30. Шляхи передачі вірусів людини та тварин

Механізм передачі збудника інфекції складається з 3 фаз.

Виділення вірусу із зараженого організму

Перебування вірусу в довкілля

Проникнення вірусу в організм нового хазяїна

Такий механізм передачі називається горизонтальним – повітряно крапельний(кір, віспа, грип), фекально – оральний(поліомієліт, гепатит А), трансмісивний(лихоманка Денге), парентеральний, статевий(гепатит Б, ВІЛ,), через шкіру(аденовірус ВРХ,).

Вертикальні типи передачі – внутрішньоутробне зараження плоду(червона висипка, інфекційний бурсит), генетична передача(лейкози, саркоми).

31. Типи реакцій рослин на вірусну інфекцію. Характеристика пропагативної передачі вірусів рослин(приклади)

4 основні типи реакцій

1.Імунність – рослини вірусами не заражуються

2. Надчутливість – рослини уражуються з утвореннями місцевих некрозів які з’являються внаслідок відмирання клитин

3. Толерантність – вірус транспортується по тканинам рослин, проте симптоми не виражені, або виражені слабко

4. Системне ураження – вірус транспортується по всіх тканинах рослин і репродукується в них з чіткими проявами симптомів захворювання.

При пропагативній передачі вірус розмножується у організмі комахи, які потім при харчування рослиною передаються до організму рослини. Відноситься до циркулятивного типу.і

32. Характеристика пропагативної передачі вірусів рослин

Пропагативная передача - Вирус действительно размножается в тканях насекомого, прежде чем достигает его ротовых частей. Длительность латентного периода определяется временем, необходимым для размножения вируса. В конечном счете вирус попадает в слюнные железы насекомого и со слюной переносится в растение. Большой класс переносчиков вирусов растений - цикадки почти всегда осуществляет передачу вирусов растениям именно по этому механизму. К данному классу относится переносчик вируса раневых опухолей и многие другие.

33. Порівняння літичного і лізогенного циклів розвитку бактеріофагів.

Є два типи розвитку бактеріофагів – лізигенний та ліричний. При літичному циклі розвитку після потрапляння вірусного геному до

бактерії він вбудовується у геном бактерії і синтезуються вірусні компоненти. Після збірки вірусних часток бактеріальна клітина

лізується і гине, а бактеріофаги виходять назовні. При лізигенному циклі розвитку після потрапляння вірусної частки до бактерії і

синтеза вірусних компонентів бактерія не руйнується і продовжує синтезувати вірусні білки. Така заражена бактерія може жити

протягом довгого часу і розмножуватися, причому геном віруса, вбудований до бактеріального геному реп лікується і передається до

дочірніх клітин. У дочірніх клітин даний вірус також може синтезуватися.

34. Віруси та їх компоненти як антигени

Антигенну активність мають і численні ферменти, виявлені у складі віріонів, але тільки вірусоспецифічні. У складно організованих вірусів виявляють в структурі суперкапсидної оболонки антигени клітини-господаря, де відбувалася їх репродукція. При цьому клітинні антигени локалізуються в зовнішній оболонці не хаотично, як би це було в разі механічної контамінації віріонів, в конкретному порядку. Таким чином відбувається антигенна мімікрія, що призволить до зниження імунної відповіді. Вірусіндуковані антигени

Заражені клітини містять звичайно, крім віріонів, різні вірусні білки-антигени. Ці антигени виникають в результаті надлишкового синтезу вірусних компонентів, шо не увійшли до складу віріонів потомства, або внаслідок деструкції віріонів, наприклад, в макрофагах. Антигенні властивості мають також неструктурні вірусні білки, утворені в процесі інфекції. Вірусні антигени локалізуються в різних структурах клітини залежно він природи вірусів - в ядрі, ядерці, цитоплазмі, на поверхні клітинної мембрани, що доступно візуальному спостереженню завдяки використанню методів РІФ або ІФА. Вірусні антигени, розташовані на плазматичній мембрані, можуть стати об'єктом дії антитіл та Імунокомне/гентних клітин, тобто піддягати цитолізу за участю комплементу, фагоцитозу або цитотоксичній дії Т-лімфоцитів. Вірусні антигени -віріонні та вірусіндуковані - мають велике значення для імунітету. Будучи чужорідними для організму, вони стимулюють виникнення клітинних і гуморальних захисних реакцій.