетке: ядро (транскрипция, накопление)
ЦПД: онкогенная трансформация
Тропизм: лейкоциты и др.
Патогенез: продуктивное или интегративное развитие; выход с уничтожением клетки
Пути передачи: парентеральный, половой, трансплацентарный.
