Тема 6. Вопрос 3

Підготовка та прийняття рішень у державному

— повноважність (владність);

— узгодженість з раніше прийнятими рішеннями. Всестороння обґрунтованість рішення означає, що воно

має охоплювати весь спектр питань, всю повноту вимог управлінської системи (на основі аналізу ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку економічних і соціальних перспектив регіону, галузі, національної економіки).

Своєчасність управлінського рішення передбачає недопущення відставання або випередження потреб і завдань соціально-економічної системи.

Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення має охоплювати весь об'єкт управління, всі сфери його діяльності, всі напрямки розвитку. В найбільш загальній формі управлінське рішення має охоплювати:

1) сукупність цілей функціонування і розвитку об'єкта управління;

2) основні шляхи і способи досягнення цілей;

3) засоби і ресурси, які використовуються для досягнення цих цілей, а також джерела надання ресурсів;

4) відповідального за все управлінське рішення та відповідальних за досягнення конкретних цілей та надання необхідних ресурсів;

5) терміни досягнення цілей та надання необхідних ресурсів;

6) порядок взаємодії між виконавцями;

7) організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення¹.

Важливою вимогою, яка висувається до управлінського рішення є повноважність (владність) рішення — строге дотримання суб'єктом управління наданих йому прав і повноважень, збалансованість прав і відповідальності кожного органу, кожної ланки, кожного рівня управління.

Узгодженість з раніше прийнятими рішеннями означає перш за все послідовність, несуперечливість розвитку, не-

Для системи державного управління остання риса реалізується через відповідні плани діяльності органів державної влади, що є співвиконав-цями цього управлінського рішення.

Тема 7: Механизмы, органы, методы и стили па

1. Структура механизма и органы публичного администрирования

В органах ПА линейные структуры обеспечивают:

1) широкие властные функции управления

2) персональную ответственность за выполнение работ на конкретном участке

3) непосредственное управление деятельностью коллектива, четкий контроль, обеспечение дисциплины

Проблемы и недостатки линейной структуры:

1) сложно решаются вопросы между подразделениями в случае неравномерной загрузки руководителя

2) успех работы во многом зависит от мастерства и опыта.

Функциональная структура значительно облегчает работу руководителя так как у него имеются заместитель и нет необходимости бегать за исполнителем. Каждый заместитель выполняет определённую функцию по направлению. Функциональная структура управления применима тогда, когда есть опыт работы заместителя.

К органам ПА относятся практически все линейные и функциональные подразделения органов исполнительной власти, которые осуществляют исполнительно-распорядительные функции по предметам ведения и в объеме компетенции. Органы государственного управления — это наиболее разветвленная часть государственных органов, осуществляющая исполнительно-распорядительные функции по предметам ведения и в объеме компетенции, но не обладающая функциями исполнительной власти. Исключение (частичное), составляют случаи, когда территориальным органам государственного управления может быть передана часть полномочий федеральных органов исполнительной власти с правом назначения должностного лица. Однако это наделение органа государственного управления отдельными полномочиями исполнительной власти является исключением, а не правилом. Эта передача части функций по существу направлено на повышение эффективности реализации властных полномочий федеральными органами исполнительной власти на основании и в порядке, определенном нормативно-правовым актом.

Территориально-административный аспект ПА (админреформа)

Не нашел =(

Стили ПА

Директивный - отличается чрезмерной централизацией власти, приверженностью к единоначалию в гипертрофированных формах, самовластным решением большинства не только крупных, но мелких вопросов жизни коллектива, сознательным ограничением контактов с подчиненными. Демократический - предполагает предоставление подчиненным самостоятельности, соразмерной их квалификации и выполняемым функциям, подготовку и принятие решений при их деятельном участии, справедливую оценку их усилий, уважительное отношение к людям и заботливое отношение к их потребностям. Либеральный стиль отличают отсутствие размаха в деятельности, безынициативность и постоянное ожидание указаний сверху, нежелание принять на себя ответственность за решения и их последствия, когда они неблагоприятны. Анархический - все пущено на самотек, каждый делает все что хочет и как хочет. Кампанейский - от "кампании" до "кампании". Волевой - приказы, грубое психологическое давление Также различают: Общий стиль - общепризнанный, проявляющийся повсеместно, поддерживаемый обществом. Индивидуальный - общий стиль, преломленный в соответствии с конкретными условиями управленческой деятельности и качествами соответствующих руководителей. Чаще всего имеет место смешение стилей. Исторический опыт показывает, что наиболее целесообразным является демократический стиль государственного управления