2. Поняття міфологія

Поняття міфологія (від грецького. mythologia) має певне подвійне значення. По–перше, міфологія є характеристикою історичного розвитку певної епохи, певної культурної традиції та представляє собою сукупність міфів, тобто сказань про природні та соціокультурні явища, про богів, героїв, духів, демонів тощо в певній єдності, в системі (архаїчна міфологія, антична, старозаповітна та ін.). по–друге, поняття «міфологія» означає як процес вивчення міфів, так і загальну збірку міфів в кожній окремій культурі або релігійній чи етносоціальній традиції. На розрізненні даних аспектів в розумінні міфології певним чином відбивається як історія становлення даного напрямку знань, так і процес культурного освоєння людством феномену міфологічної культури. Щодо першого, то слід зауважити, що тільки розвиток порівняльної філології в ХІХ ст. разом з етнологічними, культурологічними відкриттями архаїчних цивілізацій в ХІХ–ХХ ст. створив головні обриси міфології як науки про міфи. Щодо другого – то досить довго спостерігалося обмеження в можливостях освоєння феномену міфології.

Справа в тому, що аж до ХІХ ст. в Європі були розповсюджені лише античні міфи – оповіді давніх римлян та греків про своїх богів, героїв та фантастичних істот, про що зазначається С.А. Токарєвим та Є.М. Мелетинським. Однак сучасний рівень логіки науки дає нам підстави стверджувати, що зазначена «подвійність» поняття корелює із багатозначністю давньогрецького слова «логос», яке означає й слово, висловлювання, думку, міркування, смисл, вчення, й певну вічну, загальну необхідність, деяку стійку закономірність (таке розуміння «логосу» йде від Геракліта), й слово–мовлення. У згаданих двох значеннях поняття «міфу» і «логосу» пов’язані між собою кон’юнктивно, але може мати місце і диз’юнкція. Поняттю «mythos» може бути протиставлено значення слова «logos», достовірність або істинність якого має бути доведена. Враховуючи те, що міфи оповідають про фантастичні події й не потребують логічних підтверджень, іноді передбачають, що це можуть бути оповіді й поза реальною основою. З цієї позиції слово «міф» може сприйматися й синонімом омани або неправильного, хибного уявлення. Отже є надзвичайно важливим вміти розрізняти власне міфи та вигадані хибні історії.

Міфологія, що може нести в собі, навіть поєднувати буттєву реальність і «легендарну» оману, є опредметненою людською природою, звідсіль і несе в собі її розкол. Свідомість людини, з одного боку, прагне сховатися в цілісності міфічного світосприйняття, а, з другого – усвідомлює певну ілюзорність його. Йдеться передусім про сучасний міф, що певним чином відображає кризу сучасної культури і свідомості. Проблемність людського буття полягає, зокрема, і в усвідомленні можливості процесу маніпуляції «ціннісним світом» людини. Межа міфології, що ґрунтується на закономірностях духовного життя народу, та міфології, що є наслідком маніпулятивної технології, проглядається складно.

Сучасні підходи до розуміння такого буттєвого феномену як міфологія дозволяють розрізнити міфологію, що є характеристикою історичного розвитку певної епохи, та сукупність міфів, що є результатом маніпулятивно–політичного процесу міфотворчості.

Розрізнення цих аспектів є особливо важливим при дослідженні феноменів сучасної соціальної міфотворчості, в основі яких лежать різного смислового порядку процеси, що можуть нести в собі, з одного боку, архетипи як «природну» складову колективного народного буття, а, з іншого –ідеологічного походження міфологеми, пов’язані скоріше із свідомо введеними в політичну реальність утопіями, аніж соціально–історичними чинниками відтворення національних традицій.

Отакі неоднозначні, складні процеси суспільного буття спричиняють ситуацію, що насамперед сучасне вживання слова «міфологія» імплікує його розуміння як синкретичного узагальнення реальності. Для розшифровки змістовних компонентів цього феномену необхідно виявити і певним чином поєднати найрізноманітніші його елементи в єдине смислове, конкретно представлене ціле. Складність цього процесу пізнання фіксують більшість дослідників, адже «уособленням такого цілого може виступати який–небудь хтонічний демон, античне божество або ж, скажімо, ідол сучасної масової свідомості...».