22. Характеристика явища лізогенії

При лізогенному типі взаємодії вірусу з клітиною його геном в неінфекційній формі передається клітинами із покоління в покоління, при чому час від часу в деяких клітинах синтезуються віріони, що лізують ці клітини та виходять у зовнішнє середовище. Лізигенні клітини стають імунними до повторного зараження цим же вірусом і лізигенні культури продовжують нормально рости. Присутність вільних вібріонів можна виявити шляхом інфікування індикаторної культури.

23. Характеристика вірусу грипу типу а

Вірус грипу типу А відноситься до родини ORTHOMYXOVIRIDAE РНК вмісних вірусів.. Характерною особливістю вірусу грипу типу А є швидка зміна антигенних властивостей обох поверхневих білків гемаглютиніну та нейрамінідази шляхом шифту та дрейфу. Вирус гриппа А имеет сферическую форму, диаметр вирусной частицы – 80-120 нм. Вирус содержит липопротеидную оболочку с шипиками длиной около 10 нм. Шипики образованы двумя поверхностными антигенами – гемагглютинином (3 молекулы белка) и нейраминидазой (4 молекулы белка). Симметрия нуклеокапсида спиральная, внутри расположена молекула РНК (- кольцевая). Геном состоит из 8 фрагментов. Вирус сложного строения, имеет липопротеидную оболочку. Также в составе нуклеокапсида выявлены специфичные белки – Р1, Р2 и Р3. Вирус адсорбируется на специфических клеточных рецепторах клеток, содержащих сиаловые кислоты. Проявляет очень высокий уровень вирулентности. Болезнь проходит в большинстве случаев в острой форме.

Геном:

-ssRNA, фрагментарный (8 - А)

в качестве затравки и источника «шапок» используются клеточные мРНК

Частицы: хим.сложные, плеоморфные

нуклеокапсид (9-15 nm) двуспиральный 50-60 nm

наружная мембрана: липопротеиновая с булавовидными выступами 80…120 nm (до μm)

Белки:

7…9

вирионная транскриптаза (P-1), Р-белки (1,2,3)

Белки суперкапсида:

HA (гемагглютинин): тример, С-конц. якорь, дозревает (протеолиз) в просв. дых.путей; 4 антигенные детерминанты; имеет сродство к сиаловой кислоте

NA (нейраминидаза): тетрамер, N-конц. якорь; защищает от аггрегации и торможению на мукополисахаридах

Проникновение: прикрепление, рецепт. эндоцитоз, слияние мембран вируса и вакуоли, проникновение нуклеокапсида в ядро

Локализация в клетке: транскрипция, репликация в ядре

ЦПД: синцитии, включения в цитоплазме и ядре.

Антигены: 7 білків, Р1, Р2, Р3-субодиниці РНК-полімерази.

Тропизм: дыхательные пути, пищеварительный тракт

Патогенез: вирусемия; инф. цикл 6…8 ч., отёки и кровоизлияния, угнетение кроветворения и иммунной системы

Пути передачи: воздушно-капельный

24. Поняття про епідеміологічний ланцюг

Вірусні хвороби характеризуються певним епідеміологічним проце­сом, який в основному спрямований на збереження збудника у природі. Цей процес проявляється у виникненні, поширенні і зникненні вірусних інфекцій в результаті ланцюгової передачі збудника від заражених тварин до сприйнятливих здорових. Безперервність ланцюга забезпечує збереження вірусів як біологічних видів, а значить й існування самих вірусних хвороб. У процесі еволюції віруси пристосувалися до паразитування в організмі тварин певного виду і одночасно до умов довкілля в ході постійного переміщення від одного господаря до іншого. Обов'язко­вою умовою виникнення кожного випадку вірусної хвороби є наявність трьох ланок епідеміологічного ланцюга: джерела збудника інфекції (це заражений організм, де вірус здатний зберігатися, розмножуватися і виділятися в навколишнє середовище або безпосередньо передаватися іншому сприйнятливому індивідууму), ме­ханізму його передачі (еволюційне пристосування вірусів до переміщення від джерела збуд­ника інфекції до здорових сприйнятливих організмів, що забезпечує нові випадки зараження і безперервність епідеміологічного ланцюгу), і сприйнятливого організму.

Представники родини є найдрібнішими РНК-вміснимими вірусами