3. Кпу як наука та навчальна дисципліна.

Конституційно-правова наука є порівняно молодою у системі юридичних наук України. Вона почала формуватися у другій половині XIX ст., коли вже тривалий час існували наука цивільного, кримінального та інші галузеві юридичні науки. З часу свого формування до сьогодення наука конституційного права в Україні пройшла складний історичний шлях, що характеризувався занепадом і злетами.

На сьогодні наука конституційного права є єдиною наукою в системі загальнотеоретичних, історичних, галузевих, порівняльно-правових і прикладних юридичних наук. Вона відноситься до фундаментальних галузевих юридичних наук з огляду на фундаментальний характер відповідної галузі права.

Наука конституційного права є системою ідей, концепцій, теорій, вчень про конституційне право як галузь національного права.

Конституційне право, як і будь-яка інша юридична наука, має свій предмет і метод, які характеризується єдністю і взаємодією. До предмета науки конституційного права України належать роз­робка комплексних теоретичних проблем становлення народовладдя в Україні і його конституційного регулювання, сутність народного, ісржавного і національного суверенітету та форми і механізми реалі-іації його на практиці, розвиток конституційного процесу, його проб леми і труднощі, аналіз основ правового статусу особи, конституційних принципів взаємовідносин держави і громадянина, особливостей право­вого становища іноземців, біженців, осіб без громадянства, національних меншин, конституційних основ організації громадянського суспільства. Важливим аспектом науки є аналіз відповідності конституційно-правового закріплення основних прав, свобод і обов'язків громадян України міжнародно-правовим стандартам прав людини.

Наука конституційного права, як і кожна юридична наука, має свої специфічні методи дослідження. За умов необхідності вивчення відповідних галузей права великої кількості країн майже універсального значення набу­ває порівняльно-правовий (компаративний) метод. Використання цього ме­тоду створює додаткові можливості як для глибокого і всебічного досліджен­ня галузей конституційного права окремих країн, так і для визначення за­гальних закономірностей розвитку теорії і практики зарубіжного консти­туціоналізму в цілому.

Важливу роль у вивченні конституційного права відіграють систем­ний і структурно-функціональний методи. Конституційно-правові інсти­тути утворюють певну систему, в рамках якої кожний з них займає своє місце, і всі вони взаємодіють. Системний метод допомагає визначити місце і роль кожного з державних інститутів у механізмі здійснення влади. Вод­ночас на основі цього методу можна дослідити державний механізм як ціле, що, в свою чергу, розширює уявлення про його окремі ланки.

Наука конституційного права — складова частина юридичної науки України, яка, у свою чергу, входить до системи суспільних наук. У системі юридичних наук є загально­теоретичні, історичні, галузеві, порівняльно-правові і прикладні науки.

Завданням науки консти­туційного права є дослідження питань ефективності конституційно-правового регулювання, аналіз зв'язків у сфері взаємодій правових норм і суспільних відносин. Крім того, перед вітчизняною наукою конституційного права сто­ять завдання виявлення і дослідження тих засобів регулювання, які б відповідали потребам національного державотворення.

Система науки конституційного права України своєю суттю відповідає системі галузі права. Вона вивчає конкретні конституційно-правові інститути і норми та загальну характеристику галузі, місце і роль консти­туційного права в національній правовій системі, тенденції розвитку галузі на сучасному етапі розвитку суспільства.

Джерело права — це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об'єктивовану реальність. Право як об'єктивована реальність існує в певних формах (в літературі навіть нерідко ототожнюють поняття "джерело права” і “форма вираження права”).без такої об’єктивації державна воля народу не може стати матеріальною рушійною силою, яка творить право.

Джерелами науки конституційного права України насамперед є норма­тивно-правові акти, що містять конституційно-правові норми.

Першою Конституцією України є конституція Пилипа Орлика. Пам'ятками політико-правової думки українського народу є також статті та ін­ші акти Б. Хмельницького. Першим актом, який безпо­середньо започаткував національне конституційне право України, можна вважати IV Універсал Української Центральної Ради (1918). Він політико-правовим чином сформував, проголосив Україну як незалежну, самостій­ну і суверенну державу.

Панування радянської концепції конституціо­налізму було припинено з прийняттям в 1990 р. Декла­рації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України в 1991 р. Ці документи стали: віхою, яка започаткувала народження нового українського права.

Наука конституційного права має характерні функції, що визначаються насамперед її предметом. Наука конституційного права реалізує кілька взаємопов'язаних між собою функцій, а саме: політичну, методологічну, ідеологічну, прог­ниє пічну, експертну.

Конституційне право України як навчальна дисципліна викладаєть­ся в державних і недержавних юридичних вищих навчальних закладах, на юридичних факультетах.

Метою навчальної дисципліни конституційного пра­ва є ознайомлення студентів з основними поняттями, якими оперує наука конституційного права, розкрити по­ложення вчення про конституцію та показати особливості конституційного процесу в Україні, дати аналіз консти­туційно-правових інститутів.

В її рамках вивчаються ос­новні положення науки конституційного права, зокрема:

- зміст предмету галузі конституційного права;

- основні положення вчення про конституцію;

- засади конституційного ладу України, конституцій­но-правове закріплення суверенітету Українського наро­ду, форми Української держави;

- питання прав і свобод людини і громадянина, від­повідність конституційно-правового регулювання основ правового статусу людини і громадянина міжнародним стандартам прав людини;

- форми здійснення народовладдя, предмет та види референдумів в Україні, виборче право та виборча сис­тема України;

- конституційна система та принципи організації і ді­яльності органів державної влади, правовий статус Вер­ховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України;

- конституційні принципи територіального устрою України;

конституційно-правові засади організації та функціо­нування місцевого самоврядування в Україні.

Глибоке засвоєння студентами положень науки конс­титуційного права, конституційного законодавства Ук­раїни має важливе значення для формування у них нале­жної професійної культури юриста та демократичного світогляду, для усвідомлення тих загальнолюдських цін­ностей на яких базується Конституція України.

У навчальному курсі розкривається поняття державних символів України, їх сутність і призначення, характеристика законодавства, що регулює статус Державного Прапора України, Державного Герба Укра­їни та Державного Гімну України.

До завдань конституційного права як навчальної дисципліни також належить розкриття основ конституційного ладу і його захисту, конституційно-правового закріплення суверенітету українського на роду, політичного та ідеологічного плюралізму, народовладдя, консти­туційної відповідальності, поділу влади і взаємодії владних інституцій, закріплення верховенства права, роз'яснення положень верховенства Конституції України, прямої дії конституційних норм, підстави дії на території України міжнародних договорів, конституційно-правових основ проведення мовної політики тощо.

Навчальна дисципліна "Конституційне право Украї­ни" передбачає насамперед одержання студентами знань про поняття конституційного права, його предмет, ме­тод, систему, функції, джерела. В курсі конституційного права України висвітлюються найважливіші положення вчення про конституцію (конституціоналізму), основні етапи історії Конституції України, її юридичні власти­вості, основні принципи, структура, функції чинної Конституції України, порядок її реалізації, тлумачення, внесення до неї змін та її охорона (гарантування).

Серед загальних положень конституційного права досить значне місце займають положення про систему конституційного права — конституційно-правові інсти­тути, конституційно-правові норми, а також конститу­ційно-правові відносини.

Значна увага приділяється питанням прав і свобод людини і грома­дянина, відповідності конституційного регулювання основ їх право­вого статусу міжнародним стандартам прав людини, принципам кон­ституційного статусу громадянина, тенденціям конституційного за­кріплення основних прав, свобод і обов'язків громадян країни, аналізу громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних прав і свобод, механізму їх захисту, особливостям правового статусу в Укра­їні іноземців і біженців, гарантіям прав національних меншин, гаран­тіям прав громадян в умовах надзвичайного стану. Дається поняття громадянства, розглядаються категорії осіб, які є громадянами України, аналізуються підстави набуття і припинення громадянства, громадян­ство дітей при зміні громадянства батьків, компетенція органів, які беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних із громадянством, про­цедури з питань громадянства. Все це дає широкий діапазон світо­глядних уявлень щодо однієї з найважливіших політико-правових проблем сучасності — права і свободи людини та громадянина.

Опанування цієї навчальної дисципліни необ­хідне для набуття широкого професійного світогляду, без якого не може бути повноцінного фахівця у сфері юриспруденції.