11. Характеристика вируса гепатита в

Особенностью данного вируса является присутствие в нем не одной, а нескольких кольцевых молекул ДНК, которые частично

являются одноцепочными и ДНК-полимеразы, которая может достраивать молекулу ДНК, превращая ее в двухцепочную.

Репликация вирусной ДНК уникальна и в ней принимает участие промежуточная молекула РНК. Биологические особенности –

высокое сродство к гепатоцитам и способность вызывать персистентную инфекцию при высоких концентрациях и циркулировать в

крови при низких. Поверхностные антигены – НвsAg и HBV. Симптомы болезни вызывают не только вирусы, но и их части.

Нуклеокапсид вируса несет в себе антигены HbcAg и е-антиген, несколько типов низкомолекулярных белков, протеинкиназа, ДНК-

полимераза и несколько кольцевых молекул ДНК. Вирус может вызывать как острую, так и хроническую формы болезни. Вирус обладает высокой степенью канцерогенности.

12. Порівняння живих та убитих вакцин

Живі вакцини відрізняються від убитих тим, що вони імітують утворення природного імунітету, тому що при введенні в організм вакцинальні штами розмножуються, викликаючи розвиток вакцинальної реакції, що схожа на природній процес, але відрізняється відсутністю або слабким вираженям паталогічних явищ. Саме цьому живі вакцини викликають розвиток довершеного імунітету, що супроводжується виробленням як гуморальних (IgG), тка і секреторних(IgA), і появою стимульованих Т-ефекторів іклітин пам’яті. Живі вакцини, отримані на основі аттенуйованих вакцинних штамів вірусів, мають значні переваги перед інактивованими:

1. Висока напруженість і тривалість створюваного ними імунітету, що наближається до постінфекційного. Важливе перевага живих вакцин — можливість для більшості з них однократного введення. Розвиток вакцинальної інфекції супроводжується розмноженням вакцинного штаму в організмі, утворенням і надходженням в організм протягом тривалого часу активних антигенних субстанцій, що забезпечують формування напруженого імунітету.

2. Можливість застосовувати їх не тільки підшкірно, але і перорально, інтраназально й аерозольно, тобто з використанням групових методів вакцинації.

13. Характеристика циркулятивної передачі вірусів рослин

14. Цикл розвитку бактеріофагу т4

1. Адсорбція. Бактеріофаг сідає на поверхню бактерії на специфічному місці (всього їх близько 300 – там, де цитоплазмаі зовнішні

мембрани утворюють міцні контакти, стійкі до м”якого осмотичного шоку). Після адсорбції відбувається скорочення чохла, яке

стимулюється базальною пластинкою, що змінює свою конфігурацію.

2.Ін’єкція ДНК в середину бактеріальної клітини.

3.Вбудовування ДНК вірусу у ДНК бактерії. В клітині спочатку синтезуються ранні білки – ДНК-полімераза,

ДНК-зоксирибонуклеаза. Потім синтезуються пізні білки – білки капсиду.

4. Збірка вірусних часток

5. Лізис бактеріальної клітини. Після збірки фагів бактерією синтезується лізоцим, який викликає руйнування бактеріальної клітини.

15. Критерії класифікації вірусних інфекцій на рівні організму

Вірусні інфекції класифікуються за такими критеріями…

Генералізація вірусу

Довготривалість інфекції

Прояв клінічних симптомів

Виділення вірусу в оточуюче середовище

Типи вірусних інфекцій

Вогнищева

1.1.Гостра(відбувається протягом відносно невеликого проміжку часу. Перебіг супроводжується виділенням вірусів у оточуюче середовище. Результат – повна елімінація вірусів з організму, загибель або повне одуження організму.(гепатит А, грип.))

1.1.а. Маніфестна

1.1.б. Інапорантна

1.2 Персистентна(виникає при довготривалій взаємодії вірусу і організму)

1.2.а. Латентна

1.2.б. Хронічна

2. Генералізована

2.1. Гостра

2.1.а. Маніфестна

2.1.б. Інапорантна

2.2. Персистентна

2.2.а. Латентна

2.2.б. Хронічна

2.2.в. Повільна