17

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

Факультет філології та журналістики

Реферат на тему:

Етимологія- скарбниця міфів

Виконала:

студентка І-го курсу,

групи Ін-1

Мельникова Жанна Леонідівна

Полтава 2012

ЗМІСТ

1. Етимологічний та смисловий аналіз міфології.

1.1. Поняття міфу.

1.2.Поділ міфів за тематичним принципом.

2. Поняття міфологія.

3. Символізм міфів.

1. Етимологічний та смисловий аналіз міфології

Філософський аналіз в якості своєї складової завжди містить логічний вимір заявленої проблеми, насамперед на рівні визначення ключових для неї понять. Закономірність такої орієнтації пояснюється тим, що первісне знання щодо будь–якого феномену людського буття несуть саме поняття. Тому варто розпочати із з’ясування смислових контекстів ключових для розгляду нашої проблеми термінів – міф, міфічний, міфологія та інших, з ними споріднених – символ, ритуал, обряд тощо.

Зрозуміло, що соціокультурний зміст міфологічних категоризацій дійсності змінювався в історичному поступі людства, тому нас будуть цікавити перш за все лише ті межові підстави можливих форм міфологізації свідомості, що є трансісторичними, тобто несуть довічні смисли міфологічного світогляду. Інакше кажучи, йтиметься не стільки про ознаки первісної свідомості історично першого типу людського світовідчуття, а перш за все про загальні та істотні особливості, які можна тлумачити як метаісторичні, тобто такі, що проходять в якості наскрізних духовних чинників історичних епох, узагальнюючи незмінні ознаки специфічних проявів міфологічного мислення в будь–які періоди розвитку людства.

Ще одна заувага стосується понятійної специфіки міфу. Змістовна відмінність даної категорії від інших полягає в тому, що несе в собі синкретичну єдність об’єкта і суб’єкта, мислення і дії, структури свідомості та життєвої реальності, потенціалу належного і енергії сущого тощо. В якості ж наукового терміну міф є категорією метасоціального аналізу, що функціонує і в межах соціальної філософії, політології, соціології, психології, культурології, естетики та інших наукових дисциплін. Це відповідно урізноманітнює зміст міфу як поняття сучасного знання, показує численні аспекти можливого відтворення дійсності та аналізу міфологічних компонентів людської самосвідомості.

1.1. Поняття міфу.

Почнемо з етимології. Міф як поняття смисловим чином пов’язане із давньогрецьким словом mythos, що в перекладі означає слово, сказання, легенда. Деякі дослідники звертають увагу на індоєвропейський корінь поняття – meudh–mudh, що несе в собі значення «турбуватися про щось», «мати дещо на увазі», «пристрасно, жагуче бажати чого–небудь».

В змістовному плані міф розуміється як оповідь, переказ, передання, сказання, що несуть вірування первісних людських колективів стосовно походження світу та природних явищ, діяльності богів та легендарних героїв, а також їх ролі в житті людей, стосовно ґенези самої людини та набуття нею певних здібностей, введення в буття людей культурних благ як то – здобуття вогню, одомашнювання тварин чи поява перших предметів–фетишів тощо.

Отже, міф (від гр. mythos — слово, переказ — розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили та їм., які брали участь у створенні світу. Або «сказання про давні вірування народу, щодо походження землі, явищ природи, богів, героїв, Всесвіту. Донедавна у науці міфами вважались вигадані нереальні оповіді. Але сучасні дослідники розглядають міф дещо в іншому значенні: не «як казку, вигадку, фантазію, а так, як його розуміли в первісних і примітивних суспільствах, де міф навпаки означав «справжню, реальну подію» і, що ще важливіше, подію сакральну, значущу, яка служила прикладом для наслідування». Міф як явище світової та національної культури еволюціонує. Він зародився як найпростіше уявлення про оточуючий людину світ. Первісними міфами найдавніших племен були предмети-фетиші, які для первісної людини були втіленням космосу та його творця. Підставою для цього було образно-асоціативне мислення наших далеких предків, для яких кожен найпростіший образ сприймався розгорнуто метафорично, багатозначно. Згодом розвіювались міфи, що існували у рухах та жестах (особливо при ритуальних танцях: рука вверх — образ неба, знак життя; вниз — підземелля, смерть; рух по колу — хід небесних світил тощо). Це приводить до ритмізації міфу, поєднання його зі звуком — з´являються міф-крик, вигук; міф-плач; міф-сміх; згодом — міф-питання-відповідь, міф-пісня. У цьому розумінні міф ще не має оповідних функцій, він є не суцільною оповіддю, а лише метафоричним сприйманням речей, світу природи.

Лише згодом міф оформлюється у слова, але речі, рухи, звуки зберігають міфічне значення. Тому «міф становить систему значень (метафор), які не зв´язані причинно-наслідковою залежністю, і в однаковій мірі означають, хоч і на різний лад, основний смисл міфу (образ)... тут центральний образ не є визначена конкретна категорія... сам як образ поза межами метафор він не існує... Значення міфу незалежно не існує... воно може передаватись і існувати, бути вираженим тільки в метафорі».

У сучасній системі фольклору міфічні елементи побутують і в епічній, і в ліричній (передусім пісенній) формі. З огляду на давність їхнього походження, важко сказати, яка з цих форм була первинною. Вірогідно й те, що міфи могли виникати паралельно у різних формах.