Розрахунок чисельності перспективного населення і території міста

Все населення міста може бути поділено на дві частини: зайняте в суспільному виробництві і несамодіяльне (діти дошкільного і шкільного віку, непрацюючі пенсіонери, інваліди, учні денних відділень учбових закладів, особи що зайняті в домашнім господарстві).

Усі працюючи в свою чергу поділяються на дві групи - містоутворюючу і обслуговуючу.

До містоутворюючої групи населення належать люди, що працюють на підприємствах, установах і закладах, значення яких виходить за межи даного міста:

• на промислових і сільськогосподарських підприємствах;

• в науково-дослідних і проектних організаціях

• в будівельно-монтажних підприємствах;

• на підприємствах і установах зовнішнього транспорту;

• в адміністративних, громадських, господарських і лікувальних закладах позаміського значення;

• у вищих і середніх учбових закладах (педагогічний і учбово-допоміжний склад - 20...25% чисельності студентів денного відділення, 10% чисельності студентів технікумів).

До обслуговуючої групи населення належать особи, що працюють в дитячих дошкільних закладах, школах, закладах культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізкультури та спорту, працівник торгівлі, громадського харчування, закладів управління та фінансування міста, підприємств зв’язку, побутового обслуговування, комунального господарства. Розвиток міста знаходиться в прямій залежності від темпів і масштабів розвитку підприємств і закладів містобудівної групи. Це дозволяє визначити перспективну чисельність населення за методом трудового балансу - по чисельності містоутворюючої групи та її питомій вазі в загальній чисельності населення:

(1)

де - загальна чисельність населення міста, люд.;

- чисельність містоутворюючої групи, люд.;

- питома вага обслуговуючої групи, %;

- те саме, несамодіяльного населення, %.

Кількість обслуговуючої групи населення не тільки не впливає на розвиток міста, а навпаки - є функцією від нього. Її питома вага залежить від величини міста та демографічного складу його населення. Для міст із населенням 100...250 тис. жителів вона знаходиться в межах від 18% на першу чергу до 23% на розрахунковий термін. Питома вага групи несамодіяльного населення залежить від демографічного складу населення, стадії розвитку міста, природних умов його розташування та ін., і знаходяться в межах від 32% першу чергу до 40...45% на перспективу.

Відповідно до чисельності населення та обумовленої завданням поверховістю забудови можливо визначити територіальні потреби окремих зон, для чого розробляється попередній баланс території міста (див. додаток 1). Розміри елементів зони громадсько-житлової забудови встановлюються на основі наведених нижче показників:

• території мікрорайонів - в залежності від поверховості забудови (табл. 2);

• території закладів обслуговування населення - 15...16 м²/люд.;

• території зелених насаджень - 16...18 м²/люд.;

• території вулиць та площ встановлюються за умов, що при мікрорайонній забудові вони займають 16...18% від території громадсько-житлової забудови (отже розміри усієї зони громадсько-житлової забудови можна знайти, знаючи, що три попередні статті балансу зони громадсько-житлової забудови разом займають відповідно 84...82%).

До попереднього балансу заносяться також дані про ті території позасельбищної зони, розміри яких або відомі з завдання на проектування або можуть бути визначені через питомі показники:

• площа промислових територій та НДI наведена в завдані на проектування;

• вищі навчальні заклади - 3...7 га на 1 тис. студентів в залежності від профілю (можуть розміщуватись в межах території громадсько-житлової забудови);

• склади різного призначення - 2,5 м²/люд.;

• комунальні території:

• заклади обслуговування комунального характеру 0,5...1 м²/люд.;

• станції очищення міського водопроводу - 5...7 га на місто;

• полігони побутових відходів - 0.10...0.15 м²/люд.;

• очисні споруди міської каналізації - 8...12 га на місто;

• квітково-парникове господарство - 0.4 м²/люд.;

• розсадники зелених насаджень - 5 м²/люд.;

• кладовища - 2.4 м²/люд.;

• лісопарки - 5 м²/люд.;

• лісозахисні смуги - з розрахунку їх ширини не менше 500 м;

• землі сільськогосподарського призначення повинні досягати не менш 20% від освоєної території міста (зона громадсько-житлової забудови, промислові, санітарно-захисні, зовнішнього транспорту разом);

• резервні території для можливості подальшого розвитку міста повинні бути передбачені в розмірі до 30% освоєної території.

Таблиця 2