- •1.Способи проникнення вірусів людини та тварин в клітину.
- •2.Особливості репродукції вірусів людини та тварин.
- •3. Характеристика родини Adenoviridae
- •6. Недоліки та переваги використання вірусів бактерій як
- •7. Класифікація вірусних інфекцій на рівні клітини.
- •8. Порівняння антропонозних і зоонозних інфекцій
- •9. Типи взаємодії вірус-переносник
- •10. Використання бактеріофагів як векторів у генній інженерії
- •11. Характеристика вируса гепатита в
- •12. Порівняння живих та убитих вакцин
- •13. Характеристика циркулятивної передачі вірусів рослин
- •14. Цикл розвитку бактеріофагу т4
- •15. Критерії класифікації вірусних інфекцій на рівні організму
- •16. Типи вакцин
- •17. Особливості репродукції вірусів рослин
- •18. Цикл розвитку бактеріафагу λ
- •19. Фактори противірусного імунітету
- •20. Постулати л.В.Громашевського
- •21. Шляхи передачі вірусів рослин у природі:
- •22. Характеристика явища лізогенії
- •23. Характеристика вірусу грипу типу а
- •24. Поняття про епідеміологічний ланцюг
- •25. Класифікація родини picornaviridae
- •26 Создание вирусоустойчивых сортов растений.
- •27. Характеристика вірусу поліеміеліту
- •28. Характеристика родини ретровірусів
- •29, Характеристика вірусу герпесу
- •30. Шляхи передачі вірусів людини та тварин
- •31. Типи реакцій рослин на вірусну інфекцію. Характеристика пропагативної передачі вірусів рослин(приклади)
- •32. Характеристика пропагативної передачі вірусів рослин
- •33. Порівняння літичного і лізогенного циклів розвитку бактеріофагів.
- •34. Віруси та їх компоненти як антигени
- •35. Гуморальний імунітет та його роль у відповілі на вірусні інфекції
- •36. Розповсюдження вірусної інфекції по рослині
- •37. Порівняння літичного і лізогенного циклів розвитку бактеріофагів.
- •38. Роль клітинного імунітету у відповіді на вірусну інфекцію
8. Порівняння антропонозних і зоонозних інфекцій
Всі хвороби що викликаються збудниками здатними паразитувати тільки в організмі людини називаються антропонози (грип, кір, віспа). Якщо людина заражається від тварини такі хвороби визначаються як зоонози(кліщовий енцефаліт, лихоманка Ласса, ящур). Зоонозы (зоонозные инфекции) — (от греч. zōon — животное, живое существо и nósos — болезнь), группа инфекционных и паразитарных заболеваний, возбудители которых паразитируют в организме определенных видов животных, и для которых животные являются естественным резервуаром. Источником возбудителей инфекции (или инвазии) для человека является больное животное или животное — носитель возбудителей. При определенных санитарно-экономических условиях, благоприятствующих тому или иному механизму передачи возбудителя, возможно передача зоонозов людям. Но циркулировать в коллективах людей возбудители зоонозов не могут, так как человек для них является биологическим тупиком, не включается в течение эпизоотического процесса и не участвует в эволюции возбудителя как паразитического вида. Лишь при некоторых зоонозах, например при чуме, жёлтой лихорадке, в определенных условиях источником возбудителей инфекции может быть больной человек. Антропонозы (антропонозные инфекции) — (от греч. anthrōpos — человек и nósos — болезнь), группа инфекционных и паразитарных заболеваний, возбудители которых способны паразитировать в естественных условиях только в организме человека. Источником возбудителей инфекции при антропонозах являются только люди — больные или носители возбудителей инфекции (или инвазии); при некоторых антропонозах (например, при кори, ветряной оспе) источником возбудителей инфекции является только больной человек.
9. Типи взаємодії вірус-переносник
Циркулятивна взаємодія – вірус циркулює в організмі переносника довгий
час(тижні, місяці)
Пропагативна взаємодія – вірус має здатність розмножуватися в клітинах-
переносниках
Персистентна взаємодія – переносник є носієм вірусу протягом всього життя.
Неперсистентна взаємодія – переносник є носієм вірусу протягом короткого
часу(кілька хвилин – кілька годин)
Напівперсистентна взаємодія переносник є носієм вірусу протягом досить
довгого періоду(доба – тиждень.)
10. Використання бактеріофагів як векторів у генній інженерії
Вектор – це молекула ДНК, яка здатна переносити чужерідні молекули н.к.
Властивості
повинен довгий час існувати в поп. кл. господаря (тобто реплікуватися або автономно або разом з бакт. хромосомою)
Повинен містити б/х або генетичні маркери які дозволяють відрізнити його присутність в бакт. реципієнті
Вектор повинен вбудовувати чужерідну послідовність нуклеотидів без порушення власної функціональної цілісності.
Вектор – це молекула н.к. що здатна самостійно реплікуватись в певному типі клітин і може бути використана для переносу в таку клітину окремої чужерідної ділянки ДНК вбудованої в головний ланцюг без пошкодження функціональної цілісності його життєво важливих генів чи регуляторних ділянок.
Векторна мол. повинна містити: ділянку прочатку реплікації ori маркери (гени стійкості до антибіотиків або ген бетагалактозидази) сайти впізнавання рестриктаз Полілінкер – декілька сайтів рестриктаз підрядиВектории плазмідні фаги косміди фагміди фаги на основі яких формують вектори - λ та М13.
Вектори на основі фагу λ
У векторі на основі λ видаляють частину, яка відповідає за лізогенію та заміняють на будь-який клонований фрагмент, але в сумі довжина фагового геному повинна бути більша за 38 тис. пар нуклеотидів і меншою за 52 тис. пар.
Отже крім того нам потрібно мати в векторі гени продукти яких дозволяють відрізнити фаг що містить клонований фрагмент від дикого фагу. Для цього у вектор на основі фагу λ вносять промотор і оператор, а також ген бета галактозидази.
Переваги векторів на основі фагу λ .
на відміну від плазмід які переносять до 10 тис. пар нуклеотидів вектор на основі λ переносить від 5-25 тис. пар нукл.
ефективність передачі клонованого фрагменту вища тому що перенос вектору здійснюється під час специфічного інфікування фагом бакт.
Вектори на основі М13
Родина Inoviridae. Ниткоподібний. Геном 1л. ДНК. Вихід фагу здійснюється без лізису бакт. На газоні сповільнення росту бакт. на 20-25% внаслідок чого ми побачим мутні негативні колонії. Фаг адсорбується на Ф пілі бакт.
Переваги вектору на основі фагу м13
В результаті клонування клонований фрагмент ми отримаємо в вигляді 1л. ДНК, що є вдалим для сіквінсу послідовностей
ці вектори здатні включати великі за об’ємом вставки генів. Так, як процес упаковки не залежить від довжини геному фага
клонований фрагмент можна вбудувати в РФ фага в 2х. напрямках.
Косміди – це гібридні вектори, що поєднали в собі властивості плазміни та фагу. Отже косміди – це геном плазміди який втратив cos сайти фагу λ. Косміди реплікуються як плазміди, але in vitro здатні упаковуватись в вірусні частки фагу λ . Важливим є те, що вони можуть переносити 45 тис. пар нукл.
Фагміда – гібридний вектор (плазміда - фаг) містить гени необхідні для літичної інф. і геном плазміди. Фагміди можуть реплікуватись як фаг і як плазміда.
