2. Конституційні основи суспільного ладу України.

Основи суспільного ладу розглядаються як система гарантованих і забезпечених конституцією і законами можливостей функціонування інститутів громадянського суспільства, врегульованих правом суспільних відносин у політичній, економічній та соціальній сферах суспільного життя. Це — конституційно встановлені принципи та засади демократичного устрою суспільства; політичний, економічний та ідеологічний плюралізм; забезпечене правовими законами право громадян на об’єднання в політичні партії, громадські організації, асоціації для захисту своїх прав.

Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Конституцією гарантується можливість функціонування інститутів громадянського суспільства, свобода політичної діяльності, право громадян на об’єднання у політичні партії та громадські об’єднання для задоволення своїх потреб і захисту прав.

успільством на державу покладено обов’язок сприяння консолідації та розвитку української нації, традицій і культури, етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Суспільний лад – це система організаційних і правових форм соціальних відносин у політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах, передбачених і закріплених конституцією та законами країни.

Пріоритетними принципами суспільного ладу України є: суверенність, демократизм, гуманізм, правовий і національний характер суспільства, політичний, економічний та ідеологічний плюралізм, рівність громадян, соціальна спрямованість функціонування та розвитку суспільства тощо.

Принцип суверенності суспільства й відповідно суспільного ладу означає суверенність волі й інтересів народу.

Одним з найважливіших принципів суспільства та суспільного ладу є плюралізм, багатоманітність, зокрема, політична, економічна, ідеологічна (стаття 15 Конституції). Це означає, що Українська держава визнає право її громадян на різноманітні політичні погляди та гарантує свободу політичної діяльності за умови, що така діяльність не суперечить Конституції й законам України. Держава стоїть на позиції однакового ставлення до різних форм власності як у їх створенні, так і в забезпеченні з боку держави захисту від протиправних посягань. Жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов’язкова: Українська держава створює рівні умови для розвитку різних ідеологій, крім, звичайно, ідеологій, які за своїм змістом і сутністю є антидержавними або пропагують расову, національну, релігійну ворожнечу.

Конституцією передбачається розвиток нашого суспільства й суспільного ладу як суверенного, демократичного, гуманного тощо. Нині наш суспільний лад поєднує засади різних типів суспільства, тобто є змішаним, перехіднім, що зумовлює відповідний характер держави та інших політичних, економічних, соціальних і культурних явищ.

2. Конституційні основи державного ладу України.

Ст.1 Конституції проголошує України суверенною і незалежною, демократичною, правовою, соціальною державою. Ст.2 відмічає, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Ст.5 установлює, що єдиним носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює цю владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отож, народний суверенітет – це повновладдя народу як джерела влади, у справі організації соціально-економічного, політичного і культурного життя. Народний суверенітет є неподільним, має тільки одного суб’єкта – народ. Державний суверенітет означає можливість держави самостійно і незалежно від влади інших держав виконувати функції на своїй території та за її межами. Він характеризується верховенством, єдністю та незалежністю державної влади.

В основі побудови розділу про державний лад поставлено фундаментальний принцип народовладдя та ідею громадянської злагоди. Відповідно, народ України визначено єдиним джерелом влади в Республіці. Організація державного ладу здійснюється відповідно до засад: а) розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, з чітким розмежуванням визначених функцій цих влад та компетенції відповідних органів, створення юридичних механізмів їх взаємоконтролю і взаємодії; б) розмежування компетенції між центральною владою і місцевими Радами та іншими органами самоврядування на основі верховенства Конституції та законів Республіки. Законодавча влада відповідно до Концепції здійснюється Верховною Радою України. Верховна Рада України (Парламент) є однопалатним постійно діючим органом законодавчої влади. Виконавча влада здійснюється Кабінетом Міністрів України (Урядом). Президент виступає від імені держави. На всіх рівнях адміністративно-територіального поділу Республіки запроваджена система місцевої державної влади і самоврядування. Для неухильного дотримання Конституції, посилення контролю за конституційністю законів та підзаконних актів на території України створено Конституційний Суд.

Ст.2 Конституції України також закріплює, що Україна є правовою та соціальною державою.

Принцип соціального характеру держави полягає перш за все у захисті державою інтересів кожної особи, всіх класів та інших соціальних груп і суспільства в цілому; у соціальній спрямованості діяльності держави, її економіки, внутрішньої та зовнішньої політики. За Конституцією Україна не лише проголошується соціальною державою, але й визначається її ставленням до життя й здоров’я, честі та гідності, недоторканності й безпеки людини як найвищої соціальної цінності.

Конституцією закріплюється та гарантується система соціальних та інших прав і свобод людини і громадянина, передбачається забезпечення соціальної спрямованості економіки, прийняття та втілення на практиці соціальних програм.

Принцип правового характеру нашої держави виявляється у передбаченому Конституцією верховенстві права, тобто його пріоритеті щодо держави та інших інститутів держави і суспільства, у здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову, у взаємній відповідальності держави та особи, неприпустимості порушення її прав і свобод тощо.

В найбільш повному вигляді, ідею правової держави сформулював І. Кант в кінці ХУІІІ – початку ХІХ ст.ст. Суть правової держави складається в тому, щоб, з одного боку, за допомогою права створити режим найбільшого сприяння для розвитку людини і громадянина у всіх сферах державного та суспільного життя, з другого боку, “зв’язати” державу за допомогою права, не допустити її втручання в життя громадського суспільства. Це досягається шляхом закріплення в нормативно-правових актах верховенства права; прав свобод та обов’язків людини і громадянина та забезпечення механізмів їх реалізації; встановленням взаємної відповідальності держави та громадянина; реалізацією принципів поділу влади, місцевого самоврядування; федералізацією та ін.

Соціальна держава – це держава, головним завданням якої є досягнення суспільного прогресу, який ґрунтується на закріплених правом принципах соціальної рівності, соціальної справедливості та рівномірного розподілу соціальних благ і життєвих тягот у взаємозв’язку від трудової діяльності та стану здоров’я. Цей принцип реалізується через здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, яка діставала б вияв у реальному забезпеченні прав людини, створенні доступних систем освіти, охорони здоров’я і соціального захисту, підтримці малозабезпечених верств населення та ін.